Сторінка
3
Аналіз різних підходів до систематизації принципів навчання дозволяє виділити як основних, визнаних більшістю дидактів, наступних принципів:
1) науковості;
2) доступності;
3) свідомості і активності;
4) наочності;
5) систематичності і послідовності;
6) міцності;
7) індивідуалізації та диференціації.
Однак, по словах В. Оконя, цей перелік повинен залишатися відкритим. Він вважає можливим включити в цю систему принцип мотивації, оскільки мотивація присутня у всіх процесах навчання. Але цей принцип являє собою важливий фактор будь-якої людської діяльності, і на мою думку його можна виключити з переліку дидактичних принципів.
Принципи тісно пов’язані із закономірностями навчання. Вони відображають дидактичні закони і закономірності. Останні об’єктивно існують і діють в навчальному процесі. На рівні гносеологічного явища принципи правильно відображають сутність законів і закономірностей навчально-виховного процесу, виконуючи суто регулятивну функцію.
На основі загально дидактичних принципів розробляють принципи фахових методик. Тут відбувається певна конкретизація принципів вивчення окремих дисциплін з урахуванням їх особливостей.
У педагогіці була спроба сформувати так звані загально педагогічні принципи як уніфіковані основоположні ідеї педагогічної діяльності. Та навряд чи такий підхід можна назвати реалістичним.
Вимоги певних принципів реалізуються через систему правил. Правила – це регулятивні судження про конкретні дії вчителя та учнів з метою реалізації вимог того чи іншого принципу. Відомі педагоги Я. А. Коменський, К. Д. Ушинський та ін . схильні були виділяти такі правила. Розуміння їх особливо важливе для молодого вчителя.
Дидактичні правила формулюються в імперативній формі, та в кожному разі вони мають відображати сутність конкретного процесу, його вимоги і вказувати на можливі шляхи, методи і прийоми їх реалізації у практиці навчання. У цьому певною мірою проявляється педагогічна майстерність учителя. До кожного принципу можна визначити безліч правил.
Узагальнюючи аналіз психолого-педагогічної літератури слід зазначити, що серед визначених та обґрунтованих дидактами принципів навчання особливу роль відіграє принцип доступності. Він регулює взаємодію вчителя та учнів на кожному з етапів процесу навчання, починаючи з постановки цілей і завершуючи оцінкою його результатів. Дотримання цього принципу пов’язане з реалізацією інших принципів: науковості; свідомості і активності; індивідуалізації та диференціації; наочності; систематичності і послідовності; міцності тощо. Тому зупинимося на визначенні сутності принципу доступності та загальних умов його реалізації в процесі навчання.
Принцип доступності є наріжним каменем учительської діяльності, який заснований на дидактиці Я.А. Коменського, який вимагав, щоб педагог застосовував точну мову, рухи, жести, викликав зачарування в дітей, викладав яскраво, емоційно, щоб учні розуміли вчителя. Цей принцип опирається на закономірність психології про необхідність урахування реальних пізнавальних можливостей школярів певного віку. Не повинно бути перевантажень і спрощеного матеріалу.
Л.Занков запропонував принцип навчання на високому рівні труднощів, цей принцип відповідає принципу доступності: навчати в зоні ближнього розвитку, тобто на тому рівні, який дитина може досягнути під керівництвом учителя. У навчанні обов'язково повинні бути труднощі, але помірні, посильні, ті, які можна подолати. Навчання не сприяє розвитку учнів, якщо воно не вимагає від них напруження розумових сил, пізнавальної активності, самостійності думки і дії.
Можна відзначити й ряд інших закономірностей, що є основою принципу доступності: доступність навчання визначається віковими особливостями школярів і залежить від їх індивідуальних можливостей; доступність навчання залежить від організації навчального процесу, використовуваних методів навчання, в яких здійснюється процес навчання; чим вищий рівень розумового розвитку школярів і запас знань у них, тим успішніше вони оволодіватимуть новими знаннями; поступове наростання труднощів навчання і привчання до їх подолання позитивно впливає на розвиток учнів і формування їхніх моральних якостей; навчання на оптимальному рівні труднощів позитивно впливає на темпи і ефективність навчання, якість знань.
Принцип доступності передбачає відповідність змісту, характеру і обсягу матеріалу, який вивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчання не означає його легкості. З цим принципом в дидактиці пов'язується поступове, згідно з пізнавальними можливостями учнів, ускладнення змісту освіти й обсягу навчального матеріалу, яким необхідно оволодіти всім учням з кожного навчального предмета, ступеня теоретичної складності та глибини цього матеріалу.
В 70-ті роки Л.В. Занков підкреслював, що навчання, залишаючись доступним, повинно вимагати серйозних зусиль. Лише це призводить до розвитку особистості. Найсуттєвішим для розвитку є те, що засвоєння певних відомостей у той самий час є надбанням учня, яке залишиться при ньому, і сходинкою, яка буде знищена в подальшій течії пізнавального процесу, щоб забезпечити перехід на вищу сходинку .
Правила доступного навчання, які запропонував Л.В. Заков.
1. Від легкого до важкого, від відомого до невідомого, від простого до складного (Я.А. Коменський).
2. Навчаючи, виходьте з рівня підготовки і розвитку учнів, учіть, спираючись на їх можливості. Враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
3. Доступність, переконливість, емоційність залежать від легкості викладу і мови вчителя, тому чітко й однозначно формулюйте поняття, навчайте образно.
4. Не зловживайте довгими монологами; тонко відчувайте, що необхідно пояснити, а що учні зрозуміють самі.
5. Головну увагу приділяйте управлінню пізнавальною діяльністю учнів: поганий учитель повідомляє істину, залишаючи її недоступною для розуміння, хороший — вчить її знаходити, роблячи доступним процес знаходження.
Отже, в підручниках звертається велика увага принципам навчання. Вчені дійшли висновку, що перелік дидактичних принципів залишається відкритим. У психолого-педагогічній літературі особлива увага приділяється принципу доступності. Саме в підручниках звернено увагу на правильне використання принципу на уроках, які закономірності є основою доступності.
Психолого-педагогічні передумови реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкових класів
навчання початковий клас доступність
Високий рівень прогресу змушує шукати нові, більш ефективні психолого - педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя. Суспільству потрібні високоосвічені люди. І велике значення в цьому відводиться початковій школі, адже саме там закладаються основи, розкриваються можливості дитини. Важливо не «втратити» жодної дитини, прищепити інтерес до навчання, який є запорукою успіху. Якраз цьому і сприяє принцип доступності навчання.
Навчання є специфічною пізнавальною діяльністю. Його метою є насамперед засвоєння учнями певної суми знань. На кожному етапі навчання учні йдуть від незнання до знання. Цей рух скеровується вчителем. Але засвоєння знань є їх власною діяльністю, здійснюваною за допомогою таких пізнавальних процесів, як відчуття і сприймання, пам'ять, мислення тощо.