Сторінка
1
План
I. Вступ. Ціль земного існування – підготування до вічності.
II. Друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа:
1. «Наблизився прихід Господній» (Як. 5: 8-9).
2. Очікування швидкого повернення Господа у ранньому християнстві.
3. Сприйняття приходу Спасителя, як радісної зустрічі, а не суду й звіту.
4. Ознаки близькості цього дня:
а) повсюдне поширення Євангелія;ї
б) крайнє поширення євангелія;
в) з’явлення лжепророків і лжемесій;
г) повернення до Христа єврейського народу;
д) підсилення зла й беззаконь;
е) поширення чаклунства, служіння нечистій силі;
є) зростання взаємної ворожнечі й ненависті;
ж) кровопролитні війни й різні нещастя в природі;
з) прихід антихриста.
5. Знамення Сина Людського.
6. Мета другого пришестя.
III. Висновок. « Будьте готові, тому що в котру годину не очікуєте, прийде Син Людський ».
Ціль нашого земного існування — одна: підготуватися до вічності. Християнська мудрість полягає в тім, щоб дорогоцінний талант часу максимально використати для забезпечення майбутнього життя. Господь Ісус Христос у цілому ряді повчань призивав Своїх учнів дорожити часом і жити в постійній готовності стати перед Богом для звіту у своїх справах (опис суду Божого в Євангелії від Матфея (25:31-46); притчі Спасителя про плевели (Мт. 13:24-30); про рабів, що очікують пана (Лк. 12:35-40); про невірного домоправителя (Лк. 16:1-13); про покликаних на шлюбний бенкет (Лк. 14:16-24); про таланти (Мт. 25:14-30); про працівників, що отримали рівну плату (Мт. 20:1-16); про десять дів (Мт. 25:1-13) і інші). “ Тож пильнуйте, — повторював Спаситель, — бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш ” (Мт. 24:42), тобто в самий несподіваний момент.
Всі люди в більшій або меншій мірі бояться смерті. Проте, апостоли наставляли християн пам'ятати про майбутню зустріч із Богом, тому що міркування про це сприяє виправленню життя. “ Наблизився прихід Господній, — писав ап. Яків, — он Суддя стоїть перед дверима! ” (Як. 5:8-9).
Рання християнська писемність свідчить, що ще з апостольського часу християни напружено очікували швидкого повернення на землю Господа Ісуса Христа. Це очікування підтримувалося, з одного боку, тією атмосферою гонінь і мучеництва, якими було оточене їхнє життя. Інтенсивність переслідувань часом нагадувала пророкування Спасителя про останні часи, коли не можна було поручитися ні за один день спокійного існування. Досить згадати архидиакона Стефана, апостолів Петра й Павла, мучениць Віру, Надію, Любов і матір їхню Софію, великомученицю Варвару, Переможця Георгія й інших мучеників, щоб переконатися, що життя віруючих у перші століття християнства постійно було в небезпеці. У римських імператорах Нероні, Доміціані, Декії й Диоклетіані й подібних їм гонителях християни бачили образ апокаліптичного звіра.
З іншого боку, багато християн раннього періоду настільки горіли вірою й ретельністю до праведного життя, що повернення Христа на землю сприймалось не як час суду й звіту, а як радісна зустріч із Спасителем, Якого вони любили всім своїм серцем. Вони дійсно бажали швидкого пришестя Христового.
З катастрофою язицтва на початку 4-го століття й припиненням гонінь ослабшало в християнах і горіння духу, а очікування другого пришестя Христового стало менш напруженим. Більше систематичне вивчення Писання переконало богословів, що до настання великого “дня Господнього” у житті людства повинні завершитися певні духовні й соціальні процеси.
Не відкриваючи точного строку другого пришестя Христового, Священне Писання, проте, повідомляє ряд певних ознак, по яких можна судити про відносну близькість цього дня. Господь Ісус Христос на закінчення Своєї бесіди про кінець світу сказав: “ Від смоківниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде ” (Мт. 24:32-34), — тобто самі події покажуть вам наскільки близький кінець миру. У бесідах Спасителя й у наставляннях апостолів ми знаходимо наступні “знамення” наближення другого пришестя Христового:
а) Повсюдне поширення Євангелія. “Проповідано буде це Євангеліє Царства по всьому всесвіті у свідчення всім народам; і тоді прийде кінець” (Мт. 24:14).
б) Крайнє ослаблення віри. Хоча християнське вчення й буде загальновідомим, але люди стануть до нього байдужі, так що “Син Людський, коли приде, чи знайде віру на землі?” (Лк. 18:8). За словами ап. Павла, це буде час, “коли здорового навчання приймати не будуть, але по своїх примхах будуть обирати собі вчителів, які б лестили слуху, і від істини відвернуть слух і звернуться до байок” (2 Тим. 4:3-4). Тобто, люди будуть цікавитися не тим, що істинно, але тим, що цікаво й приємно слухати.
в) З'являться лжепророки й лжемессії, які будуть спокушати людей у всілякі секти й дикі культи, потураючи розбещеним вдачам юрби. Відносно лжевчителів Господь попереджає віруючих у таких словах: “Бережіться, щоб вас не ввели в оману. Тому що багато хто прийдуть під ім'ям Моїм і будуть говорити: Я — Христос, і багатьох спокусять. Не ходіть в слід їх…Тоді повстануть лжехристи й лжепророки й дадуть великі знамення й чудеса, щоб спокусити, якщо можливо й обраних. От я наперед сказав вам” (Мт. 24:4-5; 24:24; Мр. 13:6.). Книга Одкровення описує чудеса останнього лжепророка, а ап. Павло пояснює, що це будуть помилкові, гадані чудеса (От. 13:13-15; 2 Фес. 2:9).
Завантажити реферат