Сторінка
20

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

мобілізуючий етап (вчитель ставить завдання гри, а учні прагнуть досягти певних її результатів);

практичний етап (навчально-ігрова діяльність учнів);

підсумковий етап (реалізація учнями своїх можливостей та досягнення бажаних результатів, оцінювання вчителем діяльності гравців).

Недолік такої технології використання дидактичної гри ми вбачаємо у тому, що не чітко визначена роль учителя у процесі навчально-ігрової діяльності учнів. А відтак, не цілком зрозумілими виявляються його функції та зміст діяльності на практичному етапі дидактичної гри.

З точки зору І.М. Куліш, структура дидактичної гри повинна складатися з таких компонентів:

визначення мети дидактичної гри;

планування дій вчителя й учнів;

реалізація мети;

аналіз результатів навчально-ігрової діяльності учнів.

Дещо іншої позиції дотримується О.Я. Савченко. Вона вважає, що структура ігрової діяльності молодших школярів включає такі компоненти:

спонукальний – потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання учнів брати участь у грі;

орієнтувальний – вибір засобів і способів ігрової діяльності;

виконавський – дії, операції, які дають можливість реалізувати ігрову мету;

контрольно-оцінний – корекція і стимулювання активності ігрової діяльності.

Найбільш ґрунтовне тлумачення структури ігрової діяльності, на наш погляд, обгрунтовано у дослідженні Н.В. Кудикіної . Учена виділяє такі структурні компоненти гри:

мотиваційний компонент (інтерес до подій у навколишньому середовищі, емоційна зацікавленість діяльністю дорослої людини, бажання її наслідувати тощо).

мета (прагнення у ролі вчителя навчити дітей читати, писати тощо; як пілот – керувати літаком; як мати – піклуватися про свою дитину і т.ін.).

змістовий компонент (відображення впливів навколишнього середовища, інформації із літературних та інших джерел).

процесуально-операційний компонент (з урахуванням матеріальних умов гри (предметно-практичні ігрові дії, рольові дії, міжособистісна комунікація, розумові процеси і операції).

контрольно-оцінний компонент (встановлення відповідності між уявною роллю і своїм умінням відтворити власне уявлення, задоволення або незадоволення від перевтілення, бажання внести корективи у подальші ігри).

Узагальнивши результати досліджень з цієї проблеми, ми розробили педагогічну технологію дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів, в основу якої покладено організацію низки визначених етапів її реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний і яка є одним із механізмом функціонування створеної нами моделі (рис. 2.1). Принагідно зауважимо, що розробляючи зазначену технологію, ми спиралися на визначену в науковій літературі структуру педагогічної технології, яка включає:

концептуальну основу;

змістову частину навчання:

мета навчання (загальна і конкретна);

зміст навчального матеріалу;

процесуальну частину:

організація навчального процесу;

методи і форми навчальної діяльності учнів;

методи і форми діяльності вчителя;

діяльність вчителя з керування процесом засвоєння матеріалу;

діагностика навчального процесу.

Проілюструємо структуру і зміст цієї педагогічної технології у графічній формі.

Рис.2.3. Педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів

Розглянемо детальніше функції вчителя й учнів на початковому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.

Перед початком дидактичної гри вчитель повинен визначити її мету, навчальні завдання, що будуть розв'язані у ході гри, та правила її проведення. У процесі навчання іноземної мови такою метою, відповідно до програми, є навчання спілкування. Досягнення цієї мети можливе за умови виконання ряду пріоритетних завдань, які включають у себе оволодіння комплексом знань, умінь і навичок, достатніх для здійснення мовленнєвої діяльності, а також формування в учнів мовних навичок, які забезпечують нормативність мовлення. У зв’язку з цим у контексті нашого дослідження у навчальному процесі повинні мати місце й відповідні ігри:

спрямовані на формування та удосконалення умінь і навичок в чотирьох видах мовленнєвої діяльності;

пов’язані зі становленням мовних (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) навичок;

ігри, які надають можливість оволодіти соціокультурними знаннями, уміннями та навичками.

Кожна дидактична гра організовується та проводиться у відповідності до чітко сформульованих правил, які обумовлюють порядок дій та поведінку учнів у процесі гри. Правила гри розробляються відповідно до мети уроку та індивідуальних особливостей учнівського колективу. Після цього вчитель і учні готують необхідне обладнання для організації дидактичної гри (малюнки, наочність, іграшки тощо), обирають спосіб поділу на команди, визначають капітанів.

Діяльнісний етап відбувається в двох напрямах. Перший з них пов’язаний з організацією дидактичної гри, яку здійснює вчитель. Він розпочинається одразу після оголошення мети, завдань та правил гри. Під час реалізації цього етапу вчитель умотивовує навчально-ігрову діяльність учнів, підтримує їхній інтерес, запобігає можливим конфліктним ситуаціям тощо (Детальніше механізми вмотивування навчальної діяльності молодших школярів засобами дидактичної гри розглядаються у наступному підрозділі).

Другий напрям відображає процес навчання. Ігрові дії, що їх виконують учні, здійснюються за правилами гри. У процесі навчально-ігрової діяльності гравці мають можливість проявити свої здібності, задовольнити потреби й реалізувати бажання. В умовах навчального іншомовного комунікативного середовища, що виникає на цьому етапі дидактичної гри, створюються реальні ситуації іншомовного спілкування, відбувається вмотивування мовленнєвої діяльності учнів, досягається мета дидактичної гри.

Завершальний етап починається одразу після завершення гри і включає в себе спільну діяльність вчителя й учнів у процесі підведення підсумків дидактичної гри, визначення переможців, оцінювання внеску у перемогу команди кожного з гравців та взаємодії учнів у групі, здійснення аналізу помилок команди, що зазнала поразки тощо.

Отже, запропонована нами педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів передбачає послідовну й умотивовану взаємодію суб’єктів навчального процесу на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри. А це, у свою чергу, дозволяє вчителю в умовах навчальної співпраці ефективно організувати навчання іноземних мов, а учням – успішно оволодіти ними. Однак, нам уявляється, що досягнення передбачених вище результатів стане можливим лише за умови дотримання певних дидактичних умов, що забезпечують ефективність реалізації запропонованої педагогічної технології. Визначення й обгрунтування сукупності цих умов стане предметом дослідження у підрозділі 2.3.

Умотивування навчальної діяльності школярів засобами дидактичної гри

Відомо, що у навчальній діяльності дітей особливе місце посідає мотивація. За свідченням науковців мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які пробуджують в людини прагнення займатись певним видом діяльності, спрямовують цю діяльність, орієнтують особистість на досягнення певних цілей. (Л.І. Божович, О.А. Гузенко, А.Г. Ковальов, О.В. Малихіна, О.Я. Савченко та ін.). Навчальна діяльність, за свідченням науковців, охоплює практично всі роки становлення особистості, її успішність залежить від багатьох чинників психологічного та педагогічного порядку (соціально-психологічних і соціально-педагогічних) і спонукається адекватними мотивами. І.П. Підласий вказує на те, що вивчення та правильне використання чинних мотивів, формування належних, що скеровують розвиток особистості та її спрямування у потрібному напрямі, – серцевина педагогічної праці.