Сторінка
9
Також експедицією в Гімалаї для пошуку Шамбали була група Пітера Ауфшнайтера, яка вирушила в Індію в 1939 р. Але з причин початку другої світової війни її учасники були посаджені британцями в табір для військовополонених, з якого в 1944 р. вдалося втекти керівникові групи та ще кільком мандрівникам. Серед них був і спортивний інструктор СС Генріх Харрер (6.07. 1912 — 14.01. 2006), який, діставшись до тібетської столиці Лхаса, затоваришував з тоді молодим Далай-ламою, стає його вчителем з європейських наук. Група змушена була повернутися на батьківщину після окупації Тібету Китаєм. За легендою, група повинна була знайти за наявною картою таємничий вхід у підземну Шамбалу, де начебто розташована земна вісь, розкручення якої в протилежний бік і було тією самою страшною міфічною зброєю, на яку сподівався фюрер. Начебто вхід у Шамбалу виявлено в районі священного озера Манасаровар біля величної гори Гурла-Мандхата, а другий вхід — біля озера Тамцо, вивчаючи протягом року його внутрішні течії. Дослідження в районі останнього П. Ауфштнайтер проводив вже після від’їзду Г. Харрера в Австрію. Останній написав автобіографічний роман „Сім років у Тібеті”, за яким в 1997 р. режисер Жан-Жак Анно зняв фільм, в котрому головні ролі зіграли Бред Пітт та Інгеборга Дапкунайте. На день 90-ліття Генріха Харрера привітав особисто Далай-лама на всесвітній зустрічі буддистів[xliii].
В 50-х рр ХХ ст. бразильський теософ Енріке Жозе де Соуза виступив з лекціями про те, що Шамбала є столицею країни Агарті, що перебуває під землею, і саме звідти з’являються невідомі літаючі об’єкти (НЛО). Його послідовники спорудили в бразилійському місті Сан-Лоренцо храм, присвячений Агарті, а його послідовники почали вдосконалювати концепцію підземних тунелів-трас для НЛО в своїх подальших публікаціях. Зрештою, один з відомих істориків-"ревізіоністів" Ернст Цюндель написав статтю "НЛО: нацистська таємна зброя?", де заявив, що внаслідок контакту з Агарті нацистам вдалося створити в районі теплих озер Антарктиди колонію "Нова Швабія", де вони почали розробляти під керівництвом своїх окультних союзників таємну зброю — НЛО.
Власне німецька "рапсодія про Шамбалу" розпочалася з моменту, коли настоятель бенадиктинського монастиря в австрійському місті Ламбах Теодор Хаген в кінці ХІХ ст. мандрує на Близький та Середній Схід з паломницькою метою і привозить гору древніх манускриптів і наказує оздобити стіни монастиря барельєфами у вигляді свастики. В цей же час у монастирському хорі співав худенький хлопчик на ім'я Адольф Гітлер, який значно пізніше згадував, яке незабутнє враження справили на нього ці барельєфи та розмови з аббатом. Проте незабаром Теодор Хаген помирає, а його колекція манускриптів передається гостю — цистерціанському монахові Йоргу Ланцу фон Лібенфельсу (1874-1954), який, керуючись ними, засновує нову таємну організацію — "Орден Нового Храму (Тамплієрів)", члени якого називали себе "вієнай" (старонімецьке — "посвячені", натяк на одну з груп давньо-германських богів — "ванів", Vanir), а сакральним центром вважали містро Вієнета (слов’янське Ретра) на острові Узедом в Балтиці (де, зокрема, в 1936 р. німцями було споруджено ракетний аеродром "Пенемюнде"). Саме Ланцу фон Лібенфельсу належить розробка доктрин "диктатури світловолосих та блакитнооких арійців" та змови нижчих рас проти німців протягом всієї історії. Пропагував свої доктрини він у створеному ним журналі "Остара" (названий в честь давньо-германської богині весни). На початку 1927 р. після зустрічі у Відні Ланца фон Лібнфельса з окультистом і головним редактором журналу "Хіромант" Ернстом Іссбернер-Халданом на острові Рюген (слов’янський Руян із сакральним центром Аркона) ними відкривається "арійська комуна" "Свастіка-Хайм" зі статусом штаб-квартири "Ордену Нового Храму".
Зокрема, до "Ордену Нового Храму" належав австрійський доктор філософії Вальтер Штайн, який спробував курирувати окультно-езотеричний розвиток молодого віденського художника Адольфа Гітлера, захопленого міфологемами кола передань про Парцифаля. Однак шляхи В. Штайна та А. Гітлера надалі розійшлися — перший став серйозним вченим, переїхав в Англію, де став консультантом У. Черчіля щодо окультних вподобань нацистської верхівки. Багатообіцяючий художник підпав під вплив однієї з люцеферіанських груп, керованої віденським бакалійником Прецше, який з Мексики привіз практику застосування пейоту та інших наркотичних речовин, а в 1919 р. ветеран санітарної служби А. Гітлер був посвячений у "масони" священником Бернардом Штемпфле.
В 1912 р. "Орден Нового Храму" разом зі створеним в 1910 р. перекладачем і коментатором "Едди" Феліксом Ніднером "Товариством Туле" та деякими іншими аналогічними групами утворили організацію пропаганди тевтонського духу — "Германен Орден". До Ордену в 1918 р. додалися новоутворені "Товариство Вріль", очолене знаним геополітиком та сходознавцем Карлом Хаусхофером (1869-1946), та мюнхенське відділення "Товариства Туле", утворене дрезденським купцем Рудольфом Хайнріхом Глауером (усиновлений бездітним графом фон З еботтендорфом, який був технічним спеціалістом на службі турецького уряду). В 1935 р. на базі активістів Ордену було створено Інститут з вивчення рідного спадку ("Ahnenerbe"), який в 1937 р. було передано під безпосередню опіку СС.
Насправді ж весь феномен "аріософських" (не плутати з "аріогнозисом") організацій в німецькому світі був інспірований (вірніше, "сатанинськи" первертований) могутньою конспіративною організацією "Мемфіс Міцраїм" ("Міцраїм" — іудейська назва Єгипту, "Міср" — арабська, що по-семітськи означає "стіна"), інші назви якої — "Орден Сета (Червоного Осла або Мідного Змія)", за Р. Геноном; "Червоного Тільця" або "іршуїзм", за Ф. де Олів'є та А. Сент-Івом; "Орден 72-х", "Зелений Дракон", за Жаном Робеном; орден "Квінта", "Місяця", "Адельфів", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско; "Нові Теурги", за Ж.К. Гюїсмансом.
Завантажити реферат