Сторінка
1
Сучасне суспільство, побудоване на принципово нових соціально-економічних та правових засадах потребує системної підготовки висококваліфікованих, конкурентоспроможних та мобільних на ринку праці робітників, зокрема швейного профілю. Це значною мірою залежить від стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладах в Україні. Від правильної організації навчально-виховного процесу, управління професійно-технічними навчальними закладами та їх матеріально-технічного забезпечення залежить якість підготовки фахівців.
У зв’язку з цим ґрунтовне вивчення існуючого історико-педагогічного досвіду щодо стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів в Україні (1958-2008 рр.) дозволить, по-перше, довести, що існує певна структура управління професійно-технічними закладами, по-друге, подолати суперечність між високими вимогами до організації навчально-виховного процесу у професійно-технічних закладах, по-третє, дозволить простежити послідовність впровадження і використання у навчальному процесі методів навчання, особливості організації теоретичного та практичного навчання, застосування методів контролю.
У історико-педагогічному плані питання стану стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів висвітлено у багатьох працях як українських, так і російських вчених. Так, розвиток професійно-технічних навчальних закладів відображені в працях С.Я. Батишева, В.О. Скакуна, О.О. Булгакова та ін. Однак, процес розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю у роботах вчених не був вивчен та розкрит.
Таким чином, актуальність даної проблеми в сучасних умовах, наявність накопиченого досвіду щодо стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні, а також відсутність цілісного праць історико-педагогічного напряму, де б цілісно розглядався стан професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю, зумовили вибір теми дослідження “Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні (1958-2008 рр.)”.
Об’єкт дослідження - процес розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю.
Предмет дослідження - професійно-технічні навчальні заклади швейного профілю в Україні.
Мета дослідження – на основі аналізу педагогічної, історико-педагогічної літератури, архівних матеріалів систематизувати теоретичні ідеї та узагальнити досвід стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні.
Завдання дослідження:
1. Визначити етапи та особливості функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в контексті розвитку професійно-технічної освіти в Україні (1958-2008 рр.).
2. Виявити особливості управління професійно-технічними навчальнми закладами швейного профілю в Україні.
3. Охарактеризувати рівень підготовки інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічних навчальних закладах.
4. Охарактеризувати розвиток матеріально-технічного забезпечення навчального процесу у ПТНЗ.
5. Розкрити виховну роботу в ПТНЗ.
6. Проаналізувати навчально-програмну документацію професійно-технічних навчальних закладів.
7. Охарактеризувати особливості навчально-виховного процесу в ПТНЗ.
8. Розробити рекомендації щодо використання вітчизняного досвіду стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в сучасних умовах.
Методологічну основу дослідження складають теорії, пізнання, загальнонаукові положення про взаємозв’язок предметів та явищ та необхідність їх вивчення у конкретно-історичний період. У ході дослідження враховувались методологічні положення, що містилися в в нормативних документах про освіту, а також загальні закони розвитку суспільства.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з питань теорії та історії педагогіки, психології та матеріали науково-періодичних видань та періодичної преси з 1958 – 2008 рр. У ході дослідження були проаналізовані:
- ідеї та положення видатних вітчизняних і зарубіжних педагогів, філософів щодо стан та розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні (С.Я. Батишев, О.О.Булгаков, В.В.Чебишева, Є.Г. Осовський);
- висновки, рекомендації педагогів та діячів освіти щодо управління, матеріально-технічного забезпечення, організації навчально-виховного процесу у професійно-технічних навчальних закладах (С.Я. Батишев, В.О. Скакун, Г.Т. Грецька);
- положення, концепції вчених щодо розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні у досліджуваний період (О.О. Булгаков, Н.О. Падун, Є.Г. Осовський).
Методи дослідження. У процесі роботи використовувалась традиційна для історико-педагогічних досліджень методика, яка ґрунтується на різних методах: загальнонаукових (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, зіставлення, узагальнення); історичних (порівняльно-історичний, історико-типологічний, історико-структурний); соціологічних (відбір, фіксація фактів, узагальнення, систематизація та аналіз вихідних даних джерел, журнальних публікацій). Це дало можливість простежити в динаміці стану та розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні (1958-2008 рр.)
Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається тим, що отримані в ході наукового пошуку теоретичний матеріал, висновки, ідеї педагогів досліджуваного періоду втілено в розробку рекомендацій щодо використання прогресивних ідей вітчизняного досвіду в сучасних умовах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше виявлені та схарактеризовані етапи розвитку професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні 1958-2008 рр., здійснено аналіз змісту підготовки майбутніх робітників, охарактеризовано особливості навчально-виховного процесу, розглянуто особливості управління ПТНЗ, розвитку матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, розкрита виховна робота в ПТНЗ), розроблено рекомендації щодо використання вітчизняного досвіду в сучасних умовах.
Визначення етапів та особливостей функціонування професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в контексті розвитку професійно-технічної освіти в Україні (1958-2008 рр.)
Навчання швейній справі має не досить глибокі корені. Так, ще в матеріалах Міністерства народної освіти (1888-1898 рр.) зазначалось, що системи жіночої професійної освіти до кінця XIX століття фактично не існувало. Жіночі професійні школи на той час засновувались і розвивались цілком самостійно. При цьому вони залишались розпорошеними. Їх діяльність утруднювала відсутність статутів, навчальних програм, навчальних планів. Значна частина жіночих професійних шкіл вела підготовку дівчат за окремими ремеслами (модистка, кравчиня, вишивальниця). Найчастіше це були ремісничі класи при загальноосвітніх школах. У статутах таких шкіл було записано, що навчання дівчат ремеслу передбачає підготовку до роботи в родині.