Сторінка
21

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

Навчальна мотивація – це "загальна назва для процесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності, активного освоєння змісту освіти". Цей погляд ґрунтується на розумінні у сучасній психології мотивації (лат. moveo – рухаю) як сукупності чинників, які енергезують і спрямовують поведінку, а також дають змогу визначити вихідні причини та групи змінних (як зовнішніх, так і внутрішніх), що задають той чи інший напрям поведінки людини.

Відповідно до бінарності процесу навчання можна стверджувати, що мотивація залежить від спільної діяльності учителя й учнів. Маючи на увазі перших, говоримо про мотивацію навчання, з позицій же того, кого навчають, розуміємо мотивацію учіння.

Учіння в дидактиці розуміють як цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками. При цьому підкреслюється, що сутність учіння полягає у тому, що школяр не просто засвоює предметні знання та навички, а й опановує способи дій щодо предметного змісту, який засвоюється , що сприяє формуванню його особистісних якостей.

На основі дослідження особливостей мотивації учіння молодших школярів А.К. Макарова зробила висновок про те, що їхня мотивація має як позитивні, так і негативні аспекти. Позитивними характеристиками вона вважає:

загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи (новизна, зміна видів діяльності, колективу, авторитет учителя тощо);

широту їхніх інтересів (нові явища життя);

допитливість, що є виявом широкої розумової активності.

До негативних рис мотивації дослідниця відносить:

недостатня дієвість мотивів навчальної діяльності;

ситуативність мотивів, які без достатньої уваги вчителя можуть згаснути і вже не відновитися;

недостатня усвідомленість, яка виявляється у невмінні учнів визначати своє ставлення до того чи іншого предмету;

слабка узагальненість, характерна психологічним особливостям учня початкової школи;

орієнтація на результат діяльності, а не на способи навчальної діяльності, страх перед подоланням труднощів у навчальній роботі.

Аналіз відповідної наукової літератури засвідчив, що учіння молодших школярів полімотивоване: дитиною залежно від конкретної ситуації керують різні мотиви, але серед них є один найбільш істотний. Найсильнішою виявляється мотивація учіння, яка зумовлюється пізнавальними потребами, інтересом до способів пізнання. О.Я. Савченко називає сукупність умов, які необхідно забезпечити для того, щоб сформувати повноцінну мотивацію учіння:

збагачення змісту особистісно орієнтованим цікавим матеріалом;

утвердження справді гуманних стосунків з усіма учнями, повага до особистості дитини;

задоволення потреб у спілкуванні з учителем і однокласниками;

збагачення мислення інтелектуальними почуттями;

формування допитливості та пізнавального інтересу;

формування адекватної самооцінки своїх можливостей;

підтримання прагнення до саморозвитку і самовдосконалення;

використання різних способів педагогічної підтримки;

виховання відповідального ставлення до навчальної діяльності, почуття обов’язку.

У психолого-педагогічній науці мотив – це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до активної діяльності. Мотиви перебувають у залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активної діяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурні потреби, які, у свою чергу, породжують інтереси, тобто спрямованість особистості на певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними (Є.П. Ільїн).

Мотиви, що діють у системі навчання, досить повно описані у науковій літературі (Л.І. Божович, Т.О. Ільїна, А.К. Макарова, М.В. Матюхіна, І.П. Підласий, Г.І. Щукіна, П.М. Якобсон та ін.). Результати дослідження цієї проблеми свідчать, що діяльність учіння спонукається не одним мотивом, а системою різноманітних мотивів, які взаємодіють між собою. Учені поділяють їх на дві великі групи: соціальні й пізнавальні мотиви.

Соціальні мотиви пов’язані з різними соціальними взаємодіями школяра з іншими людьми. Пізнавальні мотиви пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання. Соціальні та пізнавальні мотиви, у свою чергу, підрозділяються на підгрупи (І.П. Підласий називає їх рівнями). Установлено, що різні мотиви не однакові за своїм проявом, вони по-різному проявляють себе у процесі учіння, і можна співвіднести з різними видами мотивів та їхніми рівнями різноманітні прояви активного ставлення школярів до учіння, що і є критеріями реального ставлення учнів до навчальної діяльності . А показником ефективності навчально-виховної роботи є зміна ставлення самих школярів до проведеної діяльності, що відбулась у її процесі.

Аналіз психологічної літератури дозволив визначити підгрупи соціальних й пізнавальних мотивів та їхні прояви у навчальній діяльності учнів.

Соціальні мотиви:

широкі соціальні мотиви полягають у прагненні здобути знання, щоб бути корисним суспільству, у бажанні виконати свій обов’язок, у розумінні необхідності навчання, у почутті відповідальності. Зрештою – це прагнення особистості завдяки учінню утвердити себе у суспільстві.

Відомо, що широкі соціальні мотиви проявляються так: учинками, що свідчать про розуміння учнями значущості учіння; готовність поступитись особистими інтересами заради суспільних; включенням у різні види суспільної діяльності; участі в іграх тощо;

вузькі соціальні мотиви (позиційні), полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у стосунках з оточенням, дістати схвалення від батьків, здобути авторитет й утвердитись у класі, стати переможцем у грі, одержати винагороду, заслужити похвалу вчителя, страх перед покаранням, бажання одержати гарну оцінку тощо.

Позиційні мотиви проявляються у прагненні до взаємодії, в контактах з однолітками; у намірах з’ясувати думку інших про себе; у допомозі товаришу; у внесенні та прийнятті пропозицій про участь у колективній роботі; у реальному включенні у колективну роботу; у бажанні поділитися своїми знаннями з іншими тощо;

мотиви соціального співробітництва полягають у тому, що школяр не тільки орієнтується на спілкування, взаємодію з іншими людьми, а й прагне проаналізувати, усвідомити спроби та форми свого співробітництва, а також удосконалювати їх. Цей мотив є важливою основою самовиховання, самовдосконалення особистості.

Ученими зазначається, що мотиви соціальної співпраці виявляються таким чином:

у прагненні усвідомити способи колективної роботи та вдосконалити її;

у зацікавленні до обговорення різних способів групової роботи у класі та прагненні до пошуку найбільш оптимальних варіантів;

в інтересі до переключення від колективної форми роботи до індивідуальної й навпаки.

Пізнавальні мотиви:

широкі пізнавальні мотиви полягають в орієнтації учнів на оволодіння новими знаннями, виявляються як орієнтація на ерудицію, реалізуються як задоволення від самого процесу учіння та його результатів. Широкі пізнавальні мотиви розрізняють за рівнями, які визначаються глибиною інтересу до знань (інтерес до нових цікавих фактів, явищ, властивостей, висновків, ідей тощо).