Сторінка
34

Шамбхала в європейській традиції

[xv] див.: В. Льовочкіна. Етнопсихологія. — К.: МАУП, 2002. — С. 18

[xvi] Захаров Ю. Найденная Шамбала: Последняя тайна Города Богов. — М.: Яуза; Эксмо, 2006. — С.230-231.

[xvii] Замойский Л. За фасадом масонского храма: Взгляд на проблему. – М.: Политиздат, 1990. – С.180.

[xviii] Д'Альвейдр Сент Ив, Генон Р. Оракулы Великой Тайны: Между Шамбалой и Агартой. — М.: Эксмо, Яуза, 2005. — 320 с.

[xix] Сент—Ив д'Альвейдр. Миссия Индии в Европе. — Пг., 1915. — C.40.

[xx] Литвин-Гуцуляк Н. Лавкрафт як готичний месія // Масони, хто ви ? / Відп. ред. Р. Петрів. — Івано-Франківськ: Нова зоря. 1994. — С. 44—48; Елисеев А. Золотой век // Наследие предков. — 1995. — №1. — С.18-19.

[xxi] Ладомир Коловрат. Арийская традиция // Наследие предков. — 1995. — №1. — С.10-11.

[xxii] Basarab O. Resistance by Rejection! // http://www.narratif.narod.ru/resist01.htm

[xxiii] Блаватская Е. Тайная доктрина: В 4—х кн. — М.: ООО "АСТ"; Донецк: Сталкер, 2003. — Кн. 3. Пророчество о седьмой расе. — С.256—257.

[xxiv] Генон Р. Символы священной науки / Пер. с фр. Предисл. С. Ключникова. — М.: Беловодье, 2002. — С.189.

[xxv] Блаватская Е.П. Тайная Доктрина. — М.: ООО "АСТ"; Донецк: Сталкер, 2003. — Кн.4. Загадка креста. — С.391, 420, 423, 431; Кн. 3. Пророчество о седьмой расе. — С.63, 117, 229.

[xxvi] Жук Н.А. Славяно-Арийские веды об исторических корнях сионизма // Діалог цивілізацій: Сіонізм — найбільша загроза сучасній цивілізації: Матеріали Четвертої всесвітньої науової конференції. Київ, 3 червня 2005 р. – Київ: МАУП; МКА. 2006. – С.111-126; Жук Н.А. Русь дохристианская: Неизвестная отечественная война 945-980 гг. – Харьков: Инфобанк, 2002. – 48 с.; Жук Н.А. Славяно-Арийские Веды о строении Вселенной и истории Человечества // Энергоинформационная и интеллектуально-духовная деятельность Вселенной и наше мировоззрение. – Харьков: Инфобанк, 2004. – С.115-143; Zhuck N.A. Slav-Aryan Vedas about the Universe Structure and Humanity History // Spacetime and Substance, 6, 1, 39 (2005). – http://www.spacetime.narod.ru; Славяно-Арийские Веды. – Омск: Асгардъ, 2001-2002. – Ч.1-4; Строгов Зореслав. Сибирский Сказ о Беловодье // Аркаим. – 2001. - №51. – http://derjava-rus.ru/gazets.htm

[xxvii] Рерих Н. Алтай – Гималаи: Путевой дневник / Предисл. К. Брэгдона. – Рига: Виеда, 1992. – С. 44.

[xxviii] Севенард К.С. Великий Сфинкс смотрит на север // Наука и религия. — М., 2004. — № 6. — С.14—15.

[xxix] Ислам на территории бывшей Российской империи: Энциклопедический словарь / Сост. и отв.ред. С.М. Прозоров. Указ. А.А. Хисматулин. Ред. Л.В. Негря. — М.: ИФ "Восточная литература" РАН, 1999. — Вып. 2. — С.93.

[xxx] Щербаков В. Меч короля Артура // На суше и на море, 1989: Повести. Рассказы. Очерки. Статьи / Сост. Б.Т. Воробьев и др. — М.: Мысль, 1989. — С. 392.

[xxxi] Щокін Г. Людство і Віра // Українська культура. — 2005. — №9—10. — С.27.

[xxxii] Оссендовский А. Ф. Люди, боги, звери / Пер. с польск. Предисл. О. Шишкина. Прилож. В. Михайловского. — М.: Яуза; Эксмо, 2005. — 478 с.

[xxxiii] Генон Р. Царь Мира / Пер. с фр. – Коломна: КЦ «Лига», 1993. – С. 6 –7, 24.

[xxxiv] Михайловский В. Кем был Антоний Оссендовский ? // Оссендовский А. Ф. Люди, боги, звери / Пер. с польск. Предисл. О. Шишкина. Прилож. В. Михайловского. — М.: Яуза; Эксмо, 2005. — C. 386.

[xxxv] Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.132.

[xxxvi] Стефанов Ю.Н. Не заблудиться по пути в Шамбалу // Вопр. философии. — 1993. — №3,. — С.93.

[xxxvii] Костон А. Обережно, Синархія! / З франц.— Івано-Франківськ: Нова зоря. 1994. — С. 24 – 29.

[xxxviii] Андреев А.И. Время Шамбалы. – СПб.: ИД «Нева»; М.: «ОЛМА—ПРЕСС Образование», 2002. – 383 с.

[xxxix] Шишкин О. Искатели Шамбалы // Окультные силы СССР. — СПб.: Северо—Запад, 1998. — С. 109—166.

[xl] Телицын В.Л. Проект «Аненербе»: Наследие предков и Третий рейх. – М.: Олимп; Изд—во Астрель; Изд—во АСТ, 2001. – 432 с.Гримвальд В. Германия и Тибет / Пер. с англ. // Золотой грифон: Новое евразийское обозрение. – 2002. — № 4. – С. 17 – 19.

[xli] Щербаков В. Меч короля Артура // На суше и на море, 1989: Повести. Рассказы. Очерки. Статьи / Сост. Б.Т. Воробьев и др. — М.: Мысль, 1989. — С. 372.

[xlii] Кульский А. Миссия розенкрейцеров. — К.: АСК, 1999. — С. 203—204.

[xliii] Шевелев И. На пути в Шамбалу: Приключения арийца: от Гиммлера к далай-ламе, от Альп до Гималаев // Новое время. – М., 2006. — №3, 22 января. – С.31.

[xliv] Перминов П. Под сенью восьмиконечного креста (Мальтийский орден и его связи с Россией). — М.: Международные отношения, 1991. — С. 71, 93.

[xlv] Гюисманс Ж.К. Геенна огненная / Пер. с фр. — М.: Крон-пресс, 1993. — С.53.

[xlvi] Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.280-289; Зволінський А. Сатанізм у гущі зла. Рейнольд Р. Свідки Єгови. Хто вони? / Пер. з пол. і ред. проф. І. Козовика. — Ів.-Франківськ: ІФТКДІ, 1996. — С.32-33.

[xlvii] Зволінський А. Сатанізм у гущі зла. Рейнольд Р. Свідки Єгови. Хто вони? / Пер. з пол. і ред. проф. І. Козовика. — Ів.-Франківськ: ІФТКДІ, 1996. — С.57-58.

[xlviii] " . Сам Рене Генон за семилітній (1905-1912) період своєї близькості до спіритичних, масонських і "неогностичних" кіл Парижу встиг обзавестися всіма мислимими і немислимими "градусами" і "ступенями" цих зловіщо-балаганних товариств. Більше того: весною 1908 р., на засіданні членів Мартиністського ордену — воно супроводжувалося, як зазвичай, викликанням духів — присутні отримали від "розвтілених сутностей" письмовий наказ заснувати новий Орден тамплієрів і назначити гроссмейстером юного провінціала з Блуа (Р.Генона, - О.Г.) . Однак це не сподобалося Папюсу, і він наказав позбавити свого недавнього улюбленця всіх "градусів" і "ступенів" і виключити з підвладних йому організацій. Генон це рішення прийняв спокійно, бо на той час прийшов до висновку, що доктрини всіх цих "неоспіритуалістичнних" шкіл — лишень "мішанина з погано перетравлених каббалістичних, неоплатоністичних і герметичних понять, сяк-так згрупованих довкола двох-трьох суто сучасних і західних ідей" . Коли порвав з Папюсом та його оточенням, Генон входить в коло людей, які претендували на володіння "чистими метафізичними пізнаннями". Надалі він намагався не згадувати їхных імен, лише посилався на загальну для всього людства "скарбницю традиційних знань", де майже на рівних правах сусідять богооткровенні тексти і фрагменти символічного орнаменту, апокрифічні легенди і наскельні малюнки, залишки мегалітичних споруд і народні казки ." (Стефанов Ю.Н. Мистики, оккультисты, эзотерики. — М.: Вече, 2006. — С.33, 40-41).