Сторінка
1

Етап узагальнення та апробації результатів дослідження

Наукові дослідження – це вивчення явищ та процесів, аналіз впливу на них різноманітних факторів, вивчення взаємодій між явищами з метою отримання доказаних та корисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.

Метою наукового дослідження є вивчення конкретного об’єкту та всезагальне достовірне вивчення його структури, характеристик з метою отримання та впровадження в практику корисних для людини результатів.

Науково-дослідний процес – це чітко організований комплекс дій, направлених на отримання нових знань, які розкривають сутність процесів та явищ в природі та суспільстві з метою використання практичної діяльності людей.

Будь-який науково-дослідний процес проходить три стадії: організаційна, дослідницька та завершальна.

На завершальній стадії провадиться літературний вклад висновків і пропозицій за результатами виконаної роботи; апробація їх у колективі наукової організації, споріднених організацій, наукової спільноти; рецензування та експертиза; дослідне впровадження; корегування, доопрацювання та реалізація кінцевих результатів.

Узагальнення результатів

Узагальнення результатів дослідження становить літературне викладення результатів дослідження у вигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу (НДР), дисертації, монографії, статті, студентські науково-дослідні роботи тощо.

Основною та в більшості випадків обов'язковою формою узагальнення результатів науково-дослідної роботи є звіт. Звіт про НДР є основним документом, у якому викладають вичерпні відомості про виконану роботу. Його складають виконавці робити. Матеріали звіту повинні бути опрацьовані й систематизовані згідно з метою дослідження. Не слід вміщувати до нього інформацію, що не має прямого відношення до теми і завдань дослідження.

Загальними вимогами до звіту є:

ü чіткість побудови;

ü логічна послідовність викладення матеріалу;

ü переконливість обґрунтування;

ü стислість і точність формувань, що уможливлюють суб’єктивного та неоднозначного тлумачення;

ü конкретність викладення результатів роботи;

ü доказовість висновків та обґрунтованість рекомендацій.

Згідно з ДСТУ 3008-95 “Документація в сфері науки і техніки. Структура і правила оформленні”, звіт про НДР повинен містити:

- титульний аркуш;

- список виконавців;

- реферат;

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;

- передмову;

- основну частину;

- перелік посилань;

- додатки.

Титульний аркуш є першою сторінкою звітів і слугує повним джерелом бібліографічної інформації, необхідної для опрацювання і пошуку документа.

Список виконавців вміщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичай наводять імена або перші літери імен і прізвища авторів, їхні посади, вчені ступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором.

Якщо звіт виконано одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші.

Реферат повинен стисло відбивати основний зміст НДР і давати читачеві достатнє уявлення про доцільність вивчення всього звіту для отримання інформації, яка його цікавить. У рефераті наводять відомості про обсяг звіту, кількість частин звіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел і подають перелік ключових слів. Текст реферату повинен відбивати подану у звіті інформацію і бажано в такій послідовності:

• об'єкт дослідження або розробки;

• мета роботи;

• методи дослідження та апаратура;

• результати та їхня новизна;

• основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники;

• ступінь упровадження;

• взаємозв’язок з іншими роботами;

• рекомендації щодо використання результатів роботи;

• галузь застосування;

• економічна ефективність;

• значущість роботи та висновки;

• прогнозні припущення про розвиток об'єкта дослідження або розробки.

Ключових слів (словосполучень), що є визначальними для розкриття суті звіту, повинно міститися не більше ніж 15.

Перелік умовних позначень має містити всі прийняті в звіті малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку.

У вступі стисло викладають:

Ø оцінку сучасного стану проблеми, відзначаючи практично вирішені завдання, прогалини знань, що існують у цій галузі, провідні фірми та провідних вчених і фахівців цієї галузі;

Ø світові тенденції вирішення поставлених завдань;

Ø актуальність роботи та підстави для її виконання;

Ø мету роботи та галузь застосування;

Ø взаємозв'язок з іншими роботами.

Наприкінці вступної частини розміщують передмову, якщо її передбачено. У ній подають супровідні нотатки, що пояснюють певні аспекти роботи, простежують історичні умови для цієї роботи тощо.

Далі переходять до викладення суті звіту – відомостей про предмет (об'єкт) дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття суті цієї роботи (опис: теорії, методів роботи; характеристик і/або властивостей створеного об’єкта; принципів дії об’єкта та основних принципів рішень, що дають уявлення про його устрій; метрологічного забезпечення та ін.) та її результатів. Викладаючи суть звіту, особливу увагу приділяють новизні роботи, а також питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології, ресурсозбереження. Якщо у звіті необхідно навести повні докази (наприклад, математичні – у звітах, що не мають безпосереднього відношення до предмета математики) або подробиці дослідження, їх вміщують у додатках. Суть звіту викладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися на підрозділи, пункти і підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен містити закінчену інформацію.

Якщо у звіті необхідно навести інформацію про нові аспекти роботи, інтерпретацію або коментар до результатів і причин, на грунті яких роблять висновки і рекомендації, у звіт вводять окремий розділ або підрозділи, що можуть мати дискусійний характер. Дискусійні підрозділи можуть також зводитися у розділ, в якому описуються результати роботи.

Завершують основну частину висновки, в яких наводять оцінку отриманих результатів роботи або її окремих етапів (негативних також) з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленого завдання; можливі галузі використання роботи; народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи.

На основі отриманих висновків можуть наводитися рекомендації, в яких окреслюють подальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціям щодо ефективного використання результатів дослідження чи розробки. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою.

Перелік посилань містить бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті. Бібліографічні описи у переліку повинні відповідати чинним стандартам з бібліотечної та видавничої справи.