Сторінка
1

Творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі

Науково-технічний процес – результат діяльності талановитих, геніальних особистостей, людей, які завдяки нестандартності мислення, схильності до творчого пошуку здатні побачити у звичайних предметах та явищах новий, оригінальний зміст. Сучасна суспільна практика відзначається не тільки високими технологіями, але і складністю вимог до спеціалістів, які їх забезпечують. Кваліфікований працівник поряд з необхідним багажем досвіду повинен володіти й особистісними якостями, що дозволяли б йому приймати обґрунтовані і адекватні рішення у неординарних ситуаціях, характерних для високого виробництва. Навіть саме життя, що швидко змінюється, вимагає від людини готовності приймати нестандартні рішення. Таким чином, виникає потреба в орієнтації системи освіти на розвиток креативного потенціалу особистості.

Вивченню феномена креативності присвячено ряд праць вітчизняних та зарубіжних філософів, психологів, педагогів. Останнім часом в українській педагогічній літературі до питання формування креативності особистості зверталось багато вчених. Педагогіка сучасності докладає усіх зусиль, щоб осягнути той скритий зміст поняття креативність, що лежить в основі теорій багатьох видатних педагогів та актуалізувати його сучасними соціальними обставинами.

Аналіз наукової літератури з теми дослідження засвідчує, що проблемі формування креативності науковці приділяють належну увагу, зокрема таким її аспектам, як проблема визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури креативності (Д. Богоявленська, Ч. Борисов, Н. Вишнякова, О. Понамарьова, С. Сисоєва, М. Ярошевський та інші); теоретична основа креативності (І. Айзенк, Д. Векслер, Дж. Гілфорд, Р. Крачфілд). Окрім цього, розвиток креативності в різних аспектах досліджували: О. Морозов, М. Мусійчук, Г. Халюшова. Проблема формування творчої особистості розглядалися також і педагогами-класиками: Я. Коменським, А. Дістервегом, Г. Сковородою, В. Сухомлинським. Крім того, слід зазначити, що проблема творчості привертала увагу таких філософів як В. Зінченко, Л. Карсавина, Г. Маркізе, В. Соловйов, Ф. Ніцше, А. Щадріна. Психологічні аспекти щодо креативності були розвинені в працях А. Деркача, В. Зазикіна, А. Леонт'єва, Я. Пономарьова та інші.

Отже, актуальність, теоретична й практична значущість обраної проблеми, а також відсутність досліджень з розвитку креативної діяльності школярів зумовили вибір теми дослідження: «Творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри педагогіки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов як складова частина теми «Світові тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (державний реєстраційний № 0104U000529). Тему затверджено на засіданні вченої ради Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Об’єктом дослідження є розвиток креативних здібностей у навчально-виховному процесі.

Предмет – творчі завдання як засіб розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі.

Мета дипломної роботи – на основі аналізу практики розвитку креативності учнів дослідити використання творчих завдань як засобу розвитку креативних здібностей учнів у навчально-виховному процесі.

Поставлена мета зумовила вирішення наступних завдань:

1. дослідити поняття креативності у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених;

2. розглянути історію становлення питання розвитку креативних здібностей учнів;

3. окреслити види творчих завдань для розвитку креативності;

4. проаналізувати методику використання творчих завдань у навчально-виховному процесі.

Науково-теоретичну базу дослідження склали: документи й матеріали фондів Донецької обласної бібліотеки ім. Н. Крупської, Наукової бібліотеки Донецького національного університету, бібліотеки Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, вітчизняні періодичні видання «Обдарована Дитина», «Рідна школа», «Шлях освіти», «Директор школи», «Питання психології», «Шкільному психологу усе для роботи»; матеріали мережі Інтернет.

У ході дослідження були використані наступні методи: аналіз психолого-педагогічної та історико-педагогічної літератури – для визначення стану дослідження проблеми; періодизація, систематизація, класифікація історичних фактів і процесів, конвент-аналіз документальних джерел та архівних матеріалів, законодавчої та нормативної документації щодо методики використання творчих завдань у навчально-виховному процесі для визначення основних положень, які складають науково-теоретичну базу дослідження; метод порівняльного аналізу різноманітних документальних фактів, педагогічного досвіду роботи в системі надання спеціальної освіти з розвитку креативних здібностей учнів.

Наукова новизна полягає в тому, щоб дістали подальшого розвитку наукові уявлення про поняття «креативності», форми та методи використання творчих завдань у навчально-виховному процесі.

Практичне значення наукової роботи полягає в тому, що його положення й висновки можуть бути використані у навчанні та вихованні обдарованих дітей при подальшому дослідженні теорії та практики використання творчих завдань для розвитку креативності школярів. Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.

Публікації. Основні положення дипломної роботи висвітлено у 4 одноосібних публікаціях.

Апробація результатів дослідження здійснювалась на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фундаменталізація змісту освіти як соціально-педагогічна проблема», 29 листопада, 2012 р., м. Київ, Україна; ІІ регіональному авторському науковому семінарі професора В. Алфімова «Соціальна і педагогічна підтримка обдарованих дітей в Україні та за кордоном», 17 травня, 2012 р., м. Горлівка, Україна; Міжнародній конференції «Навчальні технології 2012», 21 – 23 вересня, 2012 р., м. Слівен, Болгарія; засіданнях наукового гуртку «Соціально-педагогічна підтримка обдарованої особистості».

Поняття креативності у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених

На сьогоднішній день завдання освіти полягає у тому, щоб формувати творчу особистість, яка здатна до самоосвіти, самореалізації й подальшого розвитку. У праці «Освіта і наука України: шляхи модернізації» В. Кремень вважає, що основними критеріями, на яких має базуватися освіта третього тисячоліття є: орієнтація на людину, фундаментальні цінності, рішуча демократизація освіти.

Першочерговим принципом освіти, визначеним Законом України «Про освіту», є рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку. Одним із завдань загальної середньої освіти, визначеним законом України «Про загальну середню освіту», є формування особистості учнів, розвитку їх здібностей і обдарувань, наукового світогляду.

Питання формування творчої особистості були завжди актуальними, однак в умовах докорінних змін в освітній системі, модернізації та реформування освіти вони набувають особливого значення. Це пояснюється тим, що сучасний школяр повинен уміти адаптуватися до мінливих життєвих ситуацій, визначати пріоритетні завдання й мету, критично мислити, виявляти й формулювати проблеми й шукати їх розв’язання, добирати та використовувати потрібну інформацію, уміти спілкуватися в різних соціальних умовах. Реалізувати такі непрості завдання можна лише за умови, якщо людина усвідомлює значення знань, інтелекту і творчості для суспільства, вміє творчо розв’язати будь-які особистісні або суспільні проблеми. Тому питання розвитку творчості, механізмів пізнання та набуття досвіду творчої діяльності залишається актуальним для сучасної школи.