Сторінка
20

Шамбхала в європейській традиції

" . Світ Традиції не задовільняє "порядних" ( тобто масонів-ілюмінатів, — О.Г.) — в ньому було надто мало порядку. І справді — різні стани, різні регіони. Всі живуть за своїми звичаями, у кожного — мовби свій світ ("квітуча складність"). І всі спрямовані в Небо, до Бога. Це замість того, щоб облаштовувати земне життя і постійно бути успішними у земних справах! Так ні ж — ось вам революція і одна суцільна однорідність. Один порядок, одна культура, один стан — для всіх. По суті, абсолютний Порядок — це ідеальний світ без Історії. Партія Порядку бажає припинити Історію, знайшовши всім своє, корисне місце за Конвеєром всезагального облаштування"[xcvi].

Іншими словами, цілеспрямовано, ретельно та поступально впроваджується ідея одного з провідних масонів XVIII ст. Г.Е. Лессінга (1729-1781; член ложі "Три золоті троянди"), який у праці "Ернст і Фальк. Діалоги про масонів" (1778) пропагував за всесвітню "гуманістичну" державу, де будуть знищені кордони, примус, "відмінності, що викликають відчудження між людьми", де "патріотизм перестане бути доброчесністю", відповідну до "наперед визначеної Гармонії" (prastabilierte Harmonie), а створити його можна за допомогою франкмасонства на прикладі зразка ідеальної таємничої держави в надрах Азії[xcvii].

Розколу в середовищі "Мемфіс Міцраїм" та "квазі-Шотландського обряду" (яких ще можна узагальнити як "оперативне масонство") треба завдячувати агентам впливу справжніх "шотландців" типу консерватора і католика графа Жозефа де Местра (1754-1821)[xcviii], шостого президента США Джона Квінсі Адамса та наступних поколінь їх послідовників. Останні навмисно в уяві обивателя перетворені їх опонентами, агентами впливу "Мемфіс Міцраїм", на одіозну "сімейку Адамсів". Правнук і внук президентів США, син посла Генрі Адамс (1838-1918) став одним з ідеологів "антиамериканців" — людей, які здійснили своєрідне "закриття Америки", які проявили глибоке розчарування в масонському експерименті під назвою "Америка". Журналіст, історик і літератор, він виклав свою позицію в ряді історичних досліджень, двох романах (серед них — "Демократія"), подорожніх книгах і найвідомішої автобіографії "Виховання Генрі Адамса", написаної від третьої особи. Його позицію із засудженням американського проектупротовжують в теперішньому часі Джеррі Фолвелл і Пет Робертсон, поєднуючи це зі схваленням атак "Аль-Каїди" на башти ВТЦ 11 вересня 2001 р.

На відміну від "франк-масонів" "французько-англійського (мемфісько-міцраїмського) чину" (т.зв. „фармазонів”, на ідиш. „хитруни, пройдисвіти”) справжнє "масонство" (іврит. bonaim "споруджувачі") "шотландського чину" усвідомлює, що існує постійна небезпека перемоги Зла, бо завжди є більшість людей, які з радістю готові віддати свою свободу в руки "небагатьох здібних", обраних, які знають, що роблять зло, але вважають, що це "зло во благо", хоча нема нічого більш злого, ніж прагнення здійснити будь-що благо.

"Шотландці" ставлять за мету не радикальну зміну світу, а лише організацію і управління ним. Зовнішніми ідеальними реалізаторами цієї ідеї певний час вважалися шотландці та шведи, які перебували в союзі з Венецією — Республікою Святого Марка, в якій вбачали свій ідеал, і на гербі їхнього масонського Ормусського братства зображався лев із пергаментом, на якому написано — "Мир Тобі, Марку Евангелісте", Pax Tibi, Marce Evangelistameus.

"Справжні шотландці" — це посвячені у створений впротивагу "Мемфіс-Міцраїм" істинний "Шотландський чин" (невірна назва — "Червоне масонство" дана саме членами "Мемфіс-Міцраїм", які самі використовували блакитний колір; екзотерична назва — "Пріорат Сіону (Сіонське аббатство)", за Жаном Робеном та Деном Брауном; "Орден Істини Троянди і Хреста (розенкрейцери)", за Р. Леєм, Г. Лінкольном та М. Бейджентом[xcix]; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та за Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим; в деяких джерелах є свідчення про назви "Амалія (Амелія)", "Ана Флора", "Judd", "Theron" тощо). Назва "шотландський" в даному випадку є "екзотеричною" (для непосвячених), оскільки насправді походить не від самоназви "скотти" — "шотландці" (франц. l'Ecosse), а від дв.-англ. scytta "охороняти" (походить від кельтського слова, спорідненого з ірл. sciathán "край, сторона", "крило", scath "тінь", Скатах, — країна у володарки якої Кухулін вчиться військового ремесла ~ Скіфія/Скітія і амазонки),і правильною назвою є "Скіттанський чин".

"Справжнє (Шотландське, Скіттанське) масонство" як таке — це не позитивісько-світська релігія, а ініціальна школа, котра вважає містерію Істини ("Алетеї") інтимно пов'язаною з внутрішнім змістом окремої особистості, котра цю істину здатна осягнути, бо вже містить її. "Справжнє масонство" вважає себе вмістилещем надісторичної та універсальної релігійності, базованої на відчутті єдності життя, на внутрішньому переконанні в існуванні "морального закону", на досвіді одночасно містичному та раціональному, пов'язаному з переживанням "священної" сторони життя, що вторгається у буденне існування. Пріоритетом є виховання і освіта, а не боротьба за "нову людину", переконання, а не примус, прощення, а не помста. "Справжнє масонство" допомагає пройти шлях, але не претендує на обов'язковість. Для "справжнього масона" вдосконалення рівнозначне "самобудівництву", він покликаний "вічно будувати", просувати справу містичного та раціонального пізнання. Цю "велику справу" він і повинен передати світові, "Храм" є не тільки відображення світу, але й відтворення на землі трансцендентної моделі (на Сході б сказали — дхарма гуру полягає у допомозі зведення мандали). Але без зведення небесного у поцейбічне, щоб отримати над ним жрецько-магічну владу, як це здійснює "Мемфіс-Міцраїм". Місія Ордену також у тому, щоб донести світові ще й ту істину, що органічна солідарність (соборність) всіх істот дозволяє стражданню одних служити заміщуючою жертвою, що викупляє гріхи інших (щоправда, не забуваючи, що християнське поняття жертви та викуплення хоча й пов’язане історично з відомими дохристиянськими настановами, але саме з причини цього зв’язку відміняє їх, і щонайперше, "первородний гріх" людини, тобто потенційну неможливість спасіння). Ба, більше! Вважається, що відомий фільм братів Вачовскі "Матриця" (1999) є демонстрацією ініціації в "справжньому масонстві", за якою ініціант (герой на ім’я Нео, тобто "новачок") повинен досягти стану "стронгера" ("більш сильного") і прийти до висновку, що реальність змодельвана неістинними установками, крізь які можна прорватися, як крізь сон (ініціюючий носить ім’я Морфеус), до "пустелі Реального", до вигнання з Раю[c].