Сторінка
1
Проблема розвитку творчої особистості у початковій ланці була і залишається актуальною. Державі потрібні не відмінні виконавці, а інтелектуально розвинені, творчо обдаровані особистості.
Розвиток творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи не тільки відомих педагогів, але й дослідників, мислителів, філософів, науковців. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості Творчість є одним із засобів підвищення емоційного тонусу особистості, закріплення комплексу емоційно-вольової регуляції, а головне — актуалізації позитивної гами переживань, яка супроводжує ефективну працю, переживання радості від зробленого, досягнутого, почуття впевненості у своїх силах, у своєму творчому потенціалі й творчих здібностях.
Вивченням цієї проблеми займалися такі вчені й педагоги, як Г.Н. Кудіна, З.Н. Новолянська, Л.Є. Стрельцова, Н.Д. Тамарченко, Д.Б. Ельконін, А.М. Матюшкина, А.В. Запорожець та інші. Різноманітні аспекти виховної та розвиваючої системи творчості, їх педагогічна спрямованість знайшли глибоке осмислення у творчості таких українських письменників і педагогів як Г. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський.
Розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті. Лише творча особистість, спроможна створювати, управляти, пропонувати нові теорії, нові технології, нові напрямки розвитку, знаходити шляхи виходу зі складних нестандартних ситуацій. Тому забезпечення кожній людині можливості використання свого творчого потенціалу є одним із пріоритетних завдань як загальноосвітніх, так і позашкільних закладів.
Виходячи з усього вище сказаного можна визначити такі елементи даної роботи:
Об'єктом дослідження є розвиток творчих здібностей школяра на уроці читання.
Предметом дослідження є ефективні прийоми розвитку творчих здібностей школярів під час уроків читання.
Мета дослідження - підвищення мотивації навчання під час уроків читання через розвиток творчих здібностей школярів.
Відповідно до мети вирішувались наступні завдання дослідження:
- розглянути основні поняття творчості та творчих здібностей;
- визначити творчу діяльність школяра під час уроків читання;
- ознайомитись із засобами формування і розвитку мотивації на уроках читання.
Гіпотеза дослідження залежить від припущенні у тому, що у системі навчання читання застосовувати ефективні прийоми розвитку творчих здібностей, то можливо виховати творчу особистість, розвинути дитячу уяву і прищепити любов прекрасного, що підвищить мотивацію щодо навчання, за певних умовах:
1. якщо прийоми підібрані відповідно до віковими особливостями й потенційними можливостями дітей;
2. якщо складено комплекс занять із застосуванням ефективних прийомів розвитку творчих здібностей школяра.
Для досягнення поставлених завдань використовувалися наступні методи дослідження: пошуково-бібліографічний – аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, історико-педагогічний аналіз друкованих джерел, матеріалів педагогічної преси; предметно-цільовий – аналіз педагогічної, психологічної літератури; структурно-системний аналіз.
Практичне значення дослідження визначається тим, що його основні висновки та рекомендації можуть бути використані з метою розробки технологій виявлення творчих здібностей, при роботі з обдарованими дітьми в практичній діяльності вчителів початкових класів.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.
У першому розділі розкрито зміст поняття творчості та творчих здібностей та теоретичні основи процесу розвитку творчих здібностей школярів на уроках читання.
У другому розділі висвітлено систему умов, методик розвитку творчих здібностей на роках читання.
Поняття творчості та творчих здібностей
Здатність дитини до саморозвитку, її творча активність – головні умови успішності у подальшому житті. Якщо дитина в школі не навчиться самостійно творити, то у майбутньому вона буде так само безініціативною, пасивною. Маленький учень добре навчається лише тоді, коли переживає успіх, хоча б невеликий. Тому слід із перших днів зустрічей із дітьми виявити їхні можливості, розвивати творчі здібності, нахили, інтереси.
Я.А. Пономарьов розробив універсальне визначення творчості - "взаємодія, що призводить до розвитку". Творчість у якнайширшому сенсі вона як взаємодія людей. Унікальна творча діяльність, на думку автора, є специфічної формою взаємодії, а ролі критерію творчості виступає механізм розвитку. Виходячи з цього визначення, механізмом розвитку творчі здібності дітей є організація специфічних форм взаємодії дитини з дорослим у процесі різних видів діяльності.
Творчість визначається як діяльність людини, яка створює нові матеріальні і духовні цінності, що володіють новизною і суспільною значущістю, тобто в результаті творчості створюється щось нове, до цього що ще не існуючого. Поняттю «творчість» також можна дати і ширше визначення. Філософи визначають творчість, як необхідну умову розвитку матерії, утворення її нових форм, разом з виникненням яких змінюються і самі форми творчості.
Творчість — це процес створення суб'єктивно нового, заснованого на здатності породжувати оригінальні ідеї і використовувати нестандартні способи діяльності.
По суті справи, творчість - це "здатність створювати будь-яку принципово нову можливість" (Г.С. Батіщев).
У педагогіці і психології термін "творчість" у контексті поняття "творча діяльність". Початковий етап наукового підходу до природи творчої діяльності пов'язані з поданням щодо психічної енергії як матеріальному носії творчі здібності. У працях учених "Павлівської школи" (В.М. Бехтерєв, І.П. Павлов, В.В. Савич, А.А. Ухтомский та інших.) творча діяльність визначалася з рефлексичного погляду. Творчу ситуацію вони трактували як подразник, розуміючи діяльність як реакцію за показ такої подразник. Продуктами творчої діяльності виступає певна сукупність рефлексів. Дія подразника, що становить проблемну ситуацію, збуджує рефлекс зосередження, який утворює в мозковий діяльності домінанту. Навколо домінанти концентрується шляхом відтворення минулого досвіду весь матеріал, однак належить до подразнику - проблемі.
Отже, сама проблема визначений період стає пунктом зосередження - домінантою, навколо якої вже і відбувається творча діяльність.
Створення образів силою уяви одна із способів вдосконалення розумових процесів. Заняття сценічної діяльністю сприяють розвитку та стимулюванню інтелектуально-логічних (порівняння, аналіз, узагальнення тощо.) і інтелектуальних здібностей: генерація ідей, уяву, фантазія. Здатність творчості проявляється у незмінних прагненнях щось фантазувати і складати. Фантазія - джерело творчої духовності людини. Вона допомагає усвідомити дії дитини, зрозуміти, що у його душі, усвідомити страхи, думки, які дитина приховує. Фантазія допомагає пережити періоди деприваций (поневірянь чогось). До того йому це одне з найбільш важливих способів навчитися, як поводитись світі.