Сторінка
15
Рис. 1.6. Модель взаємозв’язку дидактичної гри з навчальною діяльністю та розвитком психічних процесів учнів молодшого шкільного віку
Зазначене вище дозволяє зробити висновок, що якісний розвиток усіх названих психічних процесів (сприймання, уваги, уяви, пам’яті, мислення) у цьому віці великою мірою залежить від того, настільки успішно організована навчальна діяльність. Підвищити ж рівень її ефективності, особливо у початковій школі, можливо за умови використання на уроках різного виду дидактичних ігор. А це означає, що засобами навчально-ігрової діяльності можна, з одного боку, підвищити ефективність навчання учнів початкової школи, а з іншого – успішно впливати на якісний розвиток основних психічних процесів у цьому віці.
На користь цього твердження свідчать дослідження Л.І. Божович та О.В. Запорожця. Вони вважають, що гра є провідною діяльністю у дошкільному та молодшому шкільному віці. Завдяки ігровій діяльності у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, що готують перехід до нового, вищого ступеня розвитку. У процесі дидактичної гри розвиваються й розбудовуються нові види діяльності, з’являються елементи навчання. А це підтверджує той факт, що у процесі дидактичної гри формуються чи перебудовуються пізнавальні психічні процеси. Значно підвищується в умовах навчально-ігрової діяльності гострота зору. У грі дитина раніше і легше утримує свідому мету запам’ятати і, наприклад, запам’ятовує більшу кількість слів, ніж у лабораторних умовах. У навчально-ігровій діяльності складаються сприятливі умови для розвитку інтелекту дитини, для переходу від наочно-дійового мислення до образного й елементів словесно-логічного. Саме у грі, за твердженням провідних науковців, розвивається здатність дитини створювати узагальнені типові образи й відтворювати їх у мисленні.
Задовольняючи потребу дитини у грі, перевтіленні, русі, ми забезпечуємо умови для вивчення іноземних мов.
Дослідження доводять, що навчально-ігрова діяльність не виснажує нервову систему та організм дитини, а реалізується головним чином за рахунок мимовільних процесів сприймання та пам’яті (Д.Б. Ельконін). Оскільки гра, що охоплює елемент змагання, мотивує мовленнєву діяльність, а мотиви це чинники активізації психічних процесів, то логічно припустити, що вона позитивно впливає на психічний розвиток дитини. Дидактична гра сприяє розвитку мови, виробленню вміння спілкуватися, забезпечує інтелектуальне зростання учня (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін, О.М. Леонтьєв, Г.О. Люблинська та ін.). Л.С. Виготський зазначав, що використання ігрових прийомів відповідає природним особливостям дитини цього віку, а відтак сприяє ефективності навчання. У процесі дидактичної гри зароджуються і розвиваються нові види діяльності, уперше з’являються елементи навчання.
Важливе значення гри для інтелектуального розвитку, як відзначив Д.Б. Ельконін, не в тому, що у грі розвиваються чи заново формуються окремі інтелектуальні операції, а в тому, що докорінно змінюється позиція дитини у ставленні до оточуючого світу і формується механізм можливостей зміни позицій і координації власної точки зору з іншими точками зору. Саме ця зміна і відкриває можливості та шлях для переходу мислення на новий рівень у формуванні нових інтелектуальних операцій. Доцільно відзначити, що у грі і після неї може відбуватися перетворення ігрових мотивів на пізнавальні. Д.Б. Ельконін пише про те, що центральним моментом дидактичної гри є протиріччя між ігровими мотивами і неігровими способами діяльності. У результаті зазнає зміни вся діяльність у цілому. Те, що слугувало лише умовою гри і другорядним елементом діяльності, набуває для дитини більш змістовного значення. Таким чином, дидактична гра створює умови для засвоєння дітьми знань і сприяє розвитку пізнавальних інтересів. Цікавість у навчальній діяльності є одним із способів наблизити зміст навчального матеріалу до вікових можливостей дітей. Цікавість зводиться до різноманітності форм роботи, якими дитина вже оволоділа, які її приваблюють. Поступово, поряд із грою, учнів починає приваблювати й зміст навчальної діяльності.
Науковці залишаються одностайними, стверджуючи, що учні початкової школи не мають природної мотивації до вивчення будь-якого навчального предмета, у тому числі й іноземної мови. Дидактична гра цілком реально може виступати певним каталізатором, поштовхом до навчання.
Відомо, що з початком навчання у школі різко змінюється соціальне середовище дитини, що, безумовно, впливає на її психологічний стан. За свідченням Л.І. Божович, гра як звична діяльність у цьому віці допомагає подолати в учнів скутість, сором’язливість і страх. На нашу думку, цей засіб навчання найбільш повною мірою забезпечує адаптацію до нових умов і сприяє соціалізації молодшого школяра у новий для нього соціум – шкільне середовище.
Перший розділ наукової роботи присвячений обґрунтуванню теоретичних засад використання дидактичних ігор як одного із засобів навчання іноземних мов молодших школярів. З цією метою проаналізована значна кількість наукових досліджень здійснених дидактами, методистами, психологами, які досліджували цю проблему.
За результатами проведеного аналізу з’ясовано, що у науковій та методичній літературі існує кілька визначень дидактичної гри. Характеризуючи навчально-ігрову діяльність, деякі вчені відносять її до категорії форм навчання (А.К. Бондаренко, З.М. Богуславська, А.А. Венгер, Р.М. Миронова, К.А. Родкін, О.І. Сорокіна, О.П. Усова, В.С. Шубинський та ін.), інші до прийомів навчання (А. Балаєв, З. Істоміна), третя група науковців характеризує дидактичну гру як засіб, або вид навчальної діяльності (Л.І. Божович, Т.І. Олійник, В.Г. Редько, Т.А. Чистякова), а також метод навчання (В.Р. Безпалова, А.С. Макаренко, Г.К. Селевко та ін.).
Ми поділяємо точку зору тих учених, які розглядають гру як засіб навчання, оскільки вона спрямована на засвоєння й використання конкретних знань, умінь і навичок і є засобом навчання, основний педагогічний зміст та призначення якого – навчити діяти (С.Ф. Щербак, М.Н. Скаткін, О.Я. Савченко та ін.). Сутність дидактичної гри як засобу засвоєння знань виявляється в її здатності успішно реалізовувати мету навчання, досягати реальних результатів, оволодівати досвідом творчої діяльності, моральних та інших якостей особистості.
У першому розділі з’ясовано, що у сучасній дидактиці дидактичну гру розглядають як багатофункціональний засіб навчання (З.М. Богуславська, З.В. Друзь, М.В. Кларіна, Н.М. Коряк, К.А. Родкін, А.І.Сорокіна, О.П. Усова, П.М. Щербань та ін.). Розкриваючи сутність дидактичної гри, дослідники визначають такі її функції: навчальна, розвивальна, виховна, оздоровча, контролююча, компенсаційна, релаксаційна, мотиваційна, а також комунікативна функція.
Аналіз результатів досліджень провідних вітчизняних і зарубіжних вчених (О.І. Близнюк, З.М. Богуславська, І.А. Данилович, О.Г. Квасова, Н.В. Кудикіна, О.І. Матецька, Р.М. Миронова, О.І. Олійник, К.А. Родкін, J. Dorny та ін.), тлумачення ними сутності та ролі навчально-ігрової діяльності молодших школярів дозволили нам припустити, що дидактична гра може використовуватись як засіб організації на уроках іноземних мов навчального іншомовного комунікативного середовища. Урахувавши існуючий у науці досвід класифікації дидактичних ігор, ми запропонували власну диференціацію ігор, що використовуються у навчанні іноземних мов молодших школярів. З чинного поняття "дидактична гра" було виділено групу ігор, які готують до комунікативної діяльності (ігри, спрямовані на формування мовної компетенції), та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої, соціокультурної, а також загальнонавчальної компетенцій). Принагідно зауважимо, що запропонована класифікація є валідною для використання під час навчання усіх іноземних мов. З’ясувавши дидактико-методичні передумови організації дидактичної гри як засобу навчання іноземних мов учнів початкової школи, ми дійшли висновку, що ефективність раціонального застосування навчально-ігрової діяльності значною мірою залежить і від урахування психологічних передумов її використання у навчально-виховному процесі. А відтак, сприраючись на наукові дослідження провідних вчених: психологів, дидактів, методистів, ми проаналізували вікові особливості молодших школярів, визначили можливості дидактичної гри як засобу впливу на розвиток психічних процесів у молодшому шкільному віці. Результати цього дослідження будуть використані під час розроблення моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри та організації експериментального навчання.