Сторінка
13
Сприяв діяльності "ренегатських орденів" і сам розкол серед масонства Англії. Ще в 1725 р. Ложа Йорку проголошує про невизнання права Великої ложі Лондона (утвореної 24 червня 1717 р. внаслідок об’єднання чотирьох лож на чолі з великим майстром Ентоні Сойєром, і надалі щорічно обирається новий великий майстер) на першість і проголошує сама себе "Великою ложею Всієї Англії", оскільки вважає, що саме вона побудувала в VII ст. найдавніший, Йоркський собор, а першим великим магістром був король Нортумбрії Едвін. В 1767 р. секретаріат Великої ложі Йорку маніфестував, що " . наша ложа не визнає нічийого верховенства, ні перед ким не схиляється і володіє владою дарувати устави і грамоти на рівні з лондонською ложею, і з незапам’ятних часів володіє такими правами і традиціями, як лондонська ложа"[lx]. Тоді ж в 1725 р. заявила про самостійність Велика ложа Ірландії з центром в Дубліні і на чолі з графом Росським з древнього роду герцогів Тірконнельських. В 1737 р. було оголошено про скликання Великої ложі Шотландії[lxi]. Місцем її знаходження за легендою називається скеля Хередом біля міста Кілвіннінг. Начебто, першим великим майстром її було обрано графа Оркні Вільяма Сен-Клера/Сінклера, рицаря Золотого Руна, який жив в середині XV ст., який в Росслін/Rosslyn спорудив у скелі спеціальну церкву начебто для зберігання знайдених тамплієрами в підвалі храму царя Ірода/Зоровавеля таємничих сувоїв і для збереження таємниці з обраних мулярів та каменярів сформував ложу посвячених "Двір Ремесел", а представники роду Сен-Клер були великими майстрами до кінця XVIII ст., а в часі Англійської революції лорд-протектор Кромвель особисто відвідав церкву в Росслін і взяв її під свою опіку, на відміну від решти зруйнованих "папістських" храмів[lxii]. Реорганізатором масонських лож Шотландії традиція вважає короля-пресвітеріанина Якова VI (англійський престол він зайняв під іменем Якова І), сина королеви Марії, прийнятого в ложу "Сконе і Перта", за наказом якого це здійснив головний хранитель ложі Вільям Шоу, який видав у 1598 р. спеціальні "Акти і приписи", а в 1600 р. проголосив себе Королівським майстром Ремесел, відібравши покровительство у роду Сен-Клер. Частина лож визнала реформу, але більшість не захотіла поривати з традицією[lxiii].
"Острівним" масонам протистояли в цій суперечці й "континентальні" масони, бо останні вказували на те, що слово "франкмасон" вказує на вольності (звільнення від певних податків та військової повинності), які надав у 1276 р. імператор Священної Римської імперії Генріх VII будівничим собору в Страсбурзі, де, начебто, і було засновано першу ложу (Bauhutte), за зразком якої виникли ложі у Відні, Келні та Цюриху, і начебто в 1459 р. стразьбурзькі масони об’єднали всі німецькі ложі в єдину федерацію, представники яких на зібранні Ратісбоні встановили єдині символи та обряди[lxiv].
Впротивагу германцям французькі масони вважають, що мова йде про вольності, які надав папа Лев ХІ своєю буллою бенедиктинському аббатству в Клюні (заборона єпископам здійснювати перевірки, заборона відлучати аббатство від церкви, незалежність від світських феодалів), куди в 910 р. аббат Бернон з мандрівною братією приніс рідкісні рукописи і вже в 915 р. будує за т.зв. "бенедиктинським планом" першу церкву в Клюні, а через п’ятдесят років — іншу, зовсім не схожі на звичний романський стиль. В процесі будівництва виховувалися майстри — мулярі та облицювальники. Пізніше саме вихованці аббатства (як ось Гійом де Вольпіано) та їхні наступники споруджували по всій Європі храми та аббатства (на які пішло більше каменю, ніж будь-коли було добуто в Стародавньому Єгипті!), які щонайперше належали тамплієрським командорствам і тепер відомі під назвою "готичних соборів" (зокрема, в Шартрі, Парижі, Бурже, Реймсі, Ам’єні, Тулузі, Стразбурзі, Суасоні та ін.)[lxv].
" . Закладка собору була не менш урочистою подією в житті середньовічного міста, ніж освячення закінченого храму . Єпископ закладав перший камінь майбутньої будови, на місці будівництва здійснювалися урочисті богослужіння . День за днем . здіймалася небачена досі, грандіозна, чудова споруда, що настільки вражала своєю величчю, розкішністю, блиском і красою, що порівняння із Соломоновим храм мимоволіиходило на гадку сучасникам, які бачили в міському соборі втілення небесного Ієрусалиму на землі .тут же, під навісом біля стіни собору, в спеціальному приміщенні (це і була "ложа" мулярів — та "особлива світлицяласти інструмент залізний"), йде безупиннаобробкаам’яних глиб. Обтесані квадри підіймаються наверх . Точність і чистота обтесування кам’яного квадра була заставою майбутнього художнього ефекту витонченої чіткості архітектурних ліній готичного собору. Будівництво розпочинали з хорової частини, в котрій можна було здійснювати богослужіння вже тоді, коли західна частина (! — О.Г.) храму ще перебуває на стадії побудови . Довкола будівництва собору формувалася будівельна ложа, котра у великих містах незабаром ставала могутньою організацією, що володіла власними правилами і розпорядками, підпорядкувалася головному майстру і слугувала справжньою школою для багатьох поколінь архітекторів, художників і скульпторів . (Паризька будівельна школа ХІІІ ст., — О.Г.) виникла зі сформованої довкола будівництва церкви Сен-Дені великої артілі майстрів de diversis nationius, запрошених Сугерієм з різних земель . Збори засобів на будівництво готичного храму походили за участі величезних мас народу. Недаремно папський легат в Парижі ХІІІ століття Одо де Шатору писав, що собор Паризької Богоматері побудований на грошібідних вдів (! — О.Г.) . Лінійка, циркуль і кронциркуль були незмінними речами середньовічного архітектора, а циркуль (compas, — О.Г.) . виступав в якості його обов’язкової емблеми . Знання геометрії було особливо важливе . Середньовічним майстрам було властиво тримати в таємниці деякі прийоми свого мистецтва . традиції огорталися таїною ."[lxvi].
Завантажити реферат