Сторінка
28

Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти

Змагальний метод виявляється в бажанні зробити краще ніж раніше, довести і прослідкувати наявність професійних умінь та навичок у системі поступового розвитку, а не як готовий результат. Побудова проблемних ситуацій може мати форму питань з моделюванням викладачем логічних, на перший погляд, протиріч, завдань, диспутів.

Експериментально-генетичний метод (за С.Максименко) дозволяє простежити історію розвитку диригентського мистецтва від початкового етапу до формування в окрему навчальну галузь.

Метод аналізу творчих дій у дослідженні виступає результативним методом творчих дій, дає можливість прослідувати за логікою та шляхами розвитку творчого процесу.

Метод вільної обробки характеризується оригінальністю погляду на музичний матеріал, який складається з можливості вільно маніпулювати навчальним матеріалом (часткова зміна), містить імпровізаційні принципи (нові побудови).

Крім вищезазначених методів, у нашому дослідженні особливе місце набувають так звані спеціальні методи, до яких відносяться:

– інтонаційно-пластичний;

– внутрішньо-руховий метод;

– метод усвідомленого особистісного смислу;

– метод ескізного співставлення;

– метод пластичних дзеркал.

Інтонаційно-пластичний метод в дослідженні виступає провідним методом на всіх етапах навчання студентів. Інтонаційно-пластичний метод допомагає утворенню пластичності диригентського жесту, спираючись на інформативну основу вокального інтонування, вокального відчуття, інтонаційно-слухові уявлення, створюючи єдиний ланцюг: вокальне-інтонування – диригентський жест.

Внутрішньо-руховий метод побудований на внутрішньому інтонуванні, ідентичний до інтонаційно-пластичного методу.

Метод усвідомленого особистісного смислу (МУОС за А.Пиличаускаc) у дослідженні виступає методом духовного спілкування з музикою. Метод розкриває пізнавальну, моральну та ціннісну позицію студентів, допомагає знайти власне розуміння смислу музичного твору в контексті життєвих актуарій.

Метод ескізного співставлення є нетрадиційним методом музично-естетичного розвитку студентів. Сутність методу полягає в одночасному опрацюванні кількох творів і спрямований на розвиток художньої уваги студентів до естетичної оцінки формуючих ознак цілого композиторського стилю чи художнього напрямку, спонукає студентів до збереження тих досягнень у музиці, які зумовлюються її активно-виконавським опрацюванням.

Метод пластичних дзеркал спонукає до атмосфери зосередженого виконання студентами рухів викладача частіше через копіювання. Таке спільне співпереживання допомагає скласти певний “словник диригентського жесту”, так званий пластичний еквівалент музичного образу.

Серед навчальних методів нами було виділено групу додаткових методів, пов’язаних з формуванням психологічної свободи жесту та голосу, розкутості жесту та голосу, уявленнями про внутрішні вольові накази, емоційні стани, вміннями невербального спілкування, техніки мови.

Метод психологічної та м’язової свободи використовується для управління та подолання нетворчого настрою, знаходження непрямого, опосередкованого впливу на фізіологічні механізми. Метод фізичних дій відкриває дорогу почуттям, емоційному стану „здатному викликати в людині стан емоцій; якими, зазвичай, ці дії продиктовані”.

Метод емоційних наказів полягає у зрозумілому використанні образності та емоційності у передачі диригентсько-вокальної термінології іншій людині, він пов’язаний з уявленням про відповідні почуття, настрої. Метод емоційних наказів впливає на якість диригентського апарату, голосу, саморегуляцію, творчість, надає емоційного забарвлення.

Метод емоційної драматургії сприяє створенню атмосфери зацікавленості та емоційного ставлення до дійсності.

Метод художнього читання музичного і літературного тексту складається із вмінь вести музичну бесіду (техніка мови, невербальні та вербальні засоби спілкування. Усі методи узагальнені в таблиці 2.2.

Запропоновані чотири групи методів у нашому дослідженні набувають особливого значення, оскільки здатні забезпечити результативність навчального процесу в системі музично-педагогічного навчання на основі науково-логічних положень та провідних напрямів диригентсько-хорової підготовки студентів.

Таблиця 2.2.

Методи навчальної діяльностіЇ (репродуктивні, продуктивні, специфічні, додаткові)

На основі обґрунтованих критеріїв та методів навчання нами було проведено константувальний експеримент, головним завданням якого було визначення рівнів сформованості, конкретизація та зіставлення якісних характеристик структурних компонентів диригентсько-хорової підготовки.

В основу діагностичного завдання було покладено встановлення реального стану диригентсько-хорової підготовки майбутніх учителів музики в якості керівника хору за означеними критеріями та показниками, використано ряд методів для об’єктивності та різнобічності результатів дослідження. Методика дослідження охоплювала анкетування, опитування, спостереження, теоретичний аналіз, опрацювання фактичних результатів.

Констатувальне дослідження проводилося на старших курсах у класі хорового диригування, студентському курсовому та шкільному хорі в ході педагогічної практики. В експериментальній роботі взяли участь студенти Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Ніжинського державного педагогічного університету імені М.В. Гоголя та Глухівського державного педагогічного університету імені С.М. Сергєєва-Ценського.

Оцінка критеріїв відбувалася за 5-ти бальною системою, що дало змогу встановити рівень диригентсько-хорової підготовки студентів до роботи з хором та виразити у балах:

Високий рівень – 4-5 балів;

Середній рівень – 3-4 бали;

Низький рівень – 2-3 бали.

На основі визначення змістовного аспекту рівнів сформованості підготовки студентів у якості керівника хору було здійснено їх характеристику, що висвітлювала якісні відмінності кожного з рівнів за обраними критеріями та показниками (табл. 2.2).