Сторінка
6

Засоби реалізації принципу доступності у навчальному процесі початкової школи

Тато – таточко, татусь.

Син – синок, синочок.)

Якраз суфікс і допомагає нам утворювати пестливі слова. А от Вова не хотів, щоб у мові були суфікси. Подивіться, що з цього вийшло. (Діти інсценують вірша).

- Вово, чом такий сердитий?

- Мову дуже важко вчити.

Суфікс цей такий складний!

І навіщо він такий?

Геть іди, не псуй нам мову!

- Що ж, піду від вас.

- Чудово!

Тільки що це раптом стало:

Слів у мові зовсім мало.

Де ті лагідні слова,

Що їх мама назива:

Синку, синочку, синульо .

Є лиш син. А де мамуля,

Мамця, матінка моя .

Друзі, що накоїв я?!

- Суфікс ти дарма прогнав.

Бо, виходить, ти не знав,

Що без нього мова рідна

Непривітна буде й бідна!

То наведіть приклади слів, які за допомогою суфікса прикрасили нашу мову.»

У своїй роботі витель тісно пов’язує принцип доступності з принципом індивідуалізації. Вона написала методичну роботу «Щоб читання несло радість пізнання», де розкриває свої методи роботи над читанням. Вчитель пристосовує навчальний матеріал до індивідуальних можливостей учнів шляхом диференціації методів, засобів інтенсивності навчальної діяльності стосовно груп, сформованих із приблизно однакових за рівнем підготовленості учнів.

Ось яка робота пропонується для учнів, яким важко вдається почати процес читання.

«1. Почнемо з найпростішого – читання складів, спочатку відкритих, потім закритих. Використаємо картки з окремими буквами. Міняємо почергово в складі голосний, накладаючи картку на картку .

КА (ко, ку, ки, кі і т.д.)

САМ (сом, сум, сим і т. д. )

Аналогічно проводимо роботу зі зміною приголосного. Спочатку міняємо перший приголосний, накладаючи картку на картку, потім другий. Якщо дитині важко самій читати, не треба змушувати її прикладати неймовірні зусилля – читаємо разом. Деякі учні ці завдання можуть виконувати самостійно лише після кількох занять.

САМ (сак, сар, сат, сап і т. д. )

І так різні варіанти з різними голосними та приголосними. Переходимо до наступного етапу лише тоді, коли дитина вільно і безпомилково читає за швидкими рухами руки.

Учні по-різному справляються з цими досить простими завданнями. Комусь вистачає одного заняття, а хтось тільки після кількох може перейти до складнішого.

2. Далі працюємо з двома складами: спочатку відкритими, потім закритим і відкритим, нарешті - обома закритими. Накладанням карток чергуємо голосні в одному складі, потім в обох. Міняємо будь-який приголосний і знову чергуємо голосні і т. д.

КО САР (ко сир, ко сор, ко сур, ко сір і т.д.)

Переходимо до зміни приголосних. Спочатку накладаємо картки на один приголосний, потім на інший.

КА БАН (ка бал, ка баб, ка бам, ка бав і т.д.)

Якщо це читання дитині вдається, міняємо одразу по два голосні, по два приголосні, голосний і приголосний, по два приголосні. Така робота йде повільніше. Дехто не одразу може сконцентрувати увагу на зміні двох букв. В таких ситуаціях час від часу повертаємось до вже засвоєних вправ, щоб дитина заспокоїлась, переконалась у своїх здібностях.

3. На наступному етапі працюємо над злиттям приголосних, роботу виконуємо тим же чином: спочатку проводимо заміну однієї букви, потім двох, досягаючи швидкості читання.

СТА (сто, сте, сту, сти і т.д.)

ВКЛА (вкла, вкра, вкта, вкма і т. д.)

Потім змінюємо пару – голосний і приголосний.

КЛО (кра, клу, кре, ксо, кне і т.п.)

4. І нарешті об’єднуємо два склади зі злиттям, міняємо одночасно по дві пари.

СТА ВКИ (сна впи, сла вли і т.д.)

Щоб процес пожвавився, створюємо ігрові ситуації. Це і підвищує активність учня, і викликає позитивне ставлення до роботи.»

Слід відзначити, що при розгляді питань, пов'язаних з індивідуалізацією, часто основна увага помилково приділяється роботі з відстаючими. Для вчителя важливою повинна залишатись і робота з дітьми, які випереджають у розвитку своїх ровесників. Якщо перед ними постійно не ставити щораз нових завдань, то інтерес до занять у них падає.

У Л.В.Гоман на уроці між учнями — найбільш підготовленими і слабовстигаючими – встановлені стосунки довір'я та повного взаєморозуміння. Ніхто не насміхається над слабкими учнями, їм допомагають і підримують їх. Як результат – такі діти люблять навчання, не зважаючи на свої низькі бали. Так, наприклад, Микита П. на уроці постійно в роботі, весь час піднімає руку, хоча навчається на низькому рівні. Артемові С. навчання взагалі дається з великими складнощами, але він дуже любить школу, уроки, цінує розуміння і допомогу однокласників.

З першого року навчання вчителем враховуються відмінності у ставленні дітей до навчання і його результатів. Учні, які ставляться безвідповідально, негативно до навчання і його результатів, є предметом особливої і постійної уваги педагога. На них спрямовані різноманітні прийоми впливу, вироблена система заохочень, яка сприяє утвердженню особистості шляхом створення ситуацій успіху.

Принцип доступності навчання ґрунтується на необхідності зважати на природні особливості й можливості учнів певних вікових груп з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного та психічного розвитку кожної особистості.

Проте пропоновані навчальні завдання не мають бути легкими, оскільки вони не сприятимуть розвитку особистості, не стимулюватимуть його. Вони мають бути такими, щоб учні певної вікової групи справлялися з ними при достатньому напруженні фізичних і психічних сил. Легкість не сприяє активності. Долаючи значні труднощі під час навчання, особистість отримує задоволення не тільки від оволодіння певною сумою знань, а й від психологічного відчуття подолання труднощів.

При пред'явленні недоступного для засвоєння учбового матеріалу знижується мотивація навчання, слабшає довільність психічних процесів, падає працездатність, швидше настає стомлення. Разом з тим надмірне спрощення матеріалу теж знижує інтерес до навчання, не сприяє формуванню відповідального відношення до нього, не сприяє розвитку особистості. Навчання, залишаючись доступним, повинно викликати інтелектуальні, естетичні і фізичні зусилля.

Вчитель Гоман Л.В. вже з першого классу надає великого значення розвитку інтелектуальних здібностей. Опираючись на принцип доступності вона знайомить їх з навколишкнім життям так, щоб діти міркували, креативно мислили, знали набагато більше, ніж заплановано программою. Вже в 1 класі діти вміють дискутувати, брати інтерв’ю, знають роботи багатьох відомих художників і т.п.

Розглянемо, як вчитель використовує нестандартні завдання на уроці природознавства в 2 класі при вивченні тварин рідного краю.

«1. Згрупуй тварин у 2 групи (різні варіанти):

Вовк, сова, олень, заєць, жирафа.

(Вовк, олень, заєць, жирафа –звірі,

Сова – птах.

Вовк, сова – хижаки.

Олень, заєць, жирафа – травоїдні.

Вовк, олень, заєць, сова – живуть у нас.

Жирафа – в Африці.

Вовк, олень, заєць – це він.

Жирафа, сова – вона.)

2. Яких звірів не існує?

Літаючі собаки

Літаючі корови

Літаючі миші