Сторінка
1

Педагогічна майстерність вчителя

Удосконалення рівня професійної компетентності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів – один із основних напрямів реформування сучасної системи освіти. Головний нормативно-правовий документ Міністерства освіти і науки України свідчить: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру». Саме тому на сучасному етапі модернізації системи освіти й виховання в Україні особливої гостроти й актуальності набувають питання підвищення й розвитку професійної компетентності вчителів загальноосвітніх шкіл.

Важливо зауважити, що в сучасних умовах реформування освіти радикально змінюється статус вчителя, його освітні функції, відповідно зростають і вимоги до його професійної компетентності, рівня його професіоналізму. Показниками значущості професійної компетентності є зміни, що відбувалися в сфері суспільної свідомості в різні періоди історії. А саме професійній компетентності й педагогічній культурі притаманні великі можливості розвитку та стабільності суспільства, оскільки вони є, наприклад, гарантом для вирішення проблемних питань між старшим та молодшим поколіннями, сприяють адаптації до нових умов, більш ефективному процесу соціалізації особистості тощо.

Отже, сучасна ситуація суспільного розвитку актуалізувала необхідність всебічного вивчення такого феномену, як «професійна компетентність вчителя».

Результатом сучасної освіти «повинне бути становлення людини, здатної до співпереживання, готової до вільного гуманістично орієнтованого вибору, індивідуального інтелектуального зусилля і самостійної, компетентної і відповідальної дії в політичному, економічному, професійному і культурному житті, яка поважає себе й інших, терпима до представників інших культур і національностей, незалежна в думках і відкрита для іншого погляду й несподіваної думки». В українському суспільстві на сьогодні найактуальнішим залишається питання про конкурентоспроможність спеціалістів в умовах ринкової економіки, стрімких технологічних змін, глобалізації суспільства. Успіх вирішення даної проблеми безпосередньо залежить від працівників освітньої сфери, бо саме від професійної компетентності учителя залежить формування конкурентоздатності, ключових компетентностей учнів, їх спроможності увійти у світовий глобальний простір.

Об`єктом дослідження виступає професійна компетентність вчителя.

Предметом дослідження є складові професійної компетентності вчителя, рівня його професіоналізму.

Метою роботі є вивчення сутності професійної компетентності вчителів на сучасному етапі розвитку освіти. Відповідно до поставленої мети в роботі формулюються наступні завдання:

Дати визначення поняття компетенції та професійної компетенції вчителя

Розглянути складові професійної компетентності вчителя

Охаректизувати рівні професійної компетенції вчителя

Визначити підходи до визначення професійної компетентності вчителя.

Так як останнім часом проблема професійної компетентності педагогічних працівників перебуває в центрі уваги дослідників. Цей факт є визнанням того, що професійна компетентність відіграє провідну роль у педагогічній діяльності. Питаннями педагогічної компетентності займалися такі дослідники як В. Адольф, Ю. Варданян, Е. Зеєр, І. Зязюн, І. Колесникова, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна, Е. Рогов, Є. Сахарчук, В. Сєриков, В. Синенко, А. Щербаков та ін.

Поняття компетентності та професійної компетентності учителя

"Компетенція" означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід. Дж. Равен, автор книги "Компетентність у сучасному суспільстві", на основі проведених досліджень виділяє такі якості необхідні людині в будь-якій професійній діяльності:

- здатність працювати самостійно без постійного керівництва;

- здатність брати на себе відповідальність за власною ініціативою;

- здатність виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;

- готовність помічати проблеми та шукати шляхи їх вирішення;

- уміння аналізувати нові ситуації й застосовувати вже наявні знання для такого аналізу;

- здатність ладити з іншими;

- здатність засвоювати будь-які знання за власною ініціативою;

- уміння приймати рішення на основі здорових суджень.

Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Ця проблема компетентності цікавила багатьох науковців.

На думку Адольфа, компетентний педагог – це такий фахівець, який володіє ґрунтовними знаннями з будь-якого предмета шкільного курсу навчання. Ш. Амонашвілі розглядає педагогічну діяльність як творчий процес.

В. Бондар уважає, що компетентний учитель організує педагогічну діяльність так, щоб вона була спрямована на отримання усвідомленого результату.

М. Коломієць розглядає компетентність як сукупність знань, умінь, навичок, які потрібні для успішного виконання його функцій навчання, виховання, розвитку особистості дитини.

А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина та, яка:

- успішно розв’язує завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними психологічними якостями;

- задоволена професією;

- досягає бажаних результатів у розвитку особистості учнів;

- має й усвідомлює перспективу свого професійного розвитку;

- відкрита для постійного професійного навчання;

- збагачує досвід професії завдяки особистому творчому внеску;

- соціально активна в суспільстві;

- віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику;

- готова до якісної та кількісної оцінки своєї праці, уміє сама це робити.

Водночас у тлумаченні понять «компетентність», «ключові компетенції» й дотепер немає одностайності. Узагалі вважають, що створення умов у навчанні для набуття необхідних компетенцій протягом життя сприятиме конкурентоспроможності на ринку праці, ключові компетенції можуть сприяти участі в демократичних засадах суспільства.

Для подолання розбіжностей у визначенні наведених вище понять розроблено програму «DeSeCe». Компетентність у цій програмі визначають так: здатність бути успішним в індивідуальних і соціальних потребах, діяти та виконувати поставлені завдання. Визначено також, що не тільки школа несе відповідальність за набуття особистістю необхідних компетенцій. У цьому складному процесі на їх формування впливають сім'я, робота, мас-медіа, релігійні, культурні організації тощо.

Зараз у країнах Європи (Австрії, Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Нідерландах,Росії) склалось різне розуміння ключових компетенцій.

Так, педагоги Австрії визначають такі ключові компетентності:

предметна компетентність (subject-matter competence) - можлива в контексті передачі знань і незалежному оперуванні знаннями та їх критичним відбиттям;

особистісна компетентність (personal competence) - розвиток індивідуальних здібностей і талантів, обізнаність у власних сильних і слабких сторонах, здатність до самоаналізу, динамічні знання;