Сторінка
15
В 1733 р. великим магістром для всієї Америки стає бостонець Генрі Прайс, який змінив уродженця Англії Даніеля Кокса, мешкаючого у Пенсильванії. У Філадельфії засновується незалежна від Великої ложі Лондона ложа за участю Бенджаміна Франкліна, який згодом стає великим магістром, та його друзів із доброчинного "Братства шкіряного фартуха"[lxx]. В 1773 р. була проведена акція проти британської податкової політики в Америці т.зв. "Бостонське чаювання" і здійснили її члени ложі Святого апостола Андрея первозванного С. Адамс і П. Ревір. З тих, хто підписав Декларацію за незалежність 4 липня 1778 р. масонами були В. Хупер, Б. Франклін, М. Торнтон, В. Уіппл, Дж. Хендкок, Ф. Лівінгстон і Т. Нельсон. Коли Дж. Вашінгтон, який був членом ложі "Александрія" (№22), склав клятву в якості першого Президента США 30 квітня 1789 р., то це була клятва великого майстра Великої ложі Нью-Йорка і він поклав руку на примірник Біблії, що використовувався як "Том священних законів" на засіданні в ложі св. Іоанна (№1) у списку Нью-Йоркської Великої ложі. Відповідно, в США ложі об’єднуються у Північне та Південне коло. Саме в США славою чистої та древньої користується "Велика ложа Йорку"[lxxi], а найпопулярнішим — "Древній арабський орден благородних шанувальників містичного Храму" (в просторіччі — "храмовники"; не плутати з "тамплієрами"!). Коли Вашінгтон і його соратники закладали у Вашінгтоні перші камені майбутніх будівель Білого Дому та Капітолію, вони були зодягнені в усі масонські регалії. В 1910 р. 18 Великих лож США вирішили спорудити в містечку Александрія (штат Вірджінія) Масонський Національний Меморіал на відзнаку заслуг Джорджа Вашінгтона, керівника масонської ложі №22. Коли були зібрані кошти, в 1923 р. два масони, президент США Кулідж разом із верховним суддею Тафтом закладають наріжний камінь споруди, в 1932 р. інший масон-президент США Гувер урочисто відкрив Меморіал, а в 1950 р. масон-президент Г. Трумен урочисто відкрив у Меморіалі статую Вашінгтона[lxxii].
В 1731 р. великий магістр Великої ложі Лондона лорд Ловелл назначає капітана Джона Філіпса провінційним великим магістром для всієї Росії, яку в 1740 р. очолює Джеймс Кейт і починає приймати російських підданих. З Саксонії в Польщу прибувають емісари і засновують у 1730 р. відділення дрезденської ложі "Трьох білих орлів", куди входять Мнішеки, Потоцькі, Огіньські, Вієльгорські.
У Швеції під егідою монарха зароджується регіональний т.зв. "шведський обряд" Іоханна Вільгельма Ціннендорфа (1731-1782; його ще називають "ціннендорфським обрядом"), суть якого полягала лише у суворому слідуванні ложі-матері (якою була Велика ложа Лондона) іншими ложами і ретельне підпорядкування лож-філіалів „ініційованим” їх ложам.
Барон Карл Готліб (Готфельд) фон Гунд (Хунд) і Альтен-Гроткау (1722-1776) стверджував, що в Парижі в 1743 р. був прийнятий у масони з девізом підпорядкування "Невідомому старшому" т.зв. "Рицарем червоного пера" в присутності лордів-якобітів Кілмарнока і Кліффорда та перебуває на прямому зв’язку з "невідомими особами" — вцілілими тамплієрами та тевтонськими рицарями. Під патронатом прусського короля фон Гунд впроваджує в 1758 р. об'єднаний контрольний орган — Строге Спостереження (Послух, Чин) Тамплієрів на чолі з "Невідомими Старійшинами" та з виконавцем помсти за тамплієрів — Рицарем (зі Сходу) Кадошу ("Священного, Відокремленого"[lxxiii]). Крім того, масоном стає берлінський письменник Мойсей Мендельсон (1729-1786), який користувався патронатом все того ж Фрідріха ІІ і за проханнями якого король розпочав в 1750 р. лібералізацію у ставленні до євреїв (це ж почав здійснювати з 1781 р. австрійський король-романтик "європейської єдності" Йосиф ІІ). В 1760-1763 рр. "Консиліум Імператорів Сходу і Заходу" укладає Конституцію і т.зв. "Статут Бордо", де офіційно проголошується "Древній і Прийнятий Шотландський Обряд" з 33-ма ступенями посвяти.
В Росії, відповідно, в 1765 р. постає ложа послідовників цієї доктрини — "Капітул суворого чину" (з ложами-філіалами: "Гора", "Латони", "Немезіди" — у Петербурзі, "Гарпократа" — у Москві, "Ізіди" – у Ревелі, "Аполлона" — у Ризі). Під вплив доктрини "строгого чину" фон Гунда попадає і Велика ложа Росії, де був провінціальним великим магістром І.П. Єлагін, що виникла як ложа "шведського обряду". Зрештою, з подачі емісара з Німеччини Шварца створюється в межах Великої ложі Росії "сієнтифічна ложа "Гармонія", куди входить обмежене коло посвячених (І. Єлагін, М. Новіков, князь Трубецькой, поет Херасков, історик Татіщев, майбутній ректор Московського університету Тургенєв), яку в 1782 р. бере під своє покровительство великий магістр ордену "Строгого чину" принц Фердинанд Брауншвейгський і оголошує Росію 8-ю провінцією Строгого Спостереження. Стурбована цим фактом. А також прийняттям у масони спадкоємця престолу майбутнього імператора Павла І імператриця Катерина ІІ в 1792 р. указом розганяє масонство в Росії (ложа визначається у звинуваченні проти М. Новікова як "орден Золоторозового хреста"). В 1802 р. виникає в Петербурзі "англо-французька" ложа "Сполучені друзі" (з гаслом "Soleil, Science, Sagesse" — "Сонце, Наука, Мудрість"), де великим магістром став консул Росії в Парижі Жеребцов. У ложу увійшли брат імператора Константин Павлович, герцог Вюртемберзький, графи Костка-Потоцький, Остерман-Толстой, Наришкін, Балашов і Бенкендорф, мемуарист Вігель, майбутні письменники Грибоєдов і Чаадаєв, майбутні декабристи Пестель, Муравйов-Апостол, Долгоруков та ін В Росію був запрошений масоном М. Сперанським відомий масон угорець Ігнац Ауреліус Фесслер (1756-1839), засновник ритуалу, котрий носить його ім’я. В 1803 р. в Петербурзі сенатор Голеніщев-Кутузов утворює ложу "шведського обряду" "Нептун", куди приймають самого імператора Олександра І, а згодом відкривають ложі "шведського обряду "Олександра доброчинства до коронованого Пелікана" і "Єлизавета до доброчинства" (на честь імператриці). Прихильники ж "строгого чину" об'єдналися в ложі "До мертвої голови" та "Палестина" і видавали журнали "Сіонських вісник", "Друг юношества". Зрешто. В 1810 р. всю цю розгалужену мережу лож в Росії очолила "Велика директоральна ложа Володимира до порядку". Після наполеонівських війн в Росії виникають ложі "англо-французького" гатунку петербурзькі "Три Доброчинства" (1816 р.; великий майстер — князь П.П. Лопухін), "Обраного Михайла" (1815 р.; формально входила в "Велику ложу Астреї"; "внутрішня ложа" її — декабристський "Союз Благоденствія"; єдина проводила свої засідання російською мовою, сама ложа посвячена пам’яті першого царя з династії Романових, обраного народом на престол), київська "Сполучені слов’яни", кишенівська "Овідій-2" (№25; теж формально входила в "Велику ложу Астреї", до неї належав і поет О. Пушкін, а великим магістром був генерал-майор П.С. Пущін[lxxiv]), куди входять з ступенями "шотландського" масонства майбутні декабристи Пестель, Волконський, Трубецькой, Муравйов-Арпостол, Бестужев, Кюхельбекер та ін. Після війни 1812 р. набирає популярності "англо-французький чин" та діяльність емісарів їх європейського об’єднання "Карбонада". Наприклад, в лютому 1816 р. барон Дибич писав своєму братові, начальнику російського Генерального Штабу, що велика кількість російських офіцерів і чиновників засвоїли у Франції вчення масонів, за яким " . прийде час, коли не буде ніякої власності, крім винагородження за працю", і коли "народ не буде мати потребу у володарі"[lxxv]. Один із сучасників також констатував: "Знатні люди у нас рідко були масонами; принаймні, жодна з них не відвідувала масонських лож, зазвичай наповнених людьми середнього стану, офіцерами, цивільними чиновниками, художниками, дуже рідко купцями, а більше всіх літераторами"[lxxvi]. Серед паперів в кабінеті імператора Олександра І після його смерті була знайдено документ французькою мовою з основними тезами франкмасонської ідеології (написана рукою княгині Лович, дружини великого князя Константина Павловича, брата імператора). В ній недвозначно стверджується, що з причини, що Бог дарував людям природну свободу і ніхто не може обмежувати її, не ганьблячи цим Творця і його творінь, отже, необхідно скидати як справжніх тиранів та узурпаторів божественної влади тих володарів та священників, які притісняють свободу людей. Для виконання цього благородного завдання можуть залучатися язичники, магометани, протестанти, католики, деїсти і навіть атеїсти. Бо різноманітні вірування є лишень забобонні винаходи тих, хто хотів вкрасти свободу у людини і владу у Бога. Тому ті, хто вступає в ряди "вільних мулярів", стають байдужими до своєї віри, що сприяє встановленню міцного миру і досконалих законів. " . А через те, що це таємниця найвищого градусу, вона повинна зберігатися винятково у п’ятій ложі, що складається з Архітекторів, покликаних керувати спорудженням Храму Соломона. Решті ж буде сказано тільки, що в нашому товаристві рекомендуються особливо взаємодопомога і милосердя у всіх необхідних випадках життя" [lxxvii].
Завантажити реферат