Сторінка
26
Щонайперше орден "Короля-Сонця" ("Ramses Pharao") протистоїть темній жрецькій консорції, котра символізується "Зеленим Драконом", або просто зеленим кольором (зелені барви рукавиць, зелений плащ з червоним хрестом у капеланів ордену тамплієрів, наприклад). Свого часу, 24 січня 1906 р. російський посол у Римі Муравйов подав у своє міністерство текст постанови масонської ложі "Розум": " .Ложа "Розум", посилаючи братське вітання новій російській масонській сім'ї, котра мужньо розпочинає своє існування ., висловлює побажання, щоб нова масонська ложа, котра вийшла з народу, і стоїть за народ, швидко отримала можливість здійняти свій зелений прапор (виділення наше, — О.Г.) над звільненим людством і благородно відплатити за незчисленні жертви теократичної реакції" (Цит. за: [cxv]). Під зеленим драконом мається на увазі близькосхідний "Смарагдовий Урій", біблійний "Мідний Змій" (зелені дракони, "Рю", наприклад, зображенні як "охоронні" на гербі самостійного тібетського королівства Бутан, яке виконує місію охоронця шляху до Шамбхали на відміну від "єретичних", на їх погляд, тібетських ламаїстів). Також на езотеричному рівні свідчення про протистояння двох орденів, начебто, зафіксоване в "Пісні про Роланда":
Могуч эмир, пред ним несут "Дракон",
С ним Тервагана знамя, Мухаммеда,
И Аполлина идол нечестивый.
Вокруг гарцуют десять хананеян,
И зычный клич пронесся по дружинам:
"Пусть служит верно богу Аполлину —
Кто обрести души спасенье хочет !" (235);
Увидел Карл "Дракон" — эмира знамя,
Увидел он знамена Мухаммеда . (239);
Эмир зовет на помощь
Своих богов проклятых: Аполлина
и Мухаммеда, бога Тервагана (253).
Тут слід додати, що в даній поемі ісламська Кааба передана як "Прецьоз" (Preciuse) — клич воїнів еміра та ім'я меча самого еміра, що контамінується в уявленні езотериків одночасно зі смарагдовим каменем, "смарагдовим Урієм"-"Зеленим Драконом" та "смарагдовою скрижаллю" Гермеса Трисмегіста ("Тричівеликого").
В християнській традиції розповідається про те, як "наречену Ісуса" Маргариту-"Перлину" Антіохійську в темниці проковтнув Дракон, але хрест в її руках змусив дракона розверзстися і вона неушкодженою вийшла назовні, і не дивно, що цю найпопулярнішу святу, разом з такою ж святою Катериною, покровителькою науки та філософії, та святим Христофором Лікійським в 1969 р. було виключено з католицького церковного календаря.
Загальноприйнято, що „ . у допотопні часи полюсом світу була (зоря) Альфа (сузір’я) Дракона. У грецьких міфах Дракон обернувся довкола Північного Небесного Полюсу. „Пополь-Вух”, священна книга майя, описує священного Змія Гукамаля, аналогічного Кнефу єгиптян . Мексиканський зміємог Вотан описується мешкаючим у підземеллі, як і шумерські змієбоги та індуські Наги. „Махабхарата” і „Рамаяна” оповідають про контакти ранніх аріїв з нагами, напівбожественними істотами з людським обличчям та тілом дракона .”[cxvi]. Хранителями даної традиції з премордіальних часів вважаються, за Г. Віртом, індіанські юто-ацтекські племена, які є нащадками тих америнідських племен, котрі першими вийшли із гроту „Семи печер” (тобто із попередньої ініціальної традиції) гинучої арктичної прабатьківщини людства (Туле, Арктогеї) для збереження заповітної традиції.
Саме Сухраварді претендував на те, що у його вченні об'єдналися ці обидві гілки "мудрості" ("правої" та "лівої"). Також він вважав, що "таємниці ал-гайб" — "прихованого" (мугаййабат) доступні через містичну інтуїцію (заук), божественне одкровення (кашф), уві сні, коли душі людей не під тягарем турбот та думок "світу очевидного" (алам аш-шахада). Ці таємниці постають у вигляді "накреслених рядків", "голосів" та "образів". Відповідно до цього у "Братстві охоронців Логосу" визнається неважливим ініціальний "сілсілат ал-барака" ("ланцюг благодаті"), який передає ініціальну традицію та святість від засновника ордену до наступника, від вчителя до учня (іноді ініціація може здійснюватися без випробувального терміну та ангелом, святим або духом померлого шейха, або ж якимось магічним предметом, як от чаша чи камінь (Грааль), і тоді такий учень називається "увайса", за іменем йєменського сучасника Мухаммеда Увайса ал-Карані, ініційованого духом самого Пророка після його смерті), бо "благодать" (барака) дарується будь-якому містикові безпосередньо Богом ("ал-маджзуб ал-муджаррад"). Містики-муджтахіди (перс. "муджтехід", тур. "мюджтехід") не мають рангів, їх соціальний та релігійний авторитет прямо залежить від їх знань та рівня містичного осягнення та містичних вправ ("зікр", "хатм", "сама").
На езотеричному ж, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця", "Therion") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка утворює конспірологічну оккультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени — "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" — відповідно "Орден Зеленого Дракона" (Amphyreus) та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu).Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма — "Пломеніюча Зоря")[cxvii], в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.
Завантажити реферат