Сторінка
57

Царство пресвітера Іоанна і святий Грааль

В епосі "Сер Гавейн та Зелений Лицар" племінник короля Артура вирушає назустріч долі зі щитом із зображенням пентаграми, тобто п'ятикінцевої зірки: " . Бо символ пентаграми. — резюмував Дж. Р.Р. Толкієн, — в цій поемі очевидний, принаймні, в головному . Вона, як зазвичай, символізує "досконалість", але в даному конкретному випадкові — саме релігійну (християнську) досконалість у благочесті і моральності, а також у виходячої з них "почтивості" у стосунках між людьми; досконалість у всіх частковостях, що стосуються цих доброчинностей, досконалий і непорушний зв'язок між високим та низьким. Так Гавейн і виїжджає з камелоту — з цим знаком на щиті (і, як ми довідаємося пізніше, ще й на плащі)". І далі у примітках зазначається: " .Кути пентаграми символізують кожен свою "п'ятирицю" якостей, без котрих нема досконалого рицаря і котрі притаманні Гавейну або складають його ідеал. Перший кут — Fyue wyttez (п'ять почуттів): почуття рицаря повинні бути чисті . Другий кут — Fyue fyngres (п'ять пальців): символізують фізичну силу і спритність. Третій кут — Fyue woundez (п'ять ран Христа): на поклонінні ранам Христа заснована віра, без котрої нема істинного рицаря . Четвертий кут — Fyue joyes (П'ять Радощів Марії): у католицькій традиції — Благовіщення ., Різдво, Воскресіння Христа, Вознесіння Христа і Успіння (смерть Діви Марії: Син забирає Матір з собою) П'ятий кут — Fyft Fyue ("п'ята п'ятірка"), об'єднує головні "суспільні" доброчинності: fraunchyse ("щедрість", "великодушність"), felaзschyp ("дух товариства", "братська любов", "доброта"), clannes ("чистота", "цнота"), cortaysye ("куртуазія", "лицарство", "почтивість") та pyte ("жаль", "співстраждання", "набожність") .". Щоправда, є й інше тлумачення: " . Червона п'ятикутна зірка пов'язана з трояндою (як шестикутна — з білою лілією) і, взагалі, є символом жіночого статевого органу. Її п'ять променів відповідають п'ятьом зовнішнім частинам вульви: великим і малим статевим губам і кліторові. Клітор, який не має парного собі органу, символізується центральним променем зірки, що не має симетричного собі".

У ірландській "Старині місць" розповідається про те, що до народження Конна (Chuinn) Ста Битв не були відомі "п'ять шляхів" древнього володаря, які власне й знайшли (через те, що вони самі себе виявили, "маніфестували"), як говориться в "Анналах Чотирьох майстрів", в ніч народження героя (A noidche geine Cuinn forrith cуicc prнomhrуid). Одночасно з цим з'являється ріка Бойн, богинею якої є богиня Брігіта (ірл. brigaid "показувати, виявляти" < "висвічувати, виносити на світло").

Як на нас, то А. Платов, проте, не звернув увагу, що “святим” Грааль називається тільки в циклі про короля Артура і, найвірогідніше, автор циклу Д. Мелорі цим натякає саме на “п’ятий” елемент, бо, як ще зауважив Ж. де Сед (щоправда, в зовсім іншому контексті) по-французьки “святий” (saint) звучить майже як “п’ять” (cinq), тобто: “П’ятий (- це) Грааль”.

Щоправда, А Платов не вказує джерело свого здогаду — монографію А. і Б. Ріс, які розглядають замок Грааля в контексті арійських “п’яти сторін світу”, продовжуючи цим дослідження Р. Генона щодо п’ятичленного поділу Ірландії. Так само і О. Дугін не вказує на дійсного автора свого наступного твердження: « . Цей же символічний комплекс поміщено і в головному сакральному знакові християнської традиції — у Хресті. Езотеричне тлумачення Хреста подібне за смислом зі значенням чотирипелюсткового, серцевого лотоса в індуїзмі. Хрест — це чотири орієнтації простору, чотири елементи, чотири ріки раю тощо. На перетині цих компонентів перебуває унікальна точка — точка Вічності, звідки все виходить і куди все повертається. Це — полюс, центр, земний рай, Божественний правитель реальності, Король Світу. Особливим чином цей «п’ятий”, інтегральний елемент, Божественна присутність, “вище Я”, проявлений у символі “хреста, що обертається”, тобто Свастики, котра акцентує нерухомість Центру, Полюса і динамічну природу периферійних, проявлених елементів. Свастика, однаково як і Розп’яття, була одним з символів християнської традиції, і особливо вона характерна для “еллінської”, арійської, маніфестаційної лінії. Але й саме Розп’яття має сутнісно те ж саме езотеричне значення. П’ятий елемент тут — сам Христос, Бог-Слово, Іманентна іпостась Божества, Еммануїл, “З НАМИ БОГ” .”. Аналогічно римський середньовічний поет Рутілій у своїй поемі “De reditu” (“Про повернення”) ставить римський престол на “полюсі світу”:

Внемли этим словам, о царица прекрасная мира,

Рима богиня, чей трон в полюсе звездном стоит.

Внемли, великая мать и людей и богов изначальных.

Храмы твои к небесам смертных приблизили нас.

Буду тебя воспивать до последнего часа, богиня;

Тот, кто дышит и жив. разве забудет тебя!

(Пер. І. Голєніщева-Кутузова).

Т.зв. “тронний камінь” (Fal; тобто один з чотирьох елементів) є не престолом короля, а предметом, лише надаючим йому легітимність – він “впізнає” істинного короля і “скрикує” під ним (" . Потім на цей острів приплив Симон Бреет, молодший син короля Іспанії, який привіз із собою камінь, на котрому коронувалися королі Іспанії, а отримав він цей камінь від свого батька на знак того, що коли-небудь стане королем, — адже саме цього сина батько любив більше за всіх своїх дітей. Цей Симон завдяки дочці Скоттів став королем Ірландії і поставив згадуваний камінь у найкрасивішому закутку Ірландії, котрий досі називається королівське Місце. Після нього один із синів одного з королів Ірландії, нащадків Скотти, а звали його Фергус, син Ферфейєра, відбув у найвіддаленішу країну . І вони замешкали там, до того ж всі вони були ірландцями, і досі називаються скоттами, а країна їх — Скоттія . Фергус привіз із Ірландії королівський камінь і розташував його там, де тепер розташоване абатство Сконе. На ньому коронувалися, сиділи і правили королі Шотландії до того часу, доки король Англії Едуард І після завоювання не наказав доставити його звідти в Лондон, у Вестмінстер, і він тепер слугує престолом священика біля верхнього вівтаря", — пише датована 1280 роком "Хроніка піктів і скотів").