Сторінка
23

Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр

Заохочення – спосіб вираження суспільної позитивної оцінки поводження й діяльності окремого учня або колективу. Його стимулююча роль визначається тим, що в ньому втримується суспільне визнання того способу дії, що обраний і проводиться учнем у життя.

Покарання – це такий вплив на особистість учня, що виражає осуд дій і вчинків, що суперечать нормам суспільної поведінки, і примушує учнів неухильно випливати їм. Засобами методу покарання виступають зауваження викладача, пропозиція встати з за парти, виклик на педагогічну раду, догану у наказі у навчальному закладі, виключення.

Важливими показниками вихованості учнів є їхнє спілкування й відносини в колективі з однолітками, старшими. Характер спілкування й поведінки учнів багато в чому визначає результативність виховних впливів на особистість.

Розвиток виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладів пройшов декілька етапів розвитку, що представлено у табл.1.12, додаток Д. 2, серед яких:

І етап (1958-1987 рр.) – етап пошуків інтенсивного розвитку виховного процесу у професійно-технічних навчальних закладів. Цей етап характеризувався органічним поєднанням навчання та виховання учнів; розробкою основних планів з виховної роботи, що дозволяли координувати діяльність педагогічного, учнівського й батьківського колективів; активізацієй роботи різноманітних кружків, творчих об’єднань; проведенням виховних заходів; впровадженням організації училищних конкурсів професійної майстерності та участь в обласних конкурсах професійної майстерності. Однак негативним цього етапу було те, що інженерно-педагогічні кадри мали низький рівень відповідальності за виховний процес у професійно-технічних навчальних закладів.

ІІ етап (1988-1995 рр.) – етап виникнення ускладнень у виховному процесі професійно-технічних навчальних закладів. Цей етап характеризувався не приділенням достатньої уваги виховному процесу; припиненням проведення різноманітних виховних заходів; зниженням ролі у виховному процесі класного керівника.

ІІІ етап (1996-2008 рр.) – етап оновлення виховного процесу у професійно-технічних навчальних закладів. Цей етап характеризувався підвищенням якості виховного процесу; інтеграцією навчання та виховання у єдиний процес; контролюванням виховної роботи; стимулюванням здорового способу життя; прилученням учнів до культури.

Існуючі теоретичні положення щодо виховної роботи відбувалась у змісті нормативно-правових документів таких як: Рішення ЦК Компартії України та Ради Міністрів Української СРСР “Про створення Головного управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів Української СРСР”, Постанова Ради Міністрів УРСР № 621 “Про затвердження Положення про професійно-технічні училища УРСР ”.

У результаті впровадження нормативно-правових документів у професійно-технічних навчальних закладах дуже важливе місце приділялось саме вихованню учнів, як у навчальний так і поза навчальний час.

Так, у Харківському ТУ №4, згідно матеріалів статистичного звіту “ Про підсумки навчальної роботи Харківського технічного училища №4 за 1961-1962 рр.”, здійснювалось проведення виховних заходів. Широке розповсюдження отримало відвідування музеїв, спеціалізованих виставок, що підвищувало віру учнів у свої сили та формувало стійкий інтерес до обраної професії.

Найбільш розповсюдженим заходом було проведення для учнів екскурсій, які мали велике освітнє та виховне значення. На екскурсії на швейні підприємства учні безпосередньо спостерігали за організацією праці робітників, вивчали процеси в реальних умовах. Це збагачувало учнів знаннями з техніки, технологічних процесів, трудової діяльності людей, конкретними уявленнями, що в цілому розширювало їх кругозір .

Так, матеріали звіту “ Про підсумки навчальної роботи Луганського облуправління профтехосвіти по технічним училищам та міським ПТУ за 1970-1971 рр. ” дають змогу познайомитися з тим, що, наприклад, майстер виробничого навчання групи “ кравців ” міського ПТУ №65 м. Луганська В.М. Суворов з метою кращого усвідомлення виробничих процесів та розвитку в учнів любові та поваги до своєї професіє проводив екскурсії на швейні підприємства, в ательє, де організовував зустрічі з передовими з числа колишніх випускників.

Значна кількість заходів професійного навчання проводилась під час виробничого навчання та виробничої практики. У ході вступних інструктажів майстер виробничого навчання прагнув розвивати в учнів допитливість, критичний підхід до справи, наполегливість у подоланні труднощів, дисциплінованість, привчав їх глибоко аналізувати кожне завдання, шукати найбільш раціональні шляхи його виконання та доводити до кінця почату справу, проявляти ініціативу та самостійність, а також використовувати різноманітні прийоми для поширення технічного кругозору. Для виховання цих якостей, як свідчить проведене дослідження, кращі майстри з перших днів навчання прагнули до поєднання інтересів учнів та підприємства. З цією метою планували та проводили диспути, бесіди, конференції, на які запрошували передовиків виробництва, інженерно-технічних робітників з розповідями про особливості праці, про можливі труднощі тощо.

Позитивної оцінки, на наш погляд, заслуговує проведення колективами інженерно-педагогічних кадрів училища та учнів новорічних свят “Вогник”, конкурсів “Ну-мо, дівчата”, тематичних вечорів, культпоходів. Виховне значення також мав досвід створення на території училищ гуртків художньої самодіяльності:хорового, драматичного, танцювального, в яких брали участь працівники училищ та самі учні. Це давало змогу раціонально організовувати учням свій вільний час, що сприяло зміцненню їхнього фізичного та духовного здоров’я.

Певний інтерес викликає досвід організації виховної роботи в період виробничого навчання у ПТУ № 5 м. Одеси. Так, особливим виховним заходом була організація змагання майстрів виробничого навчання з учнями групи № 57. Змагання починалося на початку другого місяця виробничого навчання, коли вже учні звикли до умов виробничого процесу, робочого ритму, колективу, а потім підбивають підсумки роботи за місяць.

Позитивної оцінки заслуговує проведення спільних зборів учнів та майстрів виробничого навчання з найбільш важливих питань виробничого навчання навчальних груп, які для учнів були школою виховання робітничої зрілості. Темами таких зборів, як свідчить аналіз науково-педагогічної літератури були: «Наші справи на виробному навчанні», “Трудова дисципліна на виробничому навчанні”, «Добра організація робочого місця – висока продуктивність праці».

В Україні в період з 1960- по 1990 роки система планування виховною й освітньою роботою в ПТНЗ була жорстоко централізованої, регламентувалася різними документами, виданими на рівні міністерств і відомств, що ставляться до системи професійно-технічної освіти.

В цілому зміст виховної роботи, проведеної в профтехучилищах України в 60-90-і роки, містило в собі трудове, розумове, моральне, ідейно-політичне, фізичне виховання учнів, що здійснювалося переважно в ході професійної підготовки; більшу роль у вихованні учнів грали позитивні приклади передових робочих і трудових колективів.