Сторінка
1
План
1. Створення української автокефальної православної церкви.
2. Відродження української автокефальної православної церкви у сучасній Україні.
3. Сучасний стан православ’я в Україні.
4. Використана література.
1. Створення української автокефальної православної церкви.
Після Жовтневого перевороту на Україні спалахнуло полум’я національного руху та рух за українізацію церкви та її автокефалію, відновлення в ній соборного устрою на чолі з власним патріархом. Відомі діячі національно-церковного руху – протоієрей Василь Липківський, громадсько-політичний діяч Микола Міхновський, міністир ісповідань гетьманського уряду Олександр Лотоцький, видатний український етнограф, письменник, перекладач, державний та церковний діяч І.І.Огієнко, А. Дородніцин та колишній архієпископ Владимирський.
Церковні діячі України надіялись на підтримку російської церкви та їх сподівання були марними. Незважаючи встановлення патріархату, шовіністичні настрої щодо намагань українців вибороти автокефалію для своєї церкви були домінуючими.
Прихильники автокефалії активно просували ідеї незалежності та українізації Української православної церкви на Всеукраїнському церковному соборі у січні 1918 р. та всі їхні зусилля були марними. Однак слід зазначити при гетьману П. Скоропадському був оголошений „Закон про тимчасовий державний устрій”, параграф якого „Про віру” державною релігією в Україні проголошував православ’я. На сесії Всеукраїнського православного собору було прийнято рішення – залишити православну церкву в Україні у підлеглості Московського патріархату з обмеженою автономією.
Третя сесія Всеукраїнського церковного собору теж нічого суттєвого не змінила. Скоро і гетьманська влада впала і на чолі країни стала Директорія УНР.
1 січня 1919р. у Києві був проголошений „Закон про автокефалію Української Православної Церкви та її вищий уряд”. Та Директорія активно втручалася в життя церкви.
Незважаючи на бажання директорії мати свій голос в релігійних питаннях, вона намагалась добитись визнання автокефалії православної церкви в Україні Вселенським патріархом. Якби уряд УНР втримався при владі, то справа автокефалії української Православної церкви була б вирішена та 5 лютого у Київ увійшла Червона Армія і Радянська влада міцно закріпилась в Україні.
У 1919 – 1920 роках національно-церковний рух не припинився. У березні 1919 року православні українці заснували гурток для створення української православної громади, який потім організувався у парафію та дістав у своє розпорядження Миколаївський собор на Печерську. Були засновані українські парафії при Андріївському та Софіївському соборах при церкві св. Іллі.
Віруючі одержали можливість створювати громади без санкції церковної ієрархії, зареєструвавши лише свій статут в органах місцевої влади. Це було сприятливим для прихильників автокефалії оскільки вони ще не мали власної ієрархії.
У квітні 1919 року було засновано Всеукраїнську Православну Церковну Раду нового складу як осередок боротьби за незалежність церкви, яка ухвалила постанову, яку можна назвати Декрецією незалежності Української Православної церкви. Собор висвятив перших ієрархів УАПЦ – митрополита Василя Липківського та архієпископа Нестора Шараївського. Що визвало обурення ієрархів традиційної православної церкви.
У 1921 році почали відкриватися автокефальні парафії на території Вінницької, Дніпропетровської, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Черкаської, Чернігівської, Чернівецької, Харківської та Хмельницької областей. Общини автокефалістів з’являються у Швейцарії, Франції, Чехословаччині та Югославії.
УАПЦ при більшовицькому режимі проіснувала не довго. Вона не мала можливостей в ізольованій від світу червоній державі налагодити зв’язки з іншими православними церквами світу та добитись свого визнання Вселенським православ’ям.
Більшовицький уряд усвідомив небезпеку, яку утворювала для нього УАПЦ з її національно-об’єднуючим духом та силою віри. Посилилися звинувачення у націоналізмі, сепаратизмі, контрреволюції та петлюрівщині.
Уже у 1930 році УАПЦ була звинувачена у антирадянській діяльності та результатом чого ліквідована. Почалися масові репресії автокефальників.
Та свою діяльність автокефальні осередки продовжували серед української православної діаспори – у Канаді, США, Польщі. Після першої світової війни західні землі України опинились у відновленій Версальським договором Польщі. У 1924 році Константинопольська патріархія проголосила автокефалію православної церкви у Польщі. У 1925 році у Варшаві відбулася урочиста церемонія офіційного проголошення автокефалії.
Проте фактично діяльність автокефальної православної церкви у Польщі контролювало польське міністерство віросповідань та освіти, вища польська влада виступала проти православ’я, намагаючись окатоличити національні меншості. У 1930 році польський уряд обрушив на західно-українські землі репресії, які ввійшли в історію як «пацифікації». Почали закриватися українські школи, грабували селян проводилися масові арешти, руйнувалися православні церкви або перетворювали їх на костели, вимагали вести богослужіння польською мовою.
З приходом на православні землі Західної України Радянської влади православна церква знову була підпорядкована Московській патріархії.
У грудні 1941 року єпископ Полікарп Сікорський на базі автокефалії, наданої Константинополем у 1924 році церкві на землях давньої Київської митрополії, відновив УАПЦ. Відтоді на Україні діло дві церкви – автономна очолювана єпископом Олексієм, яка залишалася у підпорядкуванні Московської патріархії. та Автокефальна на чолі з архієпископом Полікарпом.
У травні 1942 року у Києві відбувся собор єпископів УАПЦ, на якому митрополитові Діонісію було надано титул місцеблюстителя Київського митрополичого престолу, а уже в 1944 році цей титул передався митрополитові Полікарпові. По смерті митрополита Полікарпа титул передався митрополиту Никанору, а згодом митрополиту Мстиславу. З поверненням Радянської влади у 1943 – 1944рр. ієрархії УАПЦ виїхали на захід, розуміючи що в Україні їх та церкву чекає смертний вирок. Єпархії УАПЦ постали в місцях проживання українських емігрантів у Західній Європі, Великобританії, Австралії та Південній Америці.
2. Відродження української автокефальної православної церкви у сучасній Україні
В даний час УАПЦ відновила свою діяльність в Україні. Розпочав відродження УАПЦ у лютому 1989 році ініціативний комітет на чолі з отцем Богданом Михайловичем. У серпні була створена перша громада УАПЦ у Львів – парафія апостолів Петра і Павла на чолі з отцем В.Яремою, яка проголосила свій вихід з підлеглості Московському патріархатові. 20 жовтня 1989 р. до УАПЦ приєднався та очолив її єпископ Іоанн Бондарчук. Після чого до УАПЦ масово приєднувались парафії РПЦ у Західній Україні, заснувались громади УАПЦ на сході України.
Завантажити реферат1 2