Сторінка
16

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

Педагогічна технологія використання дидактичної гри

Спираючись на наукові дослідження вітчизняних вчених, у другому розділі аналізуються цілі та зміст навчання іноземних мов у початковій школі, які є підґрунтям у розробленні системи дидактичних ігор для формування в учнів 2-4 класів іншомовної комунікативної компетенції; розробляється модель організації процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри; визначається педагогічна технологія дидактичної гри як механізм функціонування моделі та обгрунтовуюються дидактичні умови, що забезпечують її реалізацію; розглядається діяльність вчителя і учнів у процесі дидактичної гри, а також способи умотивування навчальної діяльності молодших школярів засобами дидактичної гри.

Модель процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри

Поняття "модель" можна розглядати як у загальнонауковому, так і в педагогічному розумінні. Модель у методології науки – аналог (схема, структура, знакова система) певного фрагмента природної чи соціальної реальності, породження людської культури. Одним із призначень цього аналогу є збереження і поширення інформації про оригінал, його конструювання та управління ним. Модель виражає сутність особливості певної системи, описує лише окремі її аспекти, фіксує головні характеристики, звільняючи від деталей, випадковостей, другорядних моментів. Вона слугує аналогом у пізнанні та засвоєнні реального об’єкта, а відтак гносеологічна функція моделі виступає на перший план у науковому пізнанні (В.О. Шторф).

За твердженням окремих науковців, моделі можна розглядати як інформаційні та логічно-інформаційні структури (С.В. Мейєн, Ю.А. Шрейдер та ін.), які пов’язують різні науки. Модель цінна також тим, що вона обов’язково має критерії ефективності, а це означає, що можливий вибір найбільш доцільної моделі. Саме наявність кількох варіантів моделювання сприяє переходу від складних теорій до практики. Так виникає ще одна характеристика моделі як ланки переходу від теорії до практики у науковому пізнанні (В.М. Пушкін).

Переважною більшістю вчених зазначається, що модель навчання – це загальна схема діяльності педагога під час здійснення навчального процесу, основу якої складає переважаюча діяльність учнів, яку організовує і вибудовує педагог. На користь цього твердження свідчать також і погляди О.М. Пєхоти, А.З. Кіктенко, О.М. Любарської, Г.К. Селевка. Учені вказують на те, що основним показником моделі є характер навчальної діяльності, а додатковими характеристиками:

характер і послідовність у часі етапів навчання, характер взаємодії вчителя та учнів;

характеристика передбачуваних результатів навчання.

Модель навчання ґрунтується на цілісній діяльності учнів (навчання як гра). Вона охоплює весь навчальний цикл. У моделі навчання враховується не тільки логіко-змістовний аспект (мета навчання, єдність викладання та учіння), але і його динаміка розгортання у часі.

Науковці залишаються одностайними, характеризуючи модель як загальну схему функціонування основних компонентів навчання, як складну багатокомпонентну категорію, в якій інтегруються різні галузі знань, якими мають оволодіти учні у процесі навчання. Окрім того, модель повинна бути певним чином цілісною динамічною системою, оскільки система, як її розуміють фахівці, є інтегрованою цілісністю, планом, порядком розміщення частин цілого, сукупністю елементів, що пов’язані один із одним і утворюють певну цілісну єдність (Ю.В. Друзь).

Перераховані вище теоретичні засади стануть для нас підґрунтям під час розробки моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри. Така модель побудована на засадах комунікативно-діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів. З одного боку, навчання іноземної мови у початковій школі, як відомо, збігається зі становленням особистості молодшого школяра, виявленням його здібностей, формуванням умінь і бажань учитися, навчанням культури мовлення і поведінки. Тому вимоги до навчання цього предмета дітей молодшого шкільного віку повинні формулюватися з позицій особистісно-орієнтованого підходу, основу якого становлять:

гуманізація навчального процесу;

співпраця вчителя й учнів;

задоволення особистісних потреб учнів у пізнанні;

умотивування навчальної діяльності школярів;

всебічна підтримка розумової діяльності учнів;

урахування особливостей індивідуального розвитку учнів та ін. (І.Д. Бех, Н.М. Бібік, В.В. Давидов, Л.М. Проколієнко, В.В. Рибалко, О.Я. Савченко, Т.М. Титаренко та ін.).

З іншого боку, це зумовлено тим, що комунікативний підхід є превалюючим у сучасній методиці навчання іноземних мов. Його положення вимагають удосконалення чинної системи навчання цього предмета, передбачають суб’єкт-суб’єктні відносини учасників навчального процесу, створюють умови для навчання учнів не мови як знакової системи, а мовленнєвого спілкування засобами системи мови, тобто забезпечують оволодіння навичками та вміннями використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування. Крім того, діяльнісний підхід забезпечує не тільки взаємодію всіх видів мовленнєвої діяльності у процесі дидактичної гри, але й, як нами вже зазначалося, практичне використання набутих із іноземної мови знань, умінь та навичок, слугуючи підвищенню мотивації до вивчення іноземних мов.

У психологічній концепції ігрової діяльності гра визначається як діяльність, предмет і мотив якої лежать у процесі її здійснення . Гра забезпечує діяльнісний характер засвоєння знань, умінь і навичок та створює умови для формування комунікативно вмотивованої, активної поведінки учня як суб’єкта спілкування і навчання.

Ми також поділяємо позицію Г.І. Щукіної, яка відносить дидактичну гру до категорії "діяльність", оскільки вона є формою прояву активності людини, скерованої мотивом.

У науковій літературі діяльність розглядається як системно-структурне утворення. У результаті дослідження цієї категорії науковцями визначена її структура, що складається з таких компонентів:

потреба людини, на задоволення якої спрямована діяльність

(її мета);

предмет діяльності;

дії з предметом;

засоби діяльності;

результат діяльності.

Наявність усіх зазначених компонентів діяльності у структурі дидактичної гри з невеликою відмінністю підтверджується більшістю вчених.

Науковці виділяють:

спонукальний компонент

(потреби, мотиви, інтереси, прагнення, які визначають бажання дитини брати участь у грі);

орієнтувальний компонент

(вибір засобів, предметів і способів навчально-ігрової діяльності);

виконавський компонент

(дії, операції, які дають можливість реалізувати мету та завдання дидактичної гри);

контрольно-оцінний компонент

(корекція і стимулювання активності навчально-ігрової діяльності).

Спираючись на наукові дослідження понять і сутності процесу навчання, ми визначили такі компоненти моделі процесу навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри: