Сторінка
11
Сюжет в епосі про Грааль про наступність влади від «пораненого короля»-охоронця реліквій Грааля цікавим чином перегукується із сюжетом італійського епосу про Бову д’Антоніо (пор. з тим, що тиран королівства Грааля Клінгзор — сіцілієць), відомим і на Русі як епос про Бову (Бавву)-королевича, який бореться за належне йому за правом місто Антон (наприклад, білоруський текст познанського рукопису кінця ХVI ст.). Щоправда, “пораненим королем” тут є сам убивця батька королевича — тиран Додон (натяк на слово “титан” у значенні “богопротивник”; але у романі Ульріха фон Цацікховена про Ланселота розповідається про короля Додону Іверета і що на його доньці Ібліс одружується і набуває титул короля Ланселот Озерний).
Отже, Бова і його друг Террі прибувають до замку під виглядом лікарів, а заховане неподалік військо за поданим сигналом повинне увірватися у ворота замку. Бова, щоправда, не вбиває Додона, а проганяє його з країни. Однак в іншій версії (англо-норманській початку ХІІІ ст., старішого за часом запису) Бова страчує Додона (тут це “імператор Германії”), зваривши його живцем у розплавленому свинці або (в англійському народному романі) в казані з киплячою сіркою. Тобто тут використані казково-авантюрні мотиви (пор. з казкою про Коника-Горбоконика та тим, як цар-тиран, маючи намір стати знову молодим, кидається і гине у киплячому казані). Власне О.М. Чунакова співставила цей мотив із перським переказом в книзі “Карнамак” про засновника держави Сасанідів Ардашира, який аналогічним чином — розплавленою міддю (roy) — вбиває мешканця драконічного замку Хробака (“Кірма”). Також дотичність хробака до еліксиру молодості (безсмертя, зцілення) є “загальним місцем”, “бродячим мотивом” на євразійському просторі.
Білоруська «Гистория о некоем храбром витязе и о славном богатыре о Бове Королевиче» (а також російські та українські казкові лубкові версії) розповідає, що Бова був сином короля Гвідона (Кавідона; білоруська казкова версія називає Гвідіона "королем на ім'я Великий", а в російських — Елізар) і Мілітриси, дочки короля Кирбича (Кірбіта). Батько віддав Мілітрису за Гвідіона проти її волі, сватом був конюший Лічард. Мілітриса, ненавидячи чоловіка, вступила у змову з королем Додоном: той з’явився з військом в умовлене місце, туди ж вона відіслала Гвідона на полювання і Додон зарубав його (пор. з германською сагою про вбивство Зігфріда). Сінбалда, дядько Бови, розповів йому про те, що трапилося, і спробував утекти з племінником, але Додон встиг захопити хлопчика, бо вбивці приснилося, що Бова, озброєний мечем і списом, готовий пробити йому серце. Довідавшись про цей сон, мати Бови, заради любові до Додона, вирішила вбити сина, посадила його у в’язницю і не давала їжі. Потім вона наказала дати йому три отруєні хлібини. Але дівчина, яка принесла Бові хліб, попередила його і залишила двері тюрми відчиненими. Хлопець тікає на корабель, потрапляє до короля Зінзовея (Зензевія) і стає у нього старшим конюхом. Між Бовою і дочкою Зінзовея Дружненою (Дружневною, версії — Полеміса, Наяна) спалахує кохання, він на турнірі перемагає суперників — короля Маркобруна і турецького принца Лукапера Салтановича за допомогою меча-кладенця, подарованого йому коханою, та богатирського коня, подарованого її батьком-царем. Бова вирушає у рицарські мандри і потрапляє у полон до царя Салтана, де його дочка Мільчігрія намагається навернути його в свою віру. В цей час Дружнена змушена дати згоду на шлюб з Маркобруном, обумовивши лише рік відстрочки. Бова повертає собі чарівний меч і, не впізнаний нареченою, йде з нею в конюшню, де прикований його богатирський кінь. Побачивши господаря, кінь розриває сімдесять ланцюгів і скаче героєві на груди. Бова відкривається Дружнені, вони втікають, але за ними кинувся в погоню Полкан (“від пояса до голови людина, а від пояса до ніг пес”), аж доки принцеса не мирить їх (в англійській версії другом і слугою Бевіса з Хемптону стає велетень Аскапард). Потім відбувається наступна пригода — спочатку пропадає Бова, потім — Дружнена з двома дітьми (Скірб і Волостим). Бова потрапляє власне у рідні місця і, як розповідалося вище, розправляється з Додоном, пробачає рідну матір ("син не повинен бути суддею матері") та зустрічається з власними дітьми, яких матір спрямувала на пошуки батька .
Ім'я батька Бови Гвідон та колізії з рідною матір'ю, на наш погляд, прямо відсилають до кельтського континууму, де присутній валлійський міф про вихованця мага Гвідіона (сер.-валл. gwydyat "знав") бога-героя Ллеу (Луга), мати якого, Аріанрод, не бажала дати синові ім'я, щоб він не носив зброю і не одружився. І саме аналогічним чином, прагнучи порятувати від рицарської долі, поводить себе із сином мати Персеваля.
Але, на наш погляд, можна запропонувати версію, за якою епоси про Бову-королевича та рід королів Граалю є ідеологемами протилежних таборів. Можливо, що в епосі про Бову-королевича під узурпатором Додоном, вбивцею короля, виступає Галахад, вбивця (або просто наступник) у свою чергу короля Саррасу (хоча, на думку епосу про Грааль, незаконного, узурпатора). Це власне пояснює, чому Галахад такий короткий час займав престол, а його друзі залишають країну.
Завантажити реферат