Сторінка
37

Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів

вірогідність гіпотези дослідження про те, що процес навчання іноземних мов молодших школярів із використанням педагогічної технології дидактичної гри буде ефективнішим, якщо будуть дотримані такі умови: буде здійснюватися навчальна співпраця вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри; дидактична гра буде доступною за змістом і відповідатиме психологічним особливостям та віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам; будуть використовуватися різноманітні види дидактичної гри, що забезпечить стійкий інтерес учнів до навчання іноземних мов; будуть застосовуватись ігри, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери і пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму; зміст дидактичної гри відповідатиме меті та завданням уроку.

що застосування розробленої педагогічної технології у процесі навчання іноземних мов молодших школярів за визначених умов: а) дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів початкової школи; б) сприяє зростанню активності та задоволення від навчання; в) створює умови для дружніх міжособистісних стосунків у дитячому середовищі; г) забезпечує набуття досвіду працювати в колективі, виникнення почуттів відповідальності, довіри, розвитку умінь знаходити оптимальні шляхи розв’язання навчальних завдань у процесі дидактичної гри; д) умотивовує навчальну діяльність учнів.

що дидактична гра є ефективним засобом формування в учнів початкової школи іншомовної комунікативної компетенції (лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної) та загальнонавчальної компетенції.

що висока динаміка зростання мотивації, активності учнів експериментальних груп, покращення стосунків у дитячому колективі були досягнені завдяки урізноманітненню видів дидактичної гри та використанню ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності школярів.

що організація навчальної співпраці вчителя й учнів на всіх етапах дидактичної гри забезпечує подолання в учнів страху припуститися помилки, додає їм упевненості у власних силах, формує самооцінку, стимулює творчу активність.

що під час проведення ігор для формування та вдосконалення лексичних і граматичних навичок фіксується більш високий рівень засвоєння мовних одиниць, а відповідні навички швидше досягають рівня сформованості: вони набувають більшої гнучкості та міцності завдяки їх активному використанню у процесі проведення дидактичних ігор, які створюють учням навчальне іншомовне комунікативне середовище для здійснення спілкування.

У дисертації теоретично обґрунтовано й запропоновано нове розв’язання проблеми використання дидактичної гри як засобу навчання іноземних мов учнів молодшого шкільного віку. Нами визначено принципи, на основі яких конструюється навчальний процес і які є значущими під час організації та проведення дидактичних ігор, зокрема: комунікативного спрямування ігор, доступності дидактичної гри, мотиваційного забезпечення навчального процесу засобами гри, системності, активності, динамічності, зацікавленості, колективності, зворотнього зв’язку, результативності, принцип змагання.

У процесі дослідження проаналізовано погляди вчених на функціональні можливості дидактичної гри. З’ясовано, що в навчальному процесі дидактична гра реалізує навчальну, комунікативну, виховну, розвивальну, контролюючу, релаксаційну, мотиваційну, компенсаційну та оздоровчу функції.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури у дисертації обгрунтовано дидактико-методичні та психологічні передумови використання дидактичної гри у навчанні іноземних мов учнів молодшого шкільного віку.

У роботі уточнено психологічні чинники впливу на процес оволодіння іноземними мовами молодших школярів. Значної уваги приділено особливостям розвитку і своєрідності основних психічних процесів учнів цієї вікової категорії. Визначено вплив навчально-ігрової діяльності на розвиток уваги, уяви, сприймання, пам’яті, процесів мислення.

Принциповим для дослідження було створення класифікації дидактичних ігор, які проводяться на уроках іноземних мов у початковій школі. Нами розширено чинне поняття "дидактична гра" і виділено з нього групу ігор, що готують до комунікативної діяльності (ігри, спрямовані на формування й удосконалення мовних навичок), та ігри, що забезпечують комунікативну діяльність (сприяють формуванню мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенцій учнів початкової школи).

Визначено та обґрунтовано дидактичні умови що забезпечують реалізацію педагогічної технології дидактичної гри, а саме:

доступність змісту гри психологічним особливостям і віковим можливостям учнів початкової школи, їхньому навчальному досвіду, потребам та інтересам;

відповідність змісту дидактичної гри меті та завданням уроку.

урізноманітнення видів дидактичної гри у навчальному процесі;

застосування ігор, які стимулюють розвиток мотиваційної сфери та пізнавальної діяльності учнів, сприяють удосконаленню їхніх фізіологічних якостей та адаптації до шкільного соціуму;

організація навчальної співпраці вчителя й учнів на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри.

Спостереження за навчальним процесом у початковій школі, бесіди та анкетування вчителів дозволили нам з’ясувати, що найбільш оптимальний режим тривалості дидактичної гри на уроці складає 8-12 хвилин, а поліфункціональність цього засобу навчання молодших школярів забезпечує можливість застосування дидактичних ігор на всіх етапах уроку іноземної мови. На основі одержаних у процесі дослідного навчання результатів, виділено чинники, що визначають тривалість дидактичної гри у часі та її місце на уроці:

рівень складності іншомовного навчального матеріалу, що пропонується у змісті дидактичної гри;

досвід учителя в організації та проведенні навчально-ігрової діяльності;

досвід участі учнів у дидактичних іграх;

особливості учнівського контингенту

(інтелектуальна готовність, мотиваційна й комунікативна готовність, фізичні здібності школярів, кількісний склад групи).

Аналіз різних точок зору щодо визначення мотивів включення учнів початкової школи у дидактичну гру дозволив нам визначити такі з них:

прагнення до самовираження: можливість проявити себе у колективній діяльності; стати лідером (капітаном); бути негіршим за інших; докласти власні зусилля для перемоги команди; успішно виконати свою роль у грі;

можливість здобути та поглибити власні знання;

наявність неформального оточення у процесі дидактичної гри;

наявність особистої зацікавленості та інтересу до ігрової діяльності;

задоволення фізіологічних і духовних потреб:

подолати втому;

займатися руховою діяльність;

відчути себе членом колективу;

переключити увагу з одного виду діяльності на інший.

З’ясовано, що дидактична гра виступає як дієвий мотив навчання в початковій школі, а також є сильним емоційним подразником, який знімає психологічні бар’єри, що заважають іншомовному спілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, стимулює позитивні емоції, сприятливо розвиває зацікавленість до іноземної мови, яка з’являється в результаті задоволення і радості від участі у грі.