Сторінка
1

Рольова гра у процесі навчання діалогічного мовлення

"Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості". В.О. Сухомлинський

Актуальність теми обумовлена комунікативним підходом до навчання іншомовного спілкування, зокрема навчання діалогічного мовлення. Необхідність раціональної побудови, організації і застосування рольових ігор у процесі навчання і виховання школярів засобами англійської мови вимагає ретельного і детального вивчення цього питання. Рольова гра подібна виставі в театрі. Це виконання школярами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають використання особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, в якій діти є настільки винахідливими і жвавими, наскільки це можливо. Учні підсвідомо творять свою власну реальність. Таким чином, діти експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми.

Крім того, як вказує О.А. Колесникова, рольова гра вчить учнів відчувати соціальне використання іноземної мови. Хорошим співрозмовником є не той, хто краще застосовує мовленнєві структури, а той, хто здатний найчіткіше розпізнати (інтерпретувати) ситуацію, в якій знаходяться партнери по спілкуванню, врахувати вже відому інформацію (з власного досвіду, ситуації) та вибрати ті лінгвістичні засоби, які будуть ефективними для спілкування.

Питанням рольової гри у процесі навчання діалогічного мовлення займались: М.Л.Вайсбурда, М.В. Дворника, О.В.Калимулиної, О.А.Колесникової, Л.В.Конешевої, Е.Л.Масликова, Р.П.Мільруда, В.С.Скалкина, В.М.Філатова, А.Н.Щукіна та інших. Отже, темою нашої курсової роботи є використання рольової гри в навчанні діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи, тому темою нашого дослідження є процес навчання діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Об’єктом є рольова гра у процесі навчання діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є процес навчання діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Мета роботи – розробити певні рольові ігри для навчання діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження передбачає вирішення таких завдань:

- Обґрунтування необхідності застосування рольової гри як прийому навчання діалогічного мовлення у середній школі.

- З'ясування вимог до рольових ігор на уроці.

- Розгляд структури, етапів, форм проведення рольових ігор, місця рольової гри на уроці на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи;

- визначити специфіку навчання діалогічного мовлення;

- дослідити склад і технологію рольової гри в навчанні діалогу.

Методи дослідження: критичний аналіз літературних джерел, вивчення та узагальнення позитивного досвіду роботи вчителів у ході педагогічної практики, наукове спостереження, розвідувальний методичний експеримент.

Практичне значення: використання рольової гри в навчанні діалогічного мовлення на середньому ступені середньої загальноосвітньої школи.

Поняття, функції та види рольових ігор, їх доцільність використання на уроках англійської мови

На мою думку, правильним буде почати з того, що ж таке гра і як вона з'явилася. Сам термін "гра" на різних мовах відповідає поняттям про жарт і сміху, легкості і задоволенні і вказує на зв'язок цього процесу з позитивними емоціями. Вершиною еволюції ігрової діяльності є сюжетна або рольова гра, за термінологією Л. С. Виготського "уявна ситуація".

Розбіжність змісту ігрової дії і складових його операцій призводить до того, що дитина грає в уявній ситуації, породжуючи і стимулюючи тим самим процес уяви: Робота з образами, що пронизує всю ігрову діяльність, стимулює процеси мислення.

За М.Ф.Строніним, гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних і розумових сил. Гра завжди припускає ухвалення рішення - як поступити, що сказати? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. А якщо дитина при цьому буде говорити на іноземній мовою? Чи не криється тут багаті навчальні можливості? Діти, однак, над цим не замислюються. Для них гра насамперед - захоплююче заняття. Тим-то вона і приваблює вчителів. У грі всі рівні. Вона посильна навіть самим слабким учням. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - все це дає хлопцям можливість подолати сором'язливість, що заважає вільно вживати в мові слова чужої мови, і благотворно позначається на результатах навчання. Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. У ході гри ситуація програється кілька разів і при цьому щораз у новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри - ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри і обмеженість використовуваного мовного матеріалу, в ній обов'язково є елемент несподіванки. Почувши несподіване запитання, дитина негайно починає думати, як же на нього відповісти. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мова, але й жест, міміку і т.д., має цілеспрямованість і носить обов'язковий характер.

Таким чином, М.Ф.Стронін розглядає гру як ситуативно-варіативної вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування із властивими йому ознаками - емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу.

Питанням існування гри займався академік Д.Б.Ельконін. Неможливо точно визначити історичний момент, коли вперше виникає рольова гра. Він може бути різним у різних народів залежно від умов їх існувань і форм переходу на більш високий щабель розвитку. Для нас важливо встановити наступне. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли продуктивні сили перебували ще на примітивному рівні і суспільство не могло прогодувати своїх дітей, а знаряддя праці дозволяли безпосередньо, без якої спеціальної підготовки включати своїх дітей в працю дорослих, не було ні спеціальних вправ в оволодінні знаряддями праці, ні тим більше рольової гри. Діти входили в життя дорослих, опановували знаряддями праці і всіма відносинами, беручи безпосередню участь у праці дорослих. На вищому ступені розвитку включення дітей в найбільш важливі галузі трудової діяльності вимагало спеціальної підготовки, яка проходила на зменшених за своїми формам знаряддях. На цьому етапі розвитку виникають одночасно два зміни в характері виховання та процесі формування дитини як члена суспільства. Перше з них полягає в тому, що виділяються деякі загальні здібності, необхідні для оволодіння якими знаряддями (розвиток зорово-рухових координацій, дрібних і точних рухів, спритності і т.п.), і суспільство створює для вправи цих якостей особливі предмети. Це не деградувати спрощені або втратили свої початкові функції зменшені знаряддя праці, що служили для прямої тренування, або навіть спеціальні предмети, виготовлені дорослими для дітей. Друга зміна полягає в появі символічної іграшки. При її допомоги діти відтворюють ті сфери життя і виробництва, в які вони ще не включені, але до яких прагнуть.