Сторінка
23

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

Отже, як нам уявляється, що усі перелічені вище види емоцій можуть виникнути в учня у процесі дидактичної гри, створюючи позитивну атмосферу емоційного комфорту на уроці, необхідну для успішного здійснення процесу учіння.

Важливою особистісною характеристикою учня є інтерес, який є відображенням складних процесів, що відбуваються у діяльності людини та її мотиваційної сфери (Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв, А.К. Макарова, Г.І. Щукіна та ін.). Зважаючи на це твердження, О.Г. Ковальов визначає інтерес як мотив або вибіркове ставлення особи до об’єкта через його життєву значущість й емоційну привабливість. Психолог концентрує увагу не стільки на пізнавальній природі інтересу (хоча й не відкидає її), стільки на емоційній привабливості та мотивах особистості.

Дослідження психологів та педагогів М.І. Алєксєєвої, Л.І. Божович, Н.Г. Морозової свідчать, що пізнавальний інтерес є важливим мотивом, який спонукає учня до навчання. Причому під мотивами вчені також розуміють внутрішні психологічні імпульси, що слугують рушійною силою пізнавальної діяльності учнів. Якщо характер навчальної діяльності школяра спонукає його до оволодіння знаннями, уміннями, навичками, інтерес поступово перетворюється на більш стійке емоційне ставлення до предмета. Отже, виникнення і підтримка інтересу до навчання пов’язані не тільки зі змістом теоретичних та емпіричних знань, що засвоюються дитиною, а й з її ставлення до предмета. Поступовий рух до стійкого пізнавального інтересу і відповідної спрямованості особистості можливий, на наш погляд, тільки у процесі активності, яка виникає з потреби до знань про навколишній світ та мотивів навчальної діяльності.

Такої ж точки зору дотримується й В.І. Лозова. Вона зазначає, що пізнавальний інтерес є своєрідною формою виявлення активності і водночас активність впливає на формування інтересів, потреб, мотивів особистості. В діалектичній єдності потреби, мотиви, інтереси впливають на установку особистості, тобто на її готовність певним чином задовольняти потреби [80].

О.Г. Ковальов визначив основні характеристики пізнавального інтересу. Автор указує на взаємозв’язок між виникненням інтересу та існуючими потребами особистості. Вчений переконує, що потреба може стати основою для формування інтересу, більш того, сам інтерес здатний перетворитися на потребу

Потреби є основним психічним станом суб’єкта, який може бути характеризований як суперечність між внутрішнім станом і зовнішніми умовами існування людини. Вони спонукають особистість до різних форм діяльності. Потреби й інтереси взаємопов’язані між собою, але вони не тотожні. Потреби стимулюють виникнення мотивів та інтересу. Щодо пізнавальних потреб, то вони є певним сигналом про незадоволеність особистості наявним рівнем знань, прагненням до глибшого, розгорнутого вивчення навчального матеріалу. Ту саму думку висловлює й Л.І. Божович, яка визначає пізнавальний інтерес "як потребу в одержанні знань, що сприяє орієнтуванню людини в навколишній дійсності".

На думку Д.Н. Узнадзе, передумовою будь-якої діяльності є потреба, що, знаходячи предмет, на який спрямована діяльність, перетворюється на мотив. Науковці залишаються одностайними, стверджуючи, що ігнорування потреб дітей як біологічних, так соціальних і духовних, негативно відбивається на їх психічному та емоційному стані. М.В. Осоріна, досліджуючи взаємовідносини дітей і дорослих, підкреслює, що особливо часто у навчальному процесі не враховуються потреби молодших школярів у грі та руховій діяльності. А це, на думку вченого, блокує самостійну й творчу діяльність, а також викликає накопичення внутрішньої напруги, що інколи спричиняє агресивну поведінку дітей.

Дослідження фізіологів доводять, що урахування потреб, які умотивовують діяльність суб’єкта, як правило, викликають у нього позитивні емоції, впливають на якість виконання людиною діяльності (П.В. Сімонов). Регулярне задоволення потреб формує стійке позитивне ставлення – інтерес особистості до об’єкта діяльності чи самої діяльності, яка задовольняє ці потреби (Б.І. Додонов).

Основними потребами молодших школярів, за свідченням психологів і фізіологів, є:

ігрова (рухова) діяльність;

спілкування з однолітками і дорослими;

самореалізація та самовизначення у дитячому колективі;

актуальність і значущість навчального матеріалу для дітей цієї вікової категорії та ін. (В.С. Мухіна, Д.А. Фарбер та ін.).

У цьому аспекті доцільним також є використання засобів навчання, що викликають і стимулюють внутрішню мотивацію, яка, за визначенням фахівців, найбільшою мірою впливає на успішне виконання дій (А.А. Макарова, О.В. Малихіна). На відміну від зовнішньої мотивації, яку спричиняють різного виду фактори, що оточують особистість, внутрішня мотивація – виникає завдяки власним бажанням, потребам та інтересам людини. Вона є невід’ємним компонентом діяльності, у тому числі й навчальної, а також визначає ступінь успішності здійснення цієї діяльності.

Загальновідомо, що мотивація учіння активізує функціонування пізнавальних і психічних процесів у школярів, у першу чергу уваги, сприймання, мислення, пам’яті, що позитивно відображається на ефективності засвоєння навчального матеріалу. Детальніше цю проблему ми розглядали у підрозділі 1.4.

П.П. Блонський указує на те, що молодші школярі запам’ятовують в основному той матеріал, який їм подобається та цікавить. Більшість зарубіжних учених вважають мотивацію визначальним елементом цілеспрямованості навчання іноземних мов на початковому етапі. Більш того, ученими виявлено пряму залежність продуктивності іншомовної мовленнєвої діяльності від рівня сформованості її мотивації (Г.О. Китайгородська).

Такої ж позиції дотримується й С.В. Роман. У своєму дослідженні вчена дійшла висновку, що за умови стимулювання пізнавальної мотивації засобами дидактичної гри ефективніше досягається засвоєння учнями нового навчального матеріалу. Молодші школярі легко і міцно запам’ятовують іншомовні слова, словосполучення, мовні кліше тощ.

Дослідження мотивів, які активізують прагнення молодших школярів вивчати іноземні мови є, на думку науковців, однією з важливих педагогічних проблем у цій сфері, оскільки мотиви, як уже зазначалось, мають вирішальне значення для стимуляції активної навчальної діяльності.

Діагностика мотивів навчання учнів початкової школи свідчить про те, що вони нестійкі й епізодичні.

За нашими спостереженнями, у першому та другому класах у молодших школярів превалює інтерес до зовнішньої сторони шкільного життя (зустріч із однолітками, участь у масових заходах, екскурсії, змагання та вікторини у позаурочний час тощо).

Враховуючи результати опитування молодших школярів (додаток А), ми з’ясували, що процес навчання іноземних мов у початковій школі характеризується наявністю в учнів таких мотивів (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Мотиви, які активізують прагнення молодших школярів вивчати іноземні мови

Зважаючи на зазначене вище, на наш погляд, доцільно також визначити мотиви включення учнів початкової школи у дидактичну гру, оскільки, за результатами опитування (24 %), участь у грі є одним із найвагоміших мотивів вивчення іноземної мови у молодшому шкільному віці. Серед них виділяємо такі: