Сторінка
24

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

прагнення до самовираження:

можливість проявити себе у колективній діяльності;

стати лідером (капітаном);

бути негіршим за інших;

докласти власні зусилля для перемоги команди;

успішно виконати свою роль у грі;

можливість здобути та поглибити власні знання;

наявність неформального оточення у процесі дидактичної гри;

наявність особистої зацікавленості та інтересу до ігрової діяльності;

задоволення фізіологічних і духовних потреб:

подолати втому;

займатися руховою діяльність;

відчути себе членом колективу;

переключити увагу з одного виду діяльності на інший.

Спостереження за навчальним процесом у початковій школі засвідчують, що у ході дидактичної гри кожен учень є безпосереднім учасником процесу навчання, який самостійно шукає шляхи і засоби розв’язання завдань. Так, засвоєння необхідних знань є його внутрішньою потребою, що породжує мотиви навчальної діяльності, котрі дозволяють активізувати процес навчання та підвищити його ефективність.

За нашими спостереженнями, організація різного виду дидактичних ігор на уроках іноземних мов у початковій школі викликає в учнів позитивне ставлення до цього предмету. Якісні ознаки такого ставлення ґрунтуються на самозадовільних, самосвідомих, самопотребних, особистісно значущих судженнях: емоції, пізнання, інтерес, задоволення, потреби. На думку Л.І. Божович, вони є складовими елементами, які так чи інакше входять в ієрархічну систематику, що становить загальне поняття мотивації.

Відомо, що дидактична гра створюється і проводиться як спільна колективна діяльність учасників, яка має характер рольової взаємодії, що здійснюється відповідно до прогнозованих або створюваних у ході гри правил і норм і є обов’язковою умовою процесу повноцінної та результативної гри.

У колективній ігровій діяльності виникає і проявляється різна за характером і надзвичайно важлива для навчання взаємодія учасників: наслідування, переконання, співробітництво, змагання тощо. Отже, є усі підстави стверджувати, що конкретні навчальні дії, усвідомлені одним учнем, підхоплюються іншими, стають надбанням всього колективу. Ще видатний педагог В.О. Сухомлинський наголошував, що потреба набувати знання найкраще стимулюється тоді, коли людина змушена навчати інших, надавати їм допомогу у здобутті знань, а цього можливо успішно досягти у процесі навчально-ігрової діяльності.

Колектив (команда) характеризується єдністю мотивів, які адекватні цілям діяльності (бажання досягти перемоги, почуття обов’язку перед товаришами тощо.).Однак, це зовсім не виключає наявності у молодшого школяра й особистої мотивації (бути кращим, проявити свої знання, виявити власні організаторські здібності), яка повинна гармонійно поєднуватись з суспільно-значущими мотивами колективу.

Підсумовуючи досліджуване у цьому підрозділі, доцільно зазначити, що у ході дидактичної гри учня може задовольняти і зміст того, що він робить, і ті цілі, до яких він прагне. У такому разі можна говорити, що від ставлення молодших школярів до участі у грі, значною мірою залежить його ставлення до навчальної діяльності, оскільки дидактична гра допомагає у виконанні навчальних завдань, слугує засобом розумового, фізичного і морального розвитку. Це пояснюється тим, що сам процес організації та проведення гри передбачає поєднання розумових і фізичних зусиль для досягнення поставленої мети (перемоги). А це, у свою чергу, виховує у дитини наполегливість, самовпевненість, рішучість й інші якості, які є необхідними в інших видах діяльності. Вірогідність цих тверджень можна довести за допомогою схематичного зображення (рис. 2.5).

Таким чином, вдало підібрана і організована дидактична гра виступає як діючий мотив навчання у початковій школі, а також сильний емоційний подразник, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню. Окрім того, вона підвищує ініціативність й активність учнів, а також стимулює позитивні емоції, які впливають на кору головного мозку, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови, яка з’являється за рахунок задоволення і радості від участі у грі.

Рис.2.5. Механізми вмотивування навчальної діяльності молодших школярів засобами дидактичної гри

Дидактичні умови використання ігор на уроках іноземних мов у початковій школі

Як свідчить досвід, потенційні можливості та ефективність педагогічної технології дидактичної гри визначаються сукупністю взаємопов’язаних дидактичних умов, які забезпечують її функціонування.

Зіставний аналіз досліджень, пов’язаних із цією проблемою, засвідчив, що над її розв’язанням працювало багато вчених (О.О. Деркач, Т.А. Жукова, О.Г. Квасова, Н.В. Кудикіна, Г.В. Рогова, К.А. Родкін, О.Я. Савченко, Н.В. Слюсаренко, О.П. Янковська та ін.).

Досліджуючи дидактичну гру як засіб навчання молодших школярів О.Я. Савченко називає такі умови ефективності її застосування:

органічне включення в навчальний процес;

захоплюючі назви;

наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування;

обов’язковість правил, які не можна порушувати;

використання лічилок;

емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Дещо іншої позиції дотримується Т.А. Жукова. З її точки зору такими умовами є:

ретельна підготовка вчителя до організації та проведення дидактичної гри;

проблемний характер завдань, включених у гру;

оптимальне співвідношення групових і колективних форм роботи у процесі дидактичної гри;

створення доброзичливої атмосфери у процесі навчально-ігрової діяльності;

активність усіх учасників гри;

урахування ігрового досвіду гравців;

наявність системи дидактичних ігор;

застосування різного виду технічних засобів навчання у процесі організації дидактичної гри.

Схожі думки знаходимо у науковій роботі Г.І. Вороніної. Вчена виділяє такі умови застосування дидактичної гри у навчальному процесі:

усвідомлення учнями мети дидактичної гри, що проводиться, її практичного завдання;

спрямованість гри на розвиток мовних навичок та мовленнєвих умінь;

поступове зростання складності дидактичних ігор із урахуванням рівня навченості учнів і ступеня їх підготовленості;

урахування індивідуальних та вікових особливостей учнів;

зв’язок дидактичної гри з іншими видами діяльності на уроці.

В.А. Крутій у своєму дослідженні обгрунтувала іншу сукупність умов, що забезпечують, на її думку, ефективність навчально-ігрової діяльності молодших школярів:

глибинне проникнення вчителя у психологічні механізми гри та її вплив на розвиток психіки молодшого школяра;

свідоме й грамотне використання дидактичних ігор у навчальному процесі;

розуміння функцій дидактичної гри;

визначення місця дидактичної гри у структурі уроку .

Ми не заперечуємо, а цілком розділяємо названі вище позиції вчених, що займалися розв’язаннм зазначеної проблеми. Однак, визначаючи та обгрунтовуючи сукупність дидактичних умов, що забезпечують ефективність педагогічної технології використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів, будемо також спиратися й на власні результати досліджень: