Сторінка
5
Вольфрам фон Ешенбах свідчив, що використав втрачену поему провансальця Кіота, джерелом якої слугувала не надто християнська легенда, а арабська оповідь про Грааль, що була знайдена в іспанському Толедо (Тотелі) та написана язичником Флегетанісом з «роду Соломона», сином араба. Останній був астрологом і, начебто, по зірках прочитав таємницю Грааля:
Язычник Флегетан узнал,
Что по движению светил
Он тайну чудную открыл,
И с тайны совлеклась вуаль.
«Святыня, имя ей – Грааль», —
Так он вскричал, когда узрел
Слова среди небесных тел.
Власне в Толедо в ХІІ ст. раббі Авраам бен Давид зібрав усі іудейські езотеричні тексти і уклав першу кодифікацію Каббали-"Передання", а поряд з Толедо містик Мойсей де Леон (1250-1305) уклав головну книну Каббали "Зогар" ("Сяйво"), видаючи за твір Сімона бен Йохая.
Крім того, зачинателем Каббали вважається раббі Акіба бен Йосеф, і деякі езотерики вважають, що мова йде про "духовне батьківство" Йосифа і що ним був саме Йосиф Арімафейський, який приніс чашу Грааль в Європу, коли, як свідчить "Хроніка Псевдо-Декстера", після розп’яття Христа переповнені злобою іудеї посадили на корабель без керма та вітрил Йосифа Арімафейського, воскреслого Лазаря, Марію Магдалину, Марселлу і Максиміна (деякі версії називають трьох жінок на одне ім’я Марія і Марфу, сестру Лазаря, сліпця з Ієрихону Сідонія та Сару Єгиптянку) і відправили у вигнання, аж доки корабель не прибило до берегів Провансу (Південної Франції) біля стародавньої римської фортеці Ре, неподалік від сучаного міста Лес-Сентс-Маріс-де-ла-Мер. Як відомо, тут неподалік, в заснованому ще єгиптянами місті Арль, існувала значна іудейська община (і саме тут, в Арлі, коронували двох відомих імператорів — Константин та Фрідріх Барбаросса, вірогідно, керуючись якимсь переданням про "царственість" місця), а найімовірніше, передання про прибуття корабля з Маріями та Йосифом Арімафейським на південь Франції виникло в часі еміграції значної частини східних християн у Європу (південні Італія та Франція, Рим, Іспанія) після захоплення значної частини території Сирії та Єгипту спочатку персами, а потім арабами. На нових землях виникають численні східні монастирі, духовенство грецького та східного походження отримувало важливі посади в римській церкві, грецька мова поряд з латинською була введена в папській канцелярії та латинську літургію. В цей час з 640 по 752 рр. папський престол займають переважно т.зв. східні папи — сирійці та греки (Теодор І, Іоанн IV, V, VI, VII, Сергій І, Сизиній, Константин, Захарій), наявні додаткові ресурси кліру дають змогу провести інтенсивну християнізацію Західної Європи, розвинути шотландські та бенедиктинські монастирі, а також організацію церковного життя в державі франків. Власне "заслузі" прибульців зі Сходу завдячуємо фактом ліквідації власної традиції у кельтських церквах (постанова синоду у Вітбі в 664 р.). Тоді ж у Рим прибув з Константинополя імператор-монофіліт Констанс ІІ, який планував заснувати в Сіракузах свою нову столицю, що була б близькою до обох частин його імперії. Надзвичайно значним став на Заході і вплив культу Діви Марії, колискою якого були близькосхідні християнські церкви.
Крім того, південна Франція дотикається безпосередньо прямого апостольського Передання: перший Отець Церкви єпископ Іриней Ліонський (ІІ ст.) був учнем св. Полікарпа Смірнського та св. Папія Ієрапольського, учнів самого апостола Іоанна, і визнання ним "Об’явлення Іоанна" істинним мала визначальне значення у наступній суперечці в Східних Церквах IV-V ст. щодо цього цього тексту, його алегоричного тлумачення та погляду на грядуче земне Тисячолітнє царство (що заперечували св. Діонісій Александрійський та св. Єфрем Сірін, і тексту якого як канонічного не знали такі світочі Церкви як Іоанн Золотоуст, св. Кирило Ієрусалимський, анафематуваний пізніше вчитель Несторія Феодор Мапсуестійський, бл. Феодорит, так і общини Антіохії та Едесси).
Робер де Борон у повісті "Йосиф Арімафейський" (кін. ХІІ ст.) пише, що начебто в 63 р.н.е., в 15-й рік Успіння Богородиці Йосиф Арімафейський з дванадцятьма учнями прибув з Франції на острів Британія і отримує від короля-язичника Арвігаруса в дар землю в Ініс Вітрін, біля підніжжя пагорбу в Гластонбері. На цьому місці архангел Гавриїл наказує Йосифу спорудити церкву, посвячену Діві Марії, де згодом виникає відоме абатство, в якому, начебто, і поховано короля Артура і куди пізніше перенесено мощі покровителя Уельсу святого Давида. Останній разом з іншим святим Тайло здійснив прощу в Ієрусалим і після повернення в Британії саджають великий фруктовий сад ("від Дола до Кая"), а в Уельсі шанують джерело св. Тейло, вода якого зцілювала, якщо її випити з черепа самого святого, піднесеного прямим нащадком сім’ї охоронців цього джерела (тобто неперервний ланцюг хранителів посудини!).
Європейські автори настоюють, що " . Каббала не виникла серед євреїв, бо останні отримали свої уявлення від халдеїв і єгиптян". Христиан Гінсбург наводить таке передання: " .Каббала спочатку була викладена самим Богом групі обраних Ангелів, котрі утворили богословську школу у Раю. Після Падіння Ангели дуже милостиво передали цю небесну доктрину непокірній дитині Землі, щоб озброїти протопластів засобами повернутися до їх першопочаткового благородства і блаженства". Каббала розповідає про еманацію Ен-Соф через десять форм (сфер) – «сефіротів», що уявляються у формі «посудин» різної форми (за Ж. Буше) та про метод пізнання цього Дерева Сефіротів, сходження на його вершину – «кетер» («вінець»). Містично стурбовані дослідники пропонують власне розглядати пошук Грааля як запис саме такого сходження душі каббаліста («знизу вверх», така собі єврейська версія арійської "кундаліні-йоги"; а каббалістичні "кліпот" виявляють дивну тотожність арійським "кальпам"), де сефіроти символізуються різними рицарськими замками: « . пошуки починаються від Малхута, місця, де на Землі перебувають ворота смерті, що ведуть у життя, далі йдуть через Ієсод, ворота Великого Випадку, потім доводиться обирати одну з трьох доріг: шлях душевних мук, Нецах, ворота любові; шлях розумових пошуків, Ход, приміщення для отримання знань; і духовний шлях, що включає у себе два попередніх, але веде далі за всіх; він єдиний, ведучий в Тіферет, ворота Бачення, Краси, замок, де перебуває Грааль, що названий середньовічними авторами «чашею жаданого Раю» .».
Завантажити реферат