Сторінка
31

Стан та розвиток професійно-технічних навчальних закладів швейного профілю в Україні в 1958-2008 рр

У результаті удосконалювалась структура уроку, розроблялась єдина система уроків та їх перспективне планування, що дозволила значно урізноманітнити навчальний процес. Викладачі та майстри виробничого навчання дійшли висновку, що справжнє оволодіння навчальним матеріалом неможливе без міцного засвоєння та закріплення ЗУН. Тому в навчальному процесі на кожному уроці одночасно вирішувались такі дидактичні задачі, як оволодіння новими знаннями, уміннями та навичками, їх закріплення й зміцнення, постійний контроль за якістю оволодіння поняттями, фактами і ідеями.

На практичних заняттях, як свідчить проведене дослідження, широко обговорювались важкі теоретичні питання, увага приділялась організації та контролю за формуванням самостійного вміння провести роботу, розрахунок чи експеримент.

Реалізація постанови «Про дальше удосконалення процесу навчання та виховання учнів системи професійно-технічної освіти» сприяла проведенню всесоюзної наради робітників державної системи профтехосвіти, яка відбулася 22 червня 1979 року в Москві.

Велика увага приділялась контролю умінь, знань та навичок у учнів. Так, для середніх ПТУ, як і в цілому для всієї професійно-технічної освіти, велике значення мав Закон «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту», прийнятий 5 липня 1973 р. Верховною Радою СРСР та відповідний закон, прийнятий 28 червня 1974 р. Верховною Радою Української РСР. Ці документи не лише вивчали напрями розвитку ПТО республіки, а й юридично закріплювали норми функціонування професійних закладів освіти, їх статус, права й обов'язки учнів та їх батьків, обов'язки керівників та інженерно-педагогічних працівників училищ, взаємовідносини навчальних закладів і базових підприємств, установ і організацій. З метою реалізації даного закону, тобто для удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних училищах, велике розповсюдження одержало програмоване навчання (програмований контроль). Його суттєві переваги – можливість оптимального управління процесом навчання та його індивідуалізація, підвищення самостійності учнів в процесі оволодіння та закріплення ЗУН. Як свідчить проведене дослідження, найширше розповсюдження програмований контроль отримав в теоретичному навчанні, менше – у виробничому навчанні. Також в багатьох училищах були створені кабінети програмованого контролю, використання цих навчальних машин збільшило інтерес до навчання та успішність учнів. Важливим засобом, що активізував засвоєння та закріплення навчального матеріалу, служив програмований контроль без допомоги машини, а також використовування різних програмованих навчальних матеріалів та посібників. До них відносилися картки-завдання, перфокарти, тренажерні карти, спеціальні таблиці, стенди «Перевір себе» тощо. Кращі педагоги не обмежувалися упровадженням програмованого контролю, а вели спеціальні дослідження його ефективності, недоліків та переваг в порівнянні з традиційними методами контролю, можливості оптимального поєднання програмованого контролю та традиційних методів контролю знань, умінь та навичок. Неабияке значення у встановленні та розвитку ПТНЗ нового типу відіграли й інші нормативні документи. Зокрема, навчальні плани, оновлені та доповнені, були введені в середніх ПТУ у 1973- 1974 навчальному році.

Наприклад, досвід показував відомі переваги безмашинного програмування, який дозволяв гнучко поєднувати різноманітні методи в структурі уроку. Цінний досвід накопичено в багатьох училищах ( ПТУ №65 м. Луганська, ПТУ №4 м. Харкова та ін.)

Так, викладачем Усиніним ПТУ № 65 м. Луганська були розроблені тести для перевірки знань учнів з радіотелефлоніі. У поєднанні з іншими формами контролю вони забезпечували надійність перевірки знань, сприяють економії навчального часу.

Отже, з 1974-1975 навчального року училища було чітко визначено оптимальне співвідношення і взаємозв’язок змісту спеціальної та загальноосвітньої підготовки, за рахунок виключення другорядного навчального матеріалу та раціонального розподілення його за роками навчання; кількість годин, відведена на періодичний (контрольні перевірки) контроль та підсумковий контроль (екзамени, кваліфікаційні випробування ) ЗУН учнів.

Доведено, що у досліджуваний період контроль результатів навчальної діяльності учнів був важливою складовою професійної підготовки фахівця, про що свідчить прийняття урядових постанов, положень, які регламентували терміни, зміст, форми та методи контролю, зокрема постановами: «Про дальше вдосконалення системи професіонально-технічної освіти» (1972 р.); «Про заходи по виконанню постанови по дальшому вдосконаленню керівництва середніми спеціальними навчальними закладами та про поліпшення якості підготовки спеціалістів з середньою спеціальною освітою» (1974 р.); «Спільні заходи по здійсненню середньої освіти молоді в Українській РСР» (1976 р.); «Про дальше удосконалення процесу навчання та виховання учнів системи професійно-технічної освіти» (1977р.); положеннями: «Про затвердження Положення про майстра виробничого навчання професійно-технічного навчального закладу» (1978р.); «Про затвердження Інструкції про планування та облік навчально-виховної роботи в професійно-технічних навчальних закладах» (1981р.) й деякими іншими, та сприяли доцільній організації навчально-виховного процесу у цей період.

В ході дослідження встановлено, що ефективність теоретичного та виробничого навчання залежала від системи контролю, яка регулювала та корегувала діяльність всіх її учасників. Основними завданнями контролю навчання досліджуваного періоду були:

ü перевірка стану навчально-виховного процесу на заняттях та вироблення заходів по усуненню недоліків;

ü своєчасне попередження помилок та недоліків в організації теоретичного та виробничого навчання й методики проведення занять;

ü виявлення передового педагогічного досвіду викладачів, майстрів виробничого навчання та визначення шляхів впровадження в практику;

ü перевірка та оцінка змісту та способів надання методичної допомоги викладачам та майстрам виробничого навчання.

Система контролю теоретичного та виробничого навчання здійснювалась завдяки реалізації його різноманітних функцій, видів, форм та методів, які мали своє призначення, свої специфічні особливості та структуру, правильне поєднання яких давало значні можливості для отримання повної та всебічної інформації про стан навчально-виховного процесу.

На підставі вивчення методико-педагогічної літератури було виявлено складові контролю та їх характеристика, що свідчить про застосування у досліджуваний період системи контролю, функціонування якої забезпечувало доцільне та ефективне здійснення навчально-виховного процесу під час навчання.

Варто звернути увагу на те, що при підготовці робітників дуже важливо знати, як учнів засвоюють ті або інші знання та прийоми, як використовують їх на практиці.

В ході дослідження виявили, що з цією метою в навчальних програмах по закінченню окремих тем або навчальних періодів передбачалися перевірочні роботи. Але годин, відведених на ці роботи було мало, тому для правильного визначення й аналізу якості ЗУН учнів таких даних було недостатньо. Такий стан речей примушував в середині 70-х років надавати особливе значення якості знань, умінь і навиків в першу чергу майстрам виробничого навчання та викладачам, а потім директору училища, його заступнику по навчально-виробничій роботі та старшим майстрам.