Сторінка
18

Шамбхала в європейській традиції

Також до масонів-ілюмінатів належав небезвідомий єврей Пауль Ре, автор ряду психолого-філософський трактатів, який в другій половині 70-х рр. ХІХ ст. втерся в довіру до Фрідріха Ніцше. Ще Ріхард Вагнер свого часу попереджував Ніцше стосовно П. Ре: "Остерігайтеся цієї людини, вона не багато що вартує". Проте вплив Ре на Ніцше був настільки могутнім, що " . послідовник Шопенгауера, друг Вагнера, обере собі тепер нових вчителів в особі (масонів, - О.Г.) Ларошфуко, Шамфора, Стендаля"[lxxxvii]. Сам П. Ре визнавав: "Я песиміст, мені ненависна ідея продовження людського роду"[lxxxviii], і ця позиція призвела до його негативної ролі в стосунках Ніцше з молодою талановитою росіянкою Лу Саломе, майбутньою послідовницею психоаналітика З. Фрейда. Через певний час, коли Ніцше дізнався про істинну роль П. Ре, він з гіркотою визнавав: " . Надто пізно, майже через рік я довідався про ту роль, котру ви відігравали у відомій історії минулого літа; ніколи ще у душі моїй не було стільки зневаги, як зараз; при думці, що така людина як ви, підла, брехлива і лукава, могла протягом стількох років називати себе моїм другом. Адже це був злочин, і не тільки проти мене, але й проти самої дружби . Я би із задоволенням з пітолетом у руках дав би вам урок практичної моралі; я, можливо, в кращому випадку досяг би того, що перервав би раз і назавжди всю вашу працю над мораллю ."[lxxxix]. Звісно, Ніцше був надзвичайно вольовою людиною, власне його "Так сказав Заратустра" був спробою звільнитися від диктату масонського кола П. Ре, під впливом якого дещо раніше Ніцше написав "Ранкову зорю, або Думка про моральні забобони", з прославленням "єврейського героїзму", та "Прочанин і його тінь", але остаточно розквитався з ілюмінатством у своєму трактаті "Генеалогія моралі".

Вважається, що антицерковна позиція засновника ілюмінатів А. Вайсгаупта була породжена шоком, який виник внаслідок заборони в 1773 р. папою римським Климентом (під тиском монархічних урядів Франції, Іспанії та Португалії) ордену Ісуса (єзуїтів), ревним членом якого він був (у Франції аналогічний "шок" викликав дещо інше явище — феномен "чудовиська з Живодану", таємничого хижака, який винищував в сільській місцевості жінок та дітей як покарання Франції за гріхи).

В 1786 р. ілюмінати як агенти і симпатики Сполучених Штатів Америки були заборонені баварським урядом за підготовку скинення усіх європейських монархій і Ватікану. Багато ілюмінатів перейшло у просвітницьку організацію „Німецька Єдність” або емігрувало у північноамериканську католицьку колонію Віргінію (майбутній штат США Вірджінія), де заснували ложу, секції якої розкинулися по всіх інших штатах, а самі північноамериканські ілюмінати прийняли ім’я „якобінців”. Згідно з переданням, саме Адам Вайсгаупт був автором ескізу печатки США та піраміди зі „всевидячим оком”, Фенікса та прапора із 13 полос і 13 зірок.

Саме після спільного конгресу масонів, ілюмінатів та розенкрейцерами масонським рухом було остаточно прийнято в якості своєї символіки циркуль вверху, кутник-лінійка внизу і букву G посередині, символізуючі Бога як Великого Архітектора. Самі ж ілюмінати вкладали в цей символ інший зміст. В своєму колі вони пояснювали, що буква G символізує тирановбивцю Гармодія (хоча по-грецьки це ім'я пишеться через H), якого з побратимом Арістогітоном прославили в 447 р. до н.е. скульптори Несіот і Крітій[xc]. Обидві скульптури сміливо спрямовані вперед, а широко розставлені ноги, мовби у досконалому "кроці" циркуля; рука одного з них витягнена вперед, а рука другого занесена над головою, мов би для удару. Рух обох фігур розраховано точно, мовби перед ними важільний механізм: кожен жест — це не динамічний вираз почуттів гніву або злості, а логічний наслідок складення діючих сил. Мязи, суглоби, здуті вени є лише провідниками цих сил. Обидва герої вбивають тирана з однаковою точністю і розрахованістю жесту так само, як атлет на стадіоні кидає спис або диск.

В Йєльському університеті на поч. ХІХ ст. ілюмінати сформували секцію, відому як „Ложа Череп і Кістки”, до якої, зокрема, належать президенти США Дж. Буш-старший, Дж. Буш-молодший і В.Г. Тафт. Діяльність Ордену триває вже понад 170 років і храмовим ініціальним центром його є дивна садиба за назвою „Могила” (є підозра, що славнозвісний цикл „Лара Крофт: Розорювачка могил” демонструє для посвячених езотеричний рівень ініціальних обрядів; Лара — дочка Армона Уеста, археолога, вбитого масонами-ілюмінатами за те, що викрив їх сутність ворогам, на пряжці Лари – "череп і кістки"[xci]). В своїй промові 4 липня 1812 р. ректор Гарвардського університету Джозеф Віллард відкрито звинуватив американських ілюмінатів-„якобінців” у тому, що вони стали причиною нової війни США з Англією на боці Наполеона. Під час Громадянської війни „якобінці” виступили на боці Конфедерації, а в 1881 р. руками „народників” організували вбивство царя Олександра ІІ, який під час Громадянської війни відправив на допомогу Півночі величезний флот і цим зірвав плани „якобінців” щодо здійснення другої революції в США, а також підтримував „поміркованих” масонів типу банкіра Л. Ротшільда, через руки якого проходили всі російські залізничні позики. Відомим масоном-ілюмінатом армії Конфедератів був бригадний генерал Альберт Пайк. Він був призначений Джузеппе Мадзіні главою всіх ілюмінатів США, видав у 1871 р. книгу „Мораль і догма” про масонський шотландський обряд.

В 1875 р. внаслідок загибелі під час грози кур’єра ілюмінатів з Франкфурта в Париж громадськості став доступний програмний документ ілюмінатів, відомий як „Новий Заповіт Сатани” („сатана” тут розуміється як противник існуючої християнської цивілізації), де визначалися основні шляхи до маніпуляції громадською свідомістю, а також створення оманливих „відкритих” лож для обману істеблішменту.

В 1864 р. ілюмінат-розенкрейцер Моріс Жолі у своїй книзі, виданій в Бельгії, подає "Діалог в пеклі між Макіавеллі і Монтескьє, або ж Політика Макіавеллі в ХІХ столітті очима сучасника"[xcii]. Видаючи як сатиру на імператора Наполеона ІІІ, за мету автор ставив "викрити змову" суперного оточення "масонів-"аристократів". Але історія зіграла поганий жарт. Книга потрапила в Росію, де вже в якості "Протоколів сіонських мудреців" як документ першого базельського конгресу сіоністів (1897 р.) з’являється у книзі російського релігійного письменника Сергія Нілуса "Велике в малому". На цей раз текст тобто б’є по "паріях", "пролетарях"-масонах. Колізії щодо "єврейсько-масонської змови" призвели, без сумніву, й до однієї з найжахливішої з війн в історії людства, тотальних геноциду та голокосту.