Сторінка
8
Підтвердженням цього висновку стали результати опитування вчителів, у ході якого їм пропонували висловити своє розуміння принципу доступності, назвати шляхи його реалізації в практиці свєї роботи. Наведемо приклади думок вчителів початкових класів щодо сутності принципу доступності навчання та методів його реалізації. Вони були одержані в результаті опитування педагогів.
Так на питання: «Як Ви розумієте принцип доступності?» одержали такі відповіді: «Це такий принцип при якому поданий вчителем матеріал, учень сам не може засвоїти, але може це зробити при незначній допомозі учителя. Таке навчання розвиває учня». «Щоб матеріал був швидко і повністю сприйнятий учнями, він повинен бути зрозумілим і доступним. Це можливо, якщо:
враховувати вікові особливості учнів;
матеріал відповідатиме темі;
відповідатиме розумовим здібностям учня».
На питання: «За допомогою яких методів ви реалізовуєте принцип доступності?» Вчителі відповідали так: «Доступними повинні бути всі елементи навчання: показ, пояснення, сам навчальний матеріал, загальне фізичне навантаження. У фізичному вихованні це вимога заперечується, по-перше, добором відповідних і розподілених за ступенем складності фізичних вправ і, по-друге, урахування вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів. В своїй практиці я застосовую словесні методи, практичні, наочні, інтерактивні (асоціативний кущ, мікрофон); застосовую диференційований підхід, пов’язую навчання із життям». «Я підбираю вправи, які не повинні бути надмірно важкими і надмірно легкими. Навчальний матеріал підбираю з таким розрахунком, щоб для оволодіння ним учні змушені були б докласти певних зусиль. Також враховую попередню підготовленість, вікові та індивідуальні особливості, а також індивідуальні розходження у їх психомоториці».
Висловлені вчителями думки є цілком слушними. Але для ефективної реалізації принципу доступності важливо цілісно враховувати всі вікові особливості та індивідуальні прояви особистості кожного учня, вирішувані освітні завдання, специфіку змісту навчання та інших складових навчального процесу, умови його перебігу тощо.
Аналіз наукової та навчально-методичної літератури з питань навчання засвідчив, що реалізація принципу доступності здійснюється шляхом обґрунтованого визначення навчальних цілей та завдань, вибору та структурування змісту навчального матеріалу, використання відповідних методів, засобів та організаційних форм, аналізу та корегування процесу засвоєння ЗУН.
Наприклад, забезпечення доступності при виборі та компонуванні змісту навчального матеріалу слід дотримуватися таких правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від близького — до далекого.
Отже, спостерігаючи за різними вчителями, різних шкіл, можна зробити висновок, що кожний учитель використовує принцип доступності у своїй практичній діяльності, але кожний це робить по-різному. Хоча на уроці в кожного присутні методи навчання ( пояснення, розповідь, бесіда, ілюстрування, дослідницькі роботи, проблемні запитання) й різноманітні прийоми.
Методичні рекомендації щодо реалізації принципу доступності в навчальному процесі сучасної початкової школи
На сучасному етапі багато хто досліджує принцип доступності. І науковці цей принцип перетворюють у всебічно розкритий принцип розвивального навчання, при якому управління темпом та змістом розвитку можна здійснити засобом дидактичних впливів. Тому часом деякі викладачі не йдуть «в ногу з часом» і їхні методи застарілі. Дуже поширено в нас час використовують інтерактивні методи. Тому б я хотіла порекомендувати більш використовувати, як комп’ютерну техніку, так і різнокольорову ілюстрацію більш сучасного типу, бо таблиці 80-их років вже не так цікаво дітям. Також хотілося б більше звернути уваги на урок природознавства, в сільській місцевості. Розповідь повинна бути більш різноманітною, тому що існує безліч енциклопедій, в котрій можна черпати безліч цікавої та пізнаваючої інформації.
Спостерігаючи за вчителями ми підібрали ряд порад, які б допомогли реалізувати принцип доступності у навчальному процесі:
1. Виділяти головне, істотне у змісті (властивості, ознаки, функції і т.д.).
2. Підбирати достатню кількість фактів, інформації,зразків для формування ядра знань – теорій, ідей, законів.
3. Об’єм знань і темп навчання вибирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати різну швидкість сприйняття, темп роботи, інтереси, життєвий досвід, особливості розвитку.
4. Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, що створюються за видами діяльності, типами задач, особистісними відмінностями дітей.
5. Забезпечувати відповідність прийнятим нормам об’єму домашніх завдань.
6. Забезпечувати послідовне ускладнення учбових і практичних задач.
7. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їх можливостей.
8. Ширше застосовувати аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давати поштовх дитячій думці, доводити, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.
Навчаючи дітей необхідно не забувати про гру. Наприклад, першокласників весь навчальний матеріал увесь проходить у ігровій формі, застосовуються рольові, сюжетні ігри. У першому класі не виставляють оцінок, для шестирічок важлива похвала вчителя або сонечко, листочок, котре вчитель дасть, як гарну відмітку. І в кожному класі йде навантаження.
Вже в четвертому класі вчитель застосовує науковий підхід. Діти вже самостійно можуть робити висновки, відкриття. Учні четвертого класу вміють аналізувати, порівнювати, робити виснвки. Хоча вчитель не повинен забувати і про ігри, але ігри вже складніші, не такі як в 2 чи 3 класах. Четвертокласники вчаться не тільки самостійно вирішувати проблемні запитання, а й ставити їх іншим. Діти отримують оцінки і кожен учень старається, тягнеться до вищого балу.
Як зазначає український педагог О. Савченко, сучасний зміст початкового навчання повинен бути багатокомпонентним, включати систему знань (уявлень, понять, фактів, зв'язків, залежностей) про природу, людину, суспільство, техніку тощо; систему загальних способів навчальної діяльності; досвід індивідуальної творчої діяльності; досвід емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності; вміння користуватися системою цінностей суспільства. І розкрити цей зміст допоможе принцип доступності навчання.
Задачі навчання, що ставляться перед сучасною школою відповідаю вимогам часу. У зв’язку з цим постає питання, які знання, уміння і навички необхідні для реалізації мети загального навчання і як зробити навчання доступним, таким, щоб відповідало реальним можливостям учнів даного віку і класу.
В ході пройденої роботи я прийшла до наступних висновків.
Дослідники нашого часу обґрунтовують різних схем дидактичних принципів. Але більшість дидактів в якості основних виділяють такі принципи. На їх думку, кількість принципів, які витікають із закономірностей процесу навчання, не може бути постійним.