Сторінка
19

Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр

Так, наприклад, у 1976 році Конотопська швейна фабрика передала Кролевецькому спеціальному ремісничому училищу № 23: 16 спеціальних швейних машин, нову оснастку для взуттьовиків.

Отже, реалізація вищезазначеного Закону сприяла оновленню та розробці навчальної документації, прикріпленню училищ до підприємств, що суттєво відбивалось на зміцненні їх навчально-матеріальної бази.

У 1980 роках розвиток швейної промисловості спричинив потребу в підготовці робітника нового типу, здатного високо ефективно працювати, грамотно підходити до виконання своєї справи. Видання “Положення про профтехучилища по підготовці кваліфікованих робітників з середньою освітою” посилило вимоги до рівня не тільки фахової підготовки, а й рівня загальної освіти робітників.

Здійснення вищезазначеної постанови вимагало значних матеріальних затрат, оскільки СПТУ організовувались не лише на базі існуючих закладів, але й у нових приміщеннях, у яких було необхідно обладнати кабінети, лабораторії, забезпечити училища відповідною літературою, наочними посібниками.

Аналіз статистичних звітів Львівського, Київського, Кримського, Закарпатського обласних управлінь профтехосвіти дозволив виявити те позитивне, що спостерігалось у результаті впровадження цього нормативно-правового документу. Саме тоді набули більшої практичної спрямованості зв’язки училища з базовими підприємствами, поліпшилась практична допомога підприємств училищам у питаннях розширення та зміцнення навчально-матеріальної бази, базовими підприємствами сумісно з училищами розроблялись перспективні плани спільної діяльності, укладались договори про творчу співпрацю.

Крім того, як свідчить аналіз науково-педагогічної літератури актуальними на той час було питання по впровадження у педагогічний процес наукової організації праці, що сприяло удосконаленню праці викладачів, майстрів виробничого навчання, завдяки використанню технічних засобів навчання, введенню перспективно-тематичних планів, навчанню учнів на досвіді новаторів виробництва.

Початок 80-х років характеризувався посиленням уваги до питань розвитку професійно-технічної освіти, зокрема до організації виробничого навчання, що відбилося на прийнятті значної кількості організаційно-правових документів, що представлено у табл.1.1, додаток А.1 і дозволило:

- Покращити навчально-матеріальну базу професійних навчальних закладів;

- Встановити партнерські стосунки між підприємствами та училищами, що приводило до підкріплення матеріально-технічної бази професійних училищ;

- Розробити нові дидактичні засоби та підготовити посібники.

Для проведення уроку з метою інтенсифікації навчального процесу викладачі застосовували різні дидактичні засоби. Так, для активізації пізнавальної та розумової діяльності учнів, розвитку професійно необхідних їм здібностей широко застосовувались сучасні технічні засоби навчання. Оснащеність навчального процесу постійно почала покращуватися. Якщо до 1980 років ще на уроках застосовувався лише проекційний ліхтар, то з 1981 року почали використовуються такі досягнення науки і техніки, як кіно і телебачення, пристрої для програмного навчання і навіть електронно-обчислювальні машини.

Так, наприклад, у Львівському училищі № 32 придбали три кіноапарати “Україна”, п’ять діапроекторів, два епідіаскопа, кінофільми і велика кількість діафільмів.

Аналіз педагогічної преси показує, що сотні комплектів навчально-наочних посібників, тисячі діафільмів. Крім того, безліч простих і складних технічних засобів, діафільмів та кінофільмів створювалося безпосередньо у навчальних закладах.

ВНДІ профтехосвіти і Всесоюзний трест виробничих підприємств розробили і створили типовий універсальний кабінет з пристроєм програмованого навчання. Кабінет призначався для проведення занять з різних дисциплін теоретичного навчання в профтехучилищах, він оснащен комплексом обладнання, технічних засобів та навчально-наочних посібників, що дозволяло викладачеві проводити заняття на високому педагогічному рівні при мінімальних витратах часу на підготовку та демонстрацію.

Для проведення теоретичних занять в училищах у той час обладнувались навчальні кабінети, лабораторії, оснащені навчальними та навчально-наочними посібниками, а також технічними засобами навчання.

Отже, застосування технічних засобів у навчально-виховному процесі - одна з найбільш характерних рис досліджуваного етапу розвитку професійної школи, закономірний результат науково-технічної революції. Було неможливо уявити навчальний процес без використання кіно-і діафільмів; звичними стали кошти програмованого навчання, все частіше на уроках застосовуються лінгафонні пристрої, кодоскоп і інші засоби навчання. Це все було веління часу, вплив бурхливого технічного прогресу.

Вивчення педагогічної преси показує, що матеріально-технічне забезпечення училища № 19 м. Березівка відповідало вимогам щодо забезпечення навчального процесу. Навчання учнів проводилось в 28 кабінетах та 7 лабораторіях, котрі були обладнані необхідними технічними засобами, методичною літературою, навчальними посібниками. Обладнання кабінетів перебувало в належному робочому стані. Два кабінети інформатики, кабінет математики, лабораторія сучасної оргтехніки секретарів керівника було обладнано необхідною сучасною комп'ютерною технікою. До типового комплексу навчального закладу входило: навчальний корпус розрахований на 600-800 чол.; двоповерховий корпус навчально-виробничих майстерень; громадсько-побутовий корпус з актовим і спортивним залами, їдальнею; гуртожиток на 300 чол. з бібліотекою, читальним залом, медпунктом. Фонд бібліотеки училища становило 32,9 тисяч примірників. Забезпеченість учнів підручниками спеціальних навчальних дисциплін становило 85%, загальноосвітніх – 95% В процесі виробничого навчання та виробничої практики учні виконували замовлення підприємств, організацій, господарств, фізичних осіб, надавали послуги населенню.

Для фізичного виховання учнів обладнувались спортивні зали та відкриті майданчики з необхідними пристосуваннями і інструментами.

Характерною рисою системи професійно-технічної освіти того часу - органічний зв'язок навчальних закладів з підприємствами. Кожному навчальному закладу виділялось міністерствами шефство підприємств. Шефство підприємств відповідно до встановленого порядку були зобов'язані виділяти прикріпленим училищам безкоштовне обладнання, матеріали, інструменти, необхідні для навчання учнів, надавати місця для проходження виробничої практики в цехах підприємства, інженерно-педагогічний склад училищ знайомився з новою технікою, передовими прийомами праці, підприємство надавало допомогу училищам у ремонті приміщень, культурному обслуговуванні учнів.

Прикладом цього процесу є фірма “Престиж”, яка обладнала швейні майстерні ПТУ № 32 м. Львова. Навчальні майстерні в основному оснащувались необхідним обладнанням для високоякісного виконання всіх видів робіт, передбаченими навчальними програмами. Так, кожна навчальна майстерня швейного профілю мала сім машин 22 А класу, 2 спеціальні краеобметочні машини, 1 петельну, чотири робочих столи на чотири місця для виконання ручних робіт, столи для волого-теплової обробки.