Сторінка
26
З метою з’ясування міри впливу музичності та спеціальних музичних здібностей на процес підготовки студентів у якості керівника хору було визначено критерій розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору. Означений критерій виступає орієнтиром провідних сфер діяльності керівника хору (технічної, педагогічної,творчої). Виходячи з розуміння, що диригентсько-хорова підготовка є складним процесом розвитку спеціальних музичних здібностей, основним завданням класу хорового диригування вважає оволодіння диригентськими засобами передачі музичного звучання: метром, характером звуковедення, темпом, ритмом та динамікою для втілення художнього образу твору. Засвоєння техніки диригування, починаючи з постановки диригентського апарату, його свободи, графічної чіткості ліній та пластичності рухів, диференціації функцій правої та лівої рук. Зовнішнє проявлення принципів свободи, графічності, упередження та художньої доцільності вимагає знаходження додаткових умінь майстерного оволодіння технічним напрямком – умінь вокального інтонування. Означені вміння подані нами як спеціальні диригентсько-хорові здібності керівника хору в таких показниках: пластичність диригентського жесту; виразність вокального інтонування; повнота виявлення взаємозв’язку диригентсько-хорових здібностей.
Успішність диригентсько-хорової підготовки вчителя музики в якості керівника хору визначається не лише наявністю спеціальних умінь, але й наявністю бази теоретичних знань, зведених до структури єдиних логічних основ. Сучасний студент, потрапляючи у вищий навчальний заклад, опиняється в ретельно вивіреному, дбайливо відбудованому ціннісно-інформативному коридорі знаннєвих цінностей та ідеалів. У такому ракурсі розгляд проблеми вивіреності знань стає актуальним і розглядається нами за критерієм ступінь теоретичної обізнаності. У межах цього критерію оцінювання теоретичних знань майбутнього керівника хору надає можливість об’єктивно оцінити рівень його інтеріоризації та екстеріоризації в якісних та кількісних показниках їх сформованості.
До вузлових питань диригентсько-хорової діяльності керівника хору в умовах музично-педагогічного навчання особливий інтерес належить технічному та педагогічно-творчому напрямкам. У ряді сучасних досліджень отримало своє обґрунтування положення про те, що характер соціальної поведінки суб’єкта тісно пов'язаний з діяльністю та відмінностями стилю мислення суб’єкта. Щодо практичної діяльності керівника хору, то її ефективність здатна забезпечуваться створенням глибоких професійних знань у галузі дисциплін диригентського циклу – диригування, вокального інтонування, методики роботи з хором; широкої сфери психолого-педагогічних знань необхідних для якості хормейстерської діяльності.
Науковий пошук вимагає такого ставлення до навчальної діяльності, коли проблему вдосконалення підготовки потрібно вирішувати на якісно новому рівні. Визначальним у цьому напрямку стає сформованість рівня теоретичної обізнаності за наступними показниками: об’єм та системність знань; інтенсивність інтеріоризації знань; інтенсивність екстеріоризації знань.
Залучення студентів музично-педагогічних факультетів до диригентсько-хорової діяльності в якості керівника хору повною мірою зумовлюється програмовими освітянськими положеннями про актуальність формування творчої особистості майбутнього вчителя. Сьогодні особливих цінностей набувають такі якості педагогічної діяльності як прагнення до самовдосконалення та творчого пошуку, вміння інтенсифікувати навчально-виховний процес для посилення його привабливості та результативності в досягненні нового. Показником переорієнтації на новий погляд щодо розуміння місця творчості в майбутній професійній діяльності виступає унікальність та творча неповторність кожного зі студентів. Проте відсутність єдиного підходу щодо організації педагогічно-творчих умінь студентів призводить до того, що їх успішність у навчальному процесі часто визначається суб’єктивною оцінкою інших осіб, а не власною. Часткове вирішення проблеми творчого розвитку особистості студентів указує на наявність усталених стереотипів музично-педагогічного навчання, яке не завжди здатне забезпечити паритетність навчальних, виховних і розвивальних функцій сучасної диригентсько-хорової підготовки, сприятиме реалізації творчого потенціалу студента. Недооцінка існуючих технологій виховання творчої особистості, вузьке трактування цього поняття, на наш погляд, стало причиною низького рівня сформованості творчих умінь студентів.
Враховуючи специфіку майбутньої діяльності випускників музично-педагогічних факультетів постійно мінливим калейдоскопом протиріч, де заплановане часто потребує активного та координаційного розв’язання задач навчального процесу через творче самовираження в роботі з хором, нам уявляється перспективним в основу концепції організації підготовки майбутнього керівника хору покласти ідею її творчо-діяльнісного спрямування. Не секрет, що складність у діяльності керівника хору полягає у біфункціональній єдності хормейстерських, педагогічних, організаційних та творчих функцій, умінь по-новому осмислити та створити інтерпретацію твору. Пріоритетні напрями покращення навчального процесу, серед яких виділяється розробка теоретико-методичних засад оновлення вищої освіти, зокрема проблема вдосконалення особистості майбутнього вчителя, дали можливість виокремити творчість як здатність по-новому сміливо, незвичайно, з фантазією й уявою застосувати баланс знань, вмінь та пізнавальну допитливість з метою їх реалізації у професійну майстерність. Тому, характеристикою творчості виступає здатність до пошуку оригінальних творчих підходів, застосування різних засобів опрацювання навчально-методичного матеріалу. Це стало підставою для визначення такого критерію підготовки майбутнього керівника хору, як ступінь оволодіння творчими вміннями опрацювання навчально-методичного матеріалу.
Стрижневою проблемою даного критерію є вміння по-новому розкрити художній образ твору, що залежить від індивідуальних особливостей та естетичних принципів виконавця. Спираючись на виражальні засоби тексту твору, педагоги-музиканти наголошують на значущості вміння цілеспрямованого конструювання виконавського образу шляхом інтерпретації та творчого переосмислення музичного матеріалу. Тому термін “інтерпретація” (з лат. роз'яснення, тлумачення) для нашої роботи набуває певного значення як: а) аналіз структури та змісту твору; б) актуалізація раніше виконуваного твору у виконавському мистецтві.
Аналітична робота збагачує знання студентів, створює оптимальні умови для розкриття художнього образу твору засобами музичної виразності, надає можливість по новому переосмислити навчальний матеріал. Такий підхід дозволяє оцінити: а) інтелектуальний рівень студентів; б) музично-слухові уявлення студентів. Зазначене дозволило сформулювати вибір наступних показників: повнота усвідомлення нотного тексту; сформованість навичок інтерпретації твору; різноманітність та оригінальність творчих умінь.
Необхідність визначення вмінь педагогічного спілкування в диригентсько-хоровій діяльності керівника хору за критерієм ступінь підготовки до педагогічного спілкування поставила за мету дослідити інтенсивність виявлення вмінь комунікативного спілкування в активній самостійній взаємодії студентів з учнівською аудиторією. Це вимагає від студентів опанування елементами педагогічного спілкування з учнями, до яких відноситься психологічна адаптація, тобто наявність таких умінь, як саморегуляція, техніка мови, артистизм “зараження” в системі “керівник -хор”. Ініціативність педагогічної позиції студентів в умовах заняття з “уявним хором” та шкільній педагогічній практиці дозволило перевірити ефективність означених умінь в умовних та реальних взаємовідносинах з виконавським колективом. Необхідність оперування такими елементами педагогічного спілкування як саморегуляція, техніка мови, сприяє гармонізації системи знань та вмінь у діяльності керівника хору. Виходячи з цього, нами були визначені наступні показники: активність виявлення вмінь педагогічного спілкування; продуктивність оперування уміннями саморегуляції, техніки мови, артистизму; конструктивність використання вмінь педагогічного спілкування.