Сторінка
1
Ч.П. Сноу народився в провінційному містечку Лестері в сім‘ї бідного службовця.
Цілеспрямованість і величезні здібності стали визначальним фактором в його житті. Навчався він спочатку в класичній середній школі, потім в Лестерському університетському коледжі і нарешті в Кембріджському університеті. В 1928 році йому була присвоєна ступінь магістра, а в 1930 році - ступінь доктора філософії. Він стає фізиком і займається переважно дослідженням молекулярних структур інфрачервоним промінням, в чому добився визначних успіхів. Його наукові статті появились навіть у „Працях Британського королівського товариства”.
Але вже в 30-і роки Ч.С. Сноу публікує свої перші романи. Детектив „Смерть під парусами” й соціальна утопія „Нове життя в обмін за старе" - це проба сил.
Різкий поворот в творчості - „Пошук” - роман про Кембридж, про вчених, про науку і наукову етику.
Потім Ч.С. Сноу знаходить важливі теми, які лягають в основу його головного літературного твору - 11-томного циклу романів „Чужі і брати", над яким Ч.С. Сноу працював з 1935 по 1970 рік.
В 1940 році був надрукований один із томів „Чужих і братів".
В 1939 р. він став експертом Міністерства праці, що займався використанням наукових кадрів в воєнних цілях. Це призначення збагатило життєвий досвід Ч.С. Сноу, познайомило його зі складними проблемами, перед якими була його країна в тяжкі роки боротьби з фашистською Германією.
Після війни він уже не повертається в Кембридж.
Основним в його житті стає літературна творчість. Лише на 1,5 роки в 1964-1966 роках він займає посаду замісника міністра технології в лейбористському уряді Гарольда Вільсона. За заслуги перед своєю країною Ч.С. Сноу - письменник, вчений, політичний діяч - був у 1957 році нагороджений дворянським титулом, а в 1964 р. став пером Англії. Йому присуджено багато почесних звань в університетах Англії, США та інших країн.
Як літературний критик він пропагував реалістичний метод і класичне мистецтво. Як публіцист і суспільний діяч Ч.С. Сноу в своїх виступах, лекціях і статтях висловлювався з найактуальніших питань сучасності.
Ч.С. Сноу зіграв велику роль в повернені англійської літератури в реалістичне русло.
В період творчості Ч.С. Сноу ключові позиції в літературі були зайняті авангардистами, в літературній критиці вважалось хорошим тоном прославляти будь-які формалістичні експерименти, Ч.С. Сноу почав послідовну кампанію за поновлення реалістичних принципів. Недивно, що намагання Ч.С. Сноу іти проти течії дратувало авангардистів, які називали його традиційну реалістичну манеру писання „застарілою" і „старомодною", а мову - „сірою”. Про це писали такі англійські критики цього часу як Г. Фелпс в статті „Роман сьогодні", Г. Мартін в статті „Романісти трьох десятиліть”: Івлін Во, Грем Грін, Ч.П. Сноу”, Р. Адамс в статті „Помпа і випадок: Ч.С. Сноу", „Післявоєнна англійська проза" - Дж. Гиндин, П. Чест в монографії „Сучасний роман". С Укол в статті „Романи Ч.С. Сноу” намагався довести, що „Сноу демонструє нову відсутність композиційного задуму”. Його підтримали такі англійські літературознавці як М. Бредбері, Дж. Тейл, Р. Рабинович.
Одним з перших важливу прогресивну роль Ч.С. Сноу в літературі зауважив американський професор Лайочел Гриллінч в есе „Живе роман чи помер”.
В 1959 році з‘явилось перше спеціальне дослідження про творчість Ч.С. Сноу, яке належало його другу, англійському письменнику У. Куперу Він показав, що Ч.С. Сноу не тільки „продовжувач традицій” класичного роману, але й оригінальний самобутній художник.
Із написаних про Ч.С. Сноу досліджень звертає на себе увагу стаття М. Мілягейта „Структура і стиль романів", стаття Д. Станфорда „Ч.С. Сноу - романіст-лисиця”, в монографії У. Аллена „Традиція і мрія”, де Ч.С. Сноу признають як романіста.
На початку 60-х років критична література про Ч.С. Сноу поповнюється трьома монографіями: Р. Гринсен „Світ Чарльза Сноу”, Ф.Р. Карл „Ч.С. Сноу: політика совісті", Дж. Тейл „Ч.С. Сноу".
Величезні дослідження про Ч.С. Сноу на Заході - це монографія Д. Шустера, Ч.С. Сноу розглядається як крупний художник слова, монографія Р.К. Моріса „Традиції і зміни", „Англійський університетський роман" М.Р. Проктора", „Боротьба напрямів в сучасній англійській літературі” У.І. Гиндалла, „Сучасна англійська література У.У. Робінсона" і т.д.
Критика його творчості - це по суті боротьба, яка точиться між мистецтвом реалістичним і модерністським.
У повоєнні роки на основі роману про бунт молоді проти святенництва і тупості провінційного міщанства („Чужі та брати”) остаточно сформувався в нього план серії романів широкої панорами англійського життя, найзначніші серед них „Нові люди” (1954), „Справа" (1960), „Коридори влади" (1964).
Назва серії істотно виражає концепцію суспільства у Ч.С. Сноу: замикаючись у егоїзмі, люди стають самотніми і „чужими" одне одному; відкриваючи спільні переживання і цілі, вони перетворюються на „братів": перші - сліпці, які з егоїстично-класових міркувань підточують країну, другі - патріоти, які зміцнюють справжню велич Британії.
Завданням письменника є дослідження як того „у чому люди чужі один одному, а у чому брати", так і складних переходів від ізольованості себелюбства до живодайного спілкування. Задум циклу був підказаний екологією, наукою про середовище, у якому живуть і взаємодіють живі організми.
Охоплення дійсності в „Чужих і братах” досить велике: Ч.С. Сноу зобразив життя як середніх класів, так і правлячих кіл - міністрів і вищої бюрократії, великих промисловців і провідних учених, відбив гру шанолюбств і зіткнення політичних інтересів. Особливо приваблює Ч.С. Сноу проблема боротьби людини за самоутвердження і владу. За його концепцією людину, її поведінку визначають не суспільні відносини, а природжена активність, бажання завоювати собі краще становище, двобій з обставинами. У цьому аспекті Ч.С. Сноу сформулював свою мету як дослідження межі можливостей людини, тобто ролі індивіда в суспільстві.Ч.С. Сноу вважає метою мистецтва поширення людяності.
Зображальні засоби Ч.С. Сноу дуже прості і економні, але „традиційні". Небагатослівність добре підкреслює внутрішню схвильованість оповідача і драматизм переживань. Гумором діккенсівського типу він оточує переважно другорядні напівкомедійні персонажі. Ч.С. Сноу часто звертається до подвійного висвітлення подій і почуттів: спочатку через слова і вчинки самого персонажа, а потім через аналітичний коментарій оповідача.Ч.С. Сноу - значний майстер портрета і підтексту.
„Пора сподівань”, це змальовано духовні пошуки англійської молоді 20-30-х років ХХ століття, як і всі інші романи циклу „Чужі і брати" - цілком завершений і самостійний твір. Але між ним та іншими книгами серії існують композиційні й сюжетні зв‘язки, що доповнюють задуману автором панораму англійського життя від початку століття до 1970 року. Головне ж значення роману „Пора сподівань" у системі всього циклу полягає в тому, що, розкриваючи характер молодого Еліота, автор серйозно мотивує свій вибір даного персонажа як суб‘єкта художнього осмислення реальності й для інших творів.