Сторінка
2
«В процесі навчання, як і в процесі наукового пізнання, учні проходять шлях від живого споглядання до абстрактного мислення і від абстрактного мислення до практики, але на відміну від наукового пізнання, у процесі навчання учні не відкривають нових знань, а лише оволодівають знаннями, уже добутими людством і узагальненими наукою», — пише А. В. Даринський.
У розвитку пізнавальної діяльності учнів велику роль відіграє вся система навчання, завдяки якій вони йдуть від простого до складного, від знайомого, близького до далекого, невідомого. Поступово ускладнюються підручники, завдання, зростає обсяг матеріалу, обов'язкового для даного класу, стають складнішими способи добування знань, в учнів формуються знання, виробляються прийоми, уміння і навички працювати з підручником, довідниками, додатковою літературою, картами, атласами, різними приладами.
Педагоги і психологи відмічають, що процес засвоєння знань іде одночасно в двох напрямах. З одного боку, протягом вивчення географії в школі кількість засвоюваних учнями понять поступово зростає і одночасно розширюється обсяг і поглиблюється зміст раніше засвоєних понять, з другого — засвоєння знань включає сприйняття нового матеріалу, його осмислення, запам'ятання і застосування. Всі складові частини процесу навчання тісно взаємопов'язані. Тому на різних етапах навчання різні поняття знаходяться й на різній стадії формування не тільки за досягнутим обсягом і глибиною, але і за ступенем засвоєння їх.
Поняття, будучи формою абстрактного мислення і відбиваючи сутність предметів і явищ, тісно пов'язані з уявленнями. Чуттєво-наочні образи включаються в розумовий процес у вигляді уявлень про предмети і явища, а також у вигляді слів і схем, якими оперує абстрактне мислення.
У процесі навчання географії велику роль відіграють живе слово вчителя, технічні засоби навчання, різні екранні і наочні посібники, а також спостереження учнів за явищами природи, що сприяє формуванню географічних уявлень і понять про предмети, явища природи і господарську діяльність людини.
Вчителю належить керівна роль у процесі навчання, під час якого він передає учням знання, формує прийоми і навички практичної і розумової діяльності. Він повинен організувати навчання так, щоб розвивалися розумові сили учнів, формувалися наукові знання, погляди і переконання, складався характер людини сучасного суспільства, виховувалось правильне ставлення до природи, до людей, до праці. Для цього вчитель відбирає основний і додатковий матеріал, засоби навчання, визначає дидактичні цілі уроку і екскурсії, обирає методи і прийоми передачі знань, форми організації розумової і практичної діяльності учнів, встановлює ступінь їхньої самостійності, намічає шляхи перевірки і закріплення здобутих учнями знань, умінь і навичок. самостійно поповнювати знання.
Сутність понять «метод навчання», «навчальний процес»
Відповідь на питання дидактики «як навчати?» дає категорія методів навчання. Без них неможливо досягнути поставлених цілей, реалізувати зміст навчального матеріалу, організувати пізнавальну діяльність учнів.
Кузміньський А. І., Омеляненко В. Л. вважають, що: методи навчання (від гр. теthоdоs — спосіб пізнання, шлях дослідження) — це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань.
Володимир Мирославович Чайка давав подібне визначення: метод навчання – спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителя й учнів, спрямованої на розв'язання завдань освіти.
У працях Шиповича Є. Й. знаходимо таке трактування: методи навчання – це способи передачі знань вчителем і одночасно способи засвоєння їх учнями.
Казанський Н. Г. та Назарова Т. С. стверджували, що метод навчання визначається як спосіб роботи учителя з учнями для засвоєння останніми знань, умінь та навичок, але, вважають вони, існують і інші визначення. Метод навчання визначається як шлях, як засіб, як вид діяльності вчителя і учнів.
Усі вище вказані визначення можна вважати вірними, але я віддам перевагу тому , яке давав Михайло Миколайович Фіцула: методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємопов'язаної діяльності викладачів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.
Існують й інші визначення методу навчання:
— форма руху змісту навчального матеріалу;
— упорядкована сукупність методичних прийомів, дій та операцій, за допомогою яких організовується навчальна діяльність учнів і процес засвоєння знань;
— форма обміну навчальною інформацією між тим, хто навчає, і тим, хто вчиться;
— форма руху пізнавальної діяльності учнів;
— упорядкована сукупність прийомів, дій і логічних операцій;
— спосіб співробітництва вчителя й учнів;
— спосіб роботи вчителя й учнів, за допомогою якого досягається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх пізнавальних здібностей.
Отже, методи навчання є складним, багатовимірним педагогічним явищем, у якому відображаються об'єктивні закономірності, принципи, цілі, зміст і форми навчання. Цей зв'язок з іншими дидактичними категоріями взаємозворотній: принципи, цілі, зміст і форми навчання визначають метод, але вони не можуть бути реалізовані без нього, без урахування можливостей їх практичного втілення.
У дидактичній літературі іноді розрізняють методи викладання, що стосуються діяльності вчителя, і методи учіння, що забезпечують перебіг навчальної діяльності учнів. Методи навчання характеризують насамперед спільну роботу вчителя й учнів і потребують активності їх обох.
Один і той самий метод може застосовуватися для різних навчальних цілей. Наприклад, бесіду можна використати і для засвоєння нових знань, і для повторення, і для перевірки, проте в різних випадках цей метод матиме свої особливості реалізації. Правильне застосування методів навчання унеможливлює механічне чи догматичне засвоєння учнями навчального матеріалу, забезпечує ефективність їхньої пізнавальної діяльності, можливість застосовувати знання на практиці.
Кожний метод навчання має виконувати не тільки освітню, розвивальну та виховну функції, а й стимулювальну та корекційну (розвиток сприймання, мислення, уяви, пам'яті, емоційно-почуттевої сфери).
Будь-який навчальний предмет, крім загальних методів навчання, має свої методи, зумовлені специфікою його змісту. Наприклад, у викладанні української мови застосовують спеціальні методи: читання і письмо, словникова робота, граматичний розбір та ін.; у географії важливе місце належить роботі з картами; у природознавстві — спостереження, досліди тощо. Дидактика вивчає методи, які мають найбільш загальне значення і можуть бути застосовані при вивченні різних навчальних предметів.
Ми вже знаємо, що латинське слово «рrocessus» означав рух уперед, просування уперед. навчання» У працях Н. Є. Мойсею знаходимо трактування: процес навчання - це упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти. Поняття «процес навчання», «навчальний процес» пов'язані з розвитком навчання в часі та просторі й означають послідовність його актів.