Сторінка
49

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Ґрунтуючись на наукових положеннях психолого-педагогічних умов навчання, таких, як розвиток загальномузичних та спеціальних музичних здібностей керівника хору; застосування індивідуалізації навчання щодо вироблення власного стилю диригентсько-хорової діяльності; зорієнтованість студентів на самостійну пошукову діяльність, що сприяє реалізації професійних знань, умінь та навичок; забезпечення інтегративної єдності компонентів диригентсько-хорової підготовки керівника хору; спрямованість навчального процесу на репертуарне забезпечення учнів з урахуванням вікових особливостей диригентсько-хорова підготовка студентів передбачає всебічний розвиток та комплексну цілісність її складових компонентів, гармонійне поєднання провідних напрямків професійної діяльності керівника хору.

Проведення констатувального дослідження дало змогу встановити наявність трьох рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки у студентів – низького, середнього, високого. Результати констатації виявили незначну кількість студентів з високим рівнем (12%) та наявність значної кількості студентів з низьким, середнім рівнем (40%, 48%,). Нерівномірність сформованості підготовки студентів у якості керівника хору вказує на відсутність у навчальному процесі продуктивних методичних засобів диригентсько-хорової підготовки.

Експериментальна методика підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти передбачає певну послідовність: від формування зацікавленості діяльністю керівника хору через оволодіння теоретичними знаннями та технічними вміннями на індивідуальному занятті з хорового диригування до освоєння методичних засобів роботи на курсовому студентському хорі та перевіркою набутих вмінь у ході шкільної педагогічної практики.

Поетапність диригентсько-хорової підготовки визначалася за провідними видами навчальної діяльності студентів і впроваджувалася у такій послідовності: перший – фахово-орієнтаційний – передбачав закладання основ усвідомлення сутності діяльності керівника хору, забезпечення інформацією про концептуальні напрямки диригентсько-хорової підготовки в системі вищої музично-педагогічної освіти; другий – коррекційно-моделюючий – був спрямований на розвиток диригенсько-хорових здібностей, апробації критеріїв, різноманітних форм та методів ефективності підготовки студентів до роботи з хором, впровадження спецкурсу; третій – творчо-самостійний – здійснив перевірку результативності та зіставлення результатів експериментальної методики.

У ході експериментального дослідження, на відміну від традиційної методики підготовки студентів, шляхом критеріального аналізу і кореляційного вимірювання було доведено перспективний характер запропонованої методики, здатної забезпечити гармоній та стабільний розвиток основних напрямків діяльності керівника хору. Обробка експериментальних даних методами математичної статистики підтвердила достовірність отриманих результатів.

Аналіз результатів експериментального дослідження підтверджує вірогідність прийнятої нами гіпотези, дає можливість визначити зрушення в системі диригентсько-хорової підготовки студентів у напрямку позитивного зростання.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти, що знайшло відображення у теоретичному обґрунтуванні змісту і структури психолого-педагогічних умов підготовки майбутнього керівника хору та експериментальній перевірці методів формування. Проведене дослідження, підтвердження гіпотези та вирішення всіх поставлених завдань підтвердили правомірність висунутої гіпотези і дозволили зробити такі висновки.

1. Наукове осмислення існуючих у літературі ідей, які пов’язані з діяльністю керівника хору, художньою діяльністю як особливою формою відображення дійсності, а також наявність власного практичного досвіду роботи з хоровим колективом, дозволили визначити сутність, зміст та структуру диригентсько-хорової підготовки майбутнього керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти. Актуальним у цьому контексті є пошук нових методичних прийомів, методичних розробок, спрямованих на удосконалення підготовки студентів до роботи зі шкільним хором.

2. На основі аналізу наукових джерел та основних етапів диригентсько-хорової діяльності конкретизовано поняття “підготовка” у контексті “диригентсько-хорова підготовка” в системі музично-педагогічного навчання, визначено сучасні підходи до організації фахової підготовки майбутніх учителів музики. Багатоаспектна спрямованість диригентсько-хорової підготовки керівника хору націлена на: а) особистість самого студента; б)розвиток загально-музичних та диригентсько-хорових здібностей; в) розкриття педагогічних та творчих можливостей студентів; г) формування індивідуального стилю диригентсько-хорової діяльності. Усвідомлення цих понять дозволяє розширити можливості традиційних форм підготовки майбутнього керівника хору, встановити особливості самореалізації студентів; надати навчальному процесові науково обґрунтованого та динамічного характеру. У соціально-культурному аспекті диригентсько-хорова підготовка керівника хору обумовлена цінностями та смислами соціуму, до якого належить студент. У психолого-педагогічному аспекті диригентсько-хорова підготовка визначається характером діяльності стосунків та умовами. в яких ця діяльність здійснюється.

3. У дисертації визначені психолого-педагогічні умови, котрі забезпечують:

– індивідуалізацію навчального процесу, яка дозволяє пізнати можливості кожного студента та дає простір для визначення змісту і завдань індивідуальних занять, що допомогло з’ясувати характер психолого-педагогічного спілкування викладача зі студентом;

– цілеспрямований розвиток музикальності та окремих фахових здібностей через розширення знань про природу й особливості їх функціонування, набір спеціальних методик вправ для постійного розвитку;

– свободу вибору ціннісної орієнтації та вектора самореалізації в процесі диригентстько-хорової підготовки, спрямованої на самовизначення у практичній діяльності;

– атмосферу спонукання студентів до самостійної творчої діяльності, яка спрямована на реалізацію фахових знань, умінь та навичок; вибір хорового репертуару з урахуванням вікових і психологічних особливостей школярів; самостійне визначення художньої цінності музичних творів; критичне оцінювання своїх можливостей і прагнення до самовдосконалення;

– інтегративні зв’язки компонентів дригентсько-хорової підготовки, що цілісно впливають на якість і гармонійність процесу фахового становлення майбутнього керівника хору. Реалізація цих умов дає можливість вищій школі формувати високопрофесійного керівника хору з індивідуальним стилем; особистість учителя музики з широким діапазоном знань про різні музичні культури, що представлені у майбутній діяльності.

4. Дослідження довело ефективність комплексної єдності мотиваціно-ціннісного, музично-фахового, когнітивно-знаннєвого, педагогічно-пофесійного та творчо-самостійного компонентів диригентсько-хорової підготовки, здатних забезпечити комплексний динамічний розвиток основних напрямків професійної діяльності керівника хору.