Сторінка
31
Паралельно з дослідженням психолого-м'язової свободи ми досліджували вміння початкової диригентської техніки, що складається з відчуття опори, диригентської точки, ауфтакту. Так, у ході вимірювання вмінь відчуття опори (взаємодія різних груп м'язів), диригентської точки (перелом диригентського руху) та ауфтакту (попереджаючий жест перед вступом) нами було виявлено деякі розбіжності в показниках: позитивні результати спостерігалися майже в усіх студентів музичного училища, які на запропонованих вправах послідовно відтворили у жестах усі елементи початкової диригентської техніки на відміну від студентів педагогічного училища.
Наступним завданням було вимірювання вмінь опанування провідними засадами вокального звукоутворення, до яких ми віднесли опору дихання, атаку звука та дикцію (у подальшому ми визначали такі уміння, як провідні засади вокального інтонування, або як вокальне інтонування). Інтенсивність виявлення цих елементів перевірялася як окремо так і під час співу того твору, що вивчався на даний момент у класі з хорового диригування. Спостереження показали наступне: виконання елементів провідних засад вокального інтонування для більшості студентів обох груп виявився досить складним завданням. Складність завдань полягала, по-перше, у самостійному показі типу дихання, у зміні різних атак звука при звуковій насиченості (твердій, м’якій), показі щільного або м'якого жесту на основі вокального відчуття, чіткому промовлянні складів, слів твору У результаті оцінка сформованості вмінь з вокального інтонування була майже однаковою, а відповідно до першого показника значно нижчою (експериментальна група – 2 бали, контрольна група – 2 бали).
У контексті висловленого була зроблена перевірка взаємоєдності диригентського жесту та вокального інтонування, яка відбувалася при тактуванні простих схем на танцювальних п'єсах та хорових творах. Щоб прослідкувати за співзвучністю інтонування та жесту студентам пропонувалося допомагати собі співом на зручному складі. Мета завдання – показати взаємозв'язок та взаємовплив голосу та жесту, прослідкувати, як голос впливає на якість диригентського жесту. В результаті спостереження за студентами було виявлено певні розбіжності при виконанні завдання: у одних студентів рухи були достатньо виразними, у інших – недостатньо виразними. Кращі результати показали студенти контрольної групи, в експериментальній групі зрушення незначні.
Результати зіставлення показників за критерієм розвинутість диригентсько-хоровоих здібностей показали різні рівні їх сформованості. Так, значно вищі результати сформованості умінь початкової диригентської техніки мають студенти контрольної групи, результати яких з початкової диригентської техніки вищі ніж у студентів експериментальної групи, що ж стосується першого та трього показників, то результати в групах маємо майже однакові: високий рівень мають – 46,7% на відміну від студентів експериментальної групи, де високий рівень складає 38.9%, середній рівень дорівнює 31.1%-40%, а низький мають 22.25% -21.1% студентів.
Для кращого розуміння якості означених показників ми оцінили їх за 5 – ти бальною шкалою, де бачимо, що показники 1 та 3 мають низьку оцінку, найбільш сформованим виявися показник 2 у контрольній групі. Оцінка сформованості показників за критерієм розвинутість диригентсько-хорових здібностей керівника хору зображена на гістограмі (див. рис. 2.1).
Гістограма 2.1
Рис. 2.1. Співвідношення показників підготовки студентів КГ та ЕГ за критерієм розвинутість диригентсько-хорових здібностей (за п'ятибальною шкалою)
Подальший хід констатувального дослідження був пов'язаний з виявленням стану підготовки студентів за критерієм ступінь теоретичної обізнаності. Визначення об'єму професійних знань за означеним критерієм відбувалося в ході іспитів з хорового диригування у формі колоквіумів, де надавалася оцінка рівня знань студентів за контрольними питаннями щодо виконуваного твору. При оцінці інтеріоризації знань ми відштовхувалися від змісту диригентсько-хорової діяльності вчителя музики, що спирається на:
– знання з теоретичних положень про мистецтво та техніку диригування;
– знання узгодженості диригентсько-хорових здібностей керівника хору;
– знання основ педагогічно-творчої взаємодії з хоровим колективом.
Усні відповіді показали недостатню компетентність студентів у питаннях майбутньої професії, недостатній рівень знань з техніки диригування та вокального звукоутворення, методики роботи з учнівським хором, творчого опрацювання музичного матеріалу та елементів педагогічного спілкування.
Для отримання більш повної інформації про об’єм теоретичних знань студентам було запропоновано закриті анкети, в яких вони давали відповіді на ряд загальних та конкретних запитань, що висвітлюють: а) різні напрямки діяльності керівника хору; б) природу музичних здібностей керівника хору, техніку диригування, елементи провідних засад голосоутворення та їх єдність у процесі роботи з хором; в) особливості творчого опрацювання музичного матеріалу та педагогічного спілкування. Відповіді студентів показали певний рівень знань з питань сутності та специфіки мистецтва хорового диригування, знання музично-теоретичного та вокально-хорового аналізу твору, частково давалися відповіді як творчого опрацювання музичного матеріалу, так і конкретно технічних та виконавських особливостей роботи над твором.
Як показують результати, ступінь теоретичної обізнаності студентів, виявленої під час колоквіуму, знаходиться на однаковому рівні в різних групах: по групам і оцінені нами таким чином: високий рівень спостерігаємо в контрольній групі 46.6%.%, а у експериментальній 42.1%, відповідно середній – 35.6-40% та низький 17.8%-17.9%.
Разом з тим перевірка інтенсивності екстеріоризації знань при роботі з хором виявила деякі закономірності: оперування диригентсько-хоровою та педагогічно-творчою термінологією знаходиться у пропорційному співвідношенні до усних відповідей студентів. Це вказує на недостатність навичок аналітичного опрацювання отриманої інформації та її використання в ході диригентсько-хорової практики. Зіставлення рівня сформованості показників критерію ступінь теоретичної обізнаності показало залежність результативності диригентсько-хорової підготовки до роботи з хором від рівня інтеріоризації знань, недооцінка якої призвела до негативного зниження якості хорових занять а у подальшому і практичної діяльності з хором. Недооцінка студентами інформаційного фонду знань з предмета дослідження та недостатність практичного досвіду зумовило звуженість знаннєвого рівня знань щодо основних напрямків диригентсько-хорової діяльності, пов'язаних з питаннями технічної відповідності, уміннями педагогічного та творчого спрямування.
Відповідно нами була проведена оцінка сформованості рівня екстеріоризації знань у практику роботи з хором. Відомо, що успіх вивчення твору в багатьох випадках залежить від того, як студент зможе скоординувати слухо-зорові уявлення та ефективно використати такі допоміжні засоби впливу на свідомість учнів, як репетиційний диригентський жест та виразність вокального інтонування для швидкого запам’ятовування нового матеріалу.