Сторінка
1
В наш час молоде покоління має бути готовим до творчої діяльності, повинно мати високий рівень інтелектуального розвитку, володіти пошуковим мисленням. Школа повинна навчити дітей цьому. Але передумови для успіху створюються лише тоді, коли зміст і завдання навчання враховують реальні можливості школярів – воно посильне для певного віку, рівня розвитку, а також конкретного класу. Навчання втрачає сенс, коли його зміст і методи недоступні для учнів.
Отож слід привернути посилену увагу до принципу доступності у навчанні молодших школярів. Тим більше, що в сучасних умовах він набуває більш глибокого змісту і вимагає більшої майстерності від вчителів – адже навчання не просто повинно відповідати навчальним можливостям дітей, а й вимагати від них роздумів, міркувань, таких, які діти можуть реально здійснити під керівництвом і за допомогою вчителя.
Реалізація цього принципу передбачає врахування рівня розвитку учнів; індивідуальних, вікових особливостей; дотримання правил: від простого — до складного, від відомого — до невідомого, від близького — до далекого. Навчання успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відповідають віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям. Наголошуючи на важливості дотримання цього принципу, К.Д. Ушинський зазначав, що тільки система дає нам цілковиту владу над нашими знаннями. Голова, наповнена безсистемними знаннями, на його думку, подібна до комори, в якій немає порядку, і сам господар не може відшукати потрібну річ. Голова, в якій лише система без знань, подібна до крамниці, в якій на всіх ящиках є написи, а в самих ящиках порожньо.
Суть доступності полягає в тому, щоб діти сприймали і розуміли пояснюваний матеріал. Доступно організувати навчання означає звертатися до найвищої межі можливостей учнів з метою постійного підвищення цих можливостей. Водночас цю найвищу межу не можна переступати, оскільки в такому разі чимало у змісті навчання стане незрозумілим.
Навчання буде доступне, а отже, успішне, ефективне за умови, що його зміст, форми і методи відповідають віковим особливостям учнів, їх розумовим можливостям.
Для реалізації учителем принципу доступності навчання необхідно:
1. Виділити головне, істотне у змісті (властивості, ознаки, функції і т.д.).
2. Підбирати достатню кількість фактів, зразків для формування ядра знань – теорій, ідей, законів).
3. Об’єм знань і темп навчання вибирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати різну швидкість сприйняття, темп роботи, інтереси, життєвий досвід, особливості розвитку.
4. Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, що створюються за видами діяльності, типами задач, особистісними відмінностями дітей.
5. Забезпечувати відповідність прийнятим нормам об’єму домашніх завдань.
6. Забезпечувати послідовне ускладнення учбових і практичних задач.
7. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їх можливостей.
Навчати дитину треба не того, що вона може без особливої праці засвоїти на основі свого розвитку, а того, що сьогодні їй ще не під силу, що сьогодні вона зможе зробити тільки з певною допомогою вчителя і лише завтра самостійно. Правильно організований процес повинен мобілізувати резерви розвитку школяра, змусити його працювати з таким розрахунком, щоб завтра вони стали основою самостійної навчальної діяльності учня і базою засвоєння нового матеріалу. Такий процес повинен здійснюватись постійно. Його треба розглядати як систему роботи вчителя.
До проблеми визнання та реалізації принципів навчання зверталися такі педагоги, як Ж.Ж. Руссо, Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, Г. Песталоцці та інші. Вони в своїх працях доводили, що навчання повинно бути доступним класу, віку, рівню розвитку. Тому принцип доступності є одним з найбільш популярних серед принципів навчання.
Наукові дослідження присвячені проблемам розробки принципів навчання, проводили Ю. К. Бабанський, М.О. Данілов, М.М. Скаткін та інші. Аналіз праць різних авторів засвідчив, що принцип доступності навчання посідає особливе місце серед інших. Він вимагає від вчителя таким чином будувати навчання, щоб воно було посильне учням, відповідало віку дітей, їхнім психологічним особливостям.
Все це зумовлює актуальності дослідження на тему: «Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи».
Об’єктом дослідження є процес навчання учнів початкової школи.
Предметом дослідження в курсовій роботі є методи та засоби реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.
Мета дослідження: теоретично дослідити проблему розробки дидактичного принципу доступності, обґрунтувати та запропонувати методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати ряд завдань:
проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розробки дидактичного принципу доступності;
вивчити стан роботи з реалізації принципу доступності в практиці початкової школи;
обґрунтувати та сформулювати методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі початкової школи.
Гіпотеза дослідження: реалізація принципу доступності в навчальному процесі початкової школи передбачає врахування таких умов: різні індивідуальні можливості, вікові відмінності, рівня розвитку учнів, психологічні відмінності, різна підготовленість до школи.
Реалізація принципів навчання в початковій школі як психолого-педагогічна проблема
Усвідомлення навчального процесу як соціально-педагогічного явища сприяє якісній його організації та проведенню. На відміну від «процесу навчання» дидактична категорія «навчальний процес» охоплює всі його компоненти. Процес навчання є складовою, і головне — центральною, частиною навчального процесу.
Навчальний процес являє собою струнку систему, яка складається з певних елементів, має структурні складові, відповідно до її функцій, і тенденцію до постійного саморозвитку й самовдосконалення. Її центральними постатями є особистості з усіма своїми проблемами, життєвим досвідом, смислоутворювальними настановами. Ця система створена для людей та існує завдяки їм.
Система навчального процесу складається з великої кількості взаємозв'язаних елементів: мети, навчальної інформації, засобів педагогічної взаємодії суб'єктів викладання й учіння, форм їх взаємодії тощо. Системоутворювальними поняттями навчального процесу є мета навчання, викладання, учіння і результат. Змінні складові цієї системи — це засоби управління: зміст навчального матеріалу, методи навчання, матеріально-технічні засоби, організаційні форми навчання.
Основні ознаки гуманістично спрямованого навчального процесу: системність, цілісність, комплексність, гуманність, демократичність, оптимальність, особистісна спрямованість, двосторонність, цілеспрямованість, динамічність, тривалість, планомірність, організованість, спадкоємність і перманентність тощо.