Сторінка
17
мета навчання іноземної мови
(формування у молодших школярів іншомовної комунікативної компетенції (лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної);
комунікативно-діяльнісний підхід;
особистісно-орієнтований підхід;
діяльність вчителя й учня на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах навчально-ігрової діяльності;
цілі та зміст навчання іноземних мов у початковій школі;
педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів;
результат навчально-ігрової діяльності.
Нами поєднані всі зазначені вище компоненти моделі у схему, яка наочно ілюструє існуючі зв’язки між цими складовими (рис. 2.1).
Далі детальніше розглянемо компоненти розробленої моделі, обмежившись тими, що відповідають предмету наукового дослідження, а також меті та завданням дисертації.
Рис. 2.1. Модель процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри
Цілі та зміст навчання іноземних мов учнів початкової школи
Доцільність дослідження цілей та змісту навчання іноземних мов учнів початкової школи, з одного боку, викликана тим, що вони є компонентами розробленої нами моделі. З іншого боку, цілі та зміст навчання іноземних мов молодших школярів є підґрунтям у розробленні системи ігор, що буде використана у процесі організації педагогічного експерименту.
У загальнодидактичному розумінні зміст навчання становить все те, що залучається до діяльності викладання (діяльність вчителя) та учіння (діяльність учня), а також навчальний матеріал і процес його засвоєння.
Зміст навчання повинен забезпечити досягнення низки цілей навчання іноземних мов, визначених у чинній програмі. Розробляючи дидактичні ігри для навчання іноземних мов молодших школярів і визначаючи мету кожної з них, будемо спиратися на обгрунтовані у програмі практичну, освітню, розвивальну та виховну цілі.
Практична мета полягає у тому, щоб навчити учнів спілкуватись іноземною мовою у типових ситуаціях повсякденного життя у межах засвоєного програмового матеріалу. Здатність учнів спілкуватись іноземною мовою забезпечується формуванням у них іншомовної комунікативної компетенції, яка охоплює такі види компетенцій: мовну, мовленнєву, соціокультурну та загальнонавчальну, які, у свою чергу, теж включають цілий ряд компетенцій.
Розвивальна мета полягає у формуванні особистісної активності молодшого школяра, його інтелектуальної ініціативи та самостійності як суб’єкта учіння, а також у стимулюванні та формуванні в нього готовності до пізнавально-пошукової і творчої діяльності під час вивчення іноземних мов.
Виховна мета виявляється в забезпеченні емоційного комфорту дитини в період її інтелектуального психічного і фізичного розвитку, а також у виявленні поваги до її прав.
Принагідно зауважимо, що виконання визначених у програмі цілей навчання іноземних мов у початковій школі засобами дидактичної гри досягається завдяки її функціям у навчально-виховному процесі: навчальній, розвивальній, виховній, мотиваційній та іншим (див.: підрозділ 1.2). А це означає, що поліфункціональність дидактичної гри, її структура та зміст дозволяють реалізувати в процесі її організації усі зазначені вище цілі й таким чином створити умови для всебічного розвитку особистості учня.
Як нами вже зазначалось, у процесі оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування зміст навчання полягає у формуванні в учнів іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності правильно використовувати мову в різних ситуаціях спілкування.
Спираючись на модель іншомовної комунікативної компетенції, запропонованої В.В. Сафоновою, учені виділяють такі види основні компетенцій, що входять до її складу: мовну, мовленнєву, соціокультурну та загальнонавчальну.
Зважаючи на вище сказане, проілюструємо у графічній формі процес формування іншомовної комунікативної компетенції учнів початкової школи засобами дидактичної гри (рис.2.2).
Як видно зі схеми, дидактичні ігри, що готують до комунікативної діяльності мають сприяти оволодінню учнями певним мінімумом мовних знань (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) та навичок оперувати цими знаннями у мовленні.
Спираючись на результати аналізу спеціальних джерел розглянемо зміст мовної компетенції з метою розроблення дидактичних ігор цієї групи.
Рис. 2.2. Формування іншомовної комунікативної компетенції учнів початкової школи засобами дидактичної гри
Фонетична компетенція.
Молодші школярі повинні:
засвоїти необхідні і доступні знання про вимову окремих звуків і звукосполучень;
засвоїти необхідний мінімум знань про наголос та поділ речень на смислові групи;
знати всі букви алфавіту та буквосполучення, які властиві іноземній мові, що вивчається;
писати букви алфавіту ;
знати основні правила орфографії і читання.
Молодші школярі вчаться:
адекватно вимовляти й розрізняти зі слуху всі звуки мови, що вивчається;
зберігати довготу і короткість голосних;
дотримуватися злитої вимови службових слів із повнозначними;
дотримуватися словесного та фразового наголосу, а також поділу речення на синтагми;
володіти інтонацією стверджувальних, питальних, спонукальних речень, а також речень з однорідними членами;
користуватися транскрипцією.
Лексична компетенція.
На кінець навчання у початковій школі учні оволодівають лексичними одиницями, потрібними для взаємодії в ситуаціях спілкування у межах тематики, що вивчається у початковій школі: "Пори року", "Погодні явища", "Місяці", "Дні тижня", "Класна кімната", "Шкільне приладдя", "Частини тіла людини", "Тварини", "Одяг", "Кольори", "Іграшки", "Члени сім’ї", "Захоплення", "Дім", "Щоденні обов’язки", "Числа до 100", "Зовнішність людини", "Професії", "Свята", "Довкілля", "Природа", "Улюблені дитячі герої", "Види транспорту", "Подорожування", "Довкілля", "Дозвілля", "Покупки", "Населені пункти". (Сфери спілкування (тематика) розглядаються далі).
Граматична компетенція.
Молодші школярі вчаться вживати й розпізнавати у мовленні:
артикль: означений, неозначений, вживання іменника без артикля;
іменник: рід, число, місце в реченні, однина і множина, злічувані та незлічувані іменники;
дієслово: наказовий спосіб дієслова (команди), окремі модальні дієслова, часові форми дієслова (стверджувальна, запитальна і заперечна форми), дієслівні конструкції різного виду;
прикметник: якісні, відносні, рід і число, місце в реченні (французька, іспанська мови), ступені порівняння прикметників, коротка форма прикметників (німецька мова), узгодження прикметників (французька мова);