Сторінка
1

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Становлення України як суверенної держави глибоко впливає на світогляд, психологію та духовне життя українців. Детальне вивчення та цілісне осмислення окремих складових елементів національної спадщини дозволяє визначити роль музичного мистецтва в формуванні духовності підростаючого покоління. Як специфічна форма суспільної свідомості, що в концентрованому вигляді відображає цінності минулого й сучасного, музика узагальнює багатовіковий досвід духовно-емоційного ставлення до світу, допомагає людині глибоко пізнати себе, свій внутрішній світ, свою виробничу діяльність. Серед різноманітних засобів формування особистості важливе місце належить мистецтву, зокрема хоровій музиці, одному з наймогутніших засобів виховання творчого інтелектуального та естетичного досвіду людства.

На межі нового тисячоліття провідною проблемою сучасної педагогічної теорії і практики вищої школи виступає ґрунтовна теоретична та практична підготовка фахівців з широким творчим потенціалом. На розв’язання цих завдань націлюють державні документи: закон України „Про освіту”, Державна національна програма „Освіта” Україна ХХІ століття”, Концепція національного виховання, Закон України „Про загальну освіту”. Оновлення вищої музично-педагогічної освіти вимагає зростання потреби у фахівцях, що змогли б вільно оперувати знаннями, володіти здатністю майстерно проводити урок, „заражати” учнів одним з наймогутніших засобів виховання творчого та інтелектуального потенціалу – хоровим співом – „божественним і небесним заняттям, яке зміцнює все прекрасне та благородне в людині” (Платон Афінський).

У контексті розглянутого набуває актуальності проблема підготовки студентів мистецьких факультетів до продуктивної діяльності, особливо у сфері диригентсько-хорової підготовки вчителя музики, яку розглядали в історичному аспекті (А.Мартинюк, І.Павлик та ін.); хорознавчому (О.Бенч-Шокало, Т.Смирнова та ін.); диригентсько-хоровому (П.Ковалик, А.Козир,, А.Кречківський та ін.); вокально-хоровому (Ю.Юцевич, О.Стахевич та ін.); музично-психологічному (Л.Бочкарьов, В.Назайкінський, С.Науменко); музично-педагогічному (А.Болгарський, Г.Падалка, О.Ростовський, О.Щолокова).

Аналіз змісту та організації підготовки майбутнього вчителя музика як керівника хору дає можливість констатувати, що цілісно-комплексній підготовці студентів заважає вузькопредметний технологічний підхід до вивчення фахових дисциплін. На наш погляд, недослідженими є питання щодо конкретних умов, шляхів, засобів та структуризації диригентсько-хорової підготовки студентів, у яких були б поєднувані різні напрямки діяльності керівника хору. Усе це вказало на ряд суперечностей: а) між потребами школи та усталеною системою диригентсько-хорової підготовки на музично-педагогічних факультетах та в інститутах мистецтв; б) між розвитком музично-творчих здібностей та їх використанням у практиці роботи зі шкільними хоровими колективами.

Недостатня вивченість психолого-педагогічних умов підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти, шляхів та засобів їх взаємопроникнення, розмежованість у навчальному процесі, та відсутність уміння поєднувати їх у диригентсько-хоровій діяльності показали необхідність удосконалення існуючої методики підготовки студентів до керівництва шкільними хоровим колективами.

Визначені суперечності та недостатня дослідженість проблеми підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти зумовили необхідність розробки експериментальної методики комплексної диригентсько-хорової підготовки студентів, що і зумовило вибір теми нашого дослідження: „Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідницької роботи кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка і складає частину наукового напряму за темою: ”Шляхи вдосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя музики в аспекті музичної освіти та виховання“. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка (протокол № 5 від 12.01.2000 р.) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 28.01.2003 р.).

Об'єкт дослідження – процес методичної підготовки майбутнього керівника хору у вищих закладах педагогічної освіти.

Предмет дослідження – психолого–педагогічні умови підготовки майбутнього керівника хору.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично–педагогічної освіти.

Завдання дослідження:

– здійснити теоретичний аналіз сутності, змісту та структури підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти;

– обґрунтувати психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору;

– встановити критерії та рівні сформованості диригентсько-хорової підготовки студентів;

– розробити та експериментально перевірити методику поетапної підготовки майбутнього керівника на музично-педагогічних факультетах.

Гіпотеза дослідження. Процес підготовки майбутнього керівника хору стане ефективнішим, якщо навчальна діяльність буде:

– вирізнятися комплексністю;

– характеризуватися інтегративністю цілей;

– відбуватиметься в єдності навчальної, виконавської, репродуктивної та продуктивної діяльності;

– носити особистісно-зорієнтований характер, який буде виражатися і підтримці індивідуального розвитку, свободи та творчості, вибору змісту та пріоритетних способів діяльності;

– створювати організовані експериментальні умови, спрямовані на диригентсько-хорову підготовку керівника хору, виступати чинниками актуалізації розвитку диригентсько-хорових здібностей, творчості загалом.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять філософська концепція прагнення людини до активного пізнання навколишнього світу (М.Бердяєв та ін.); провідні позиції педагогіки з точки зору творчого розвитку особистості (Є.Басін, Д.Говорун, А.Маркова та ін.); загальні положення музичної психології (Л.Виготський, А.Леонтьєв, С.Науменко, С.Рубінштейн, Б.Теплов, П.Якобсон та ін.); наукові засади творчої особистості вчителя (С.Сисоєва, Р.Скульський, В.Слостьонін), провідні напрямки диригента хорового колективу (Л.Андрєєва, Л.Безбородова, М.Данілін, О.Єгоров, С.Казачков, К.Пігров, К.Птиця, В.Соколов, Г.Струве, П.Чесноков, Л.Шаміна).

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки гіпотези дослідження були використані методи теоретичного та емпіричного рівнів. До першої групи увійшли методи теоретичного аналізу філософської, мистецтвознавчої та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, аналізу, синтезу узагальнення наукової інформації з метою визначення сутності, змісту, структури підготовки керівника хору, а також метод моделювання – для структуризації диригентсько-хорової підготовки студентів музично–педагогічних факультетів та інститутів мистецтв вищих навчальних закладів. До групи емпіричних методів увійшли анкетування (письмове та усне), педагогічне спостереження, бесіди, інтерв’ю, конвент аналіз, педагогічний експеримент константувальний та формувальний, методи статистичної та графічної обробки експериментальних даних. Ці методи дозволили визначити вихідний стан сформованості підготовки студентів до діяльності керівника хору, забезпечити достовірність отриманих даних та перевірити ефективність гіпотези дослідження.