Сторінка
17
Емблемою ордену "Балтикум" була свастика, а сам об’єкт їх порятунку був носієм "езотеричної благодаті" ("вріль"), оскільки принцеса Аліса була прямою спадкоємницю безпосереднього учня містика Сен-Жермена вищезгаданого принца Карла Гессен-Кассельського, заступника великого магістра ордену Суворого Спостереження і великого магістра (з 1790 р.) ордену "Посвячені брати Азії" (заснований в 1779 р.), які займалися вивченням доступних їм буддиських символів та доктрин[lxxxii]. Значно пізніше ложа була перейменована у "Світлосяйну ложу", а в часі Третього Рейху вона була перетворена в "Товариство Вріль" і поставлена під контроль "Ahnenerbe".
На кінець ХІХ ст. дочірними ложами "Мемфіс-Міцраїм" стали ложі т.зв. турецьких "демне" ("перевертнів"), іудеїв-саббатіанців, які офіційно прийняли іслам, але зберігають обряди іудейської секти месії Саббатая Цві. Вихідцями з "денме", зокрема, були активісти молодотурецької організації "Єдність і Прогрес" та сам основоположник світської Туреччини Кемаль Ататюрк.
Існували не тільки довколахристиянські ордени, але й іудейські. Так, на Україні, де зародився і розквітнув хасидизм, постала ложа сіоністів-соціалістів "Поалей-Ціон", де ідеологом був містичний марксист-сіоніст Бер Борохов. Він з друзями ще у гімназійні роки заснували також масонську ложу "Греки", де мріяли про переоблаштування світу, виношували плани революційних перетворень і обговорювали захоплення влади та облаштування республіки за зразком Афін. Як наслідок, це привело "греків" до участі в безчинствах та єврейській самообороні. "Греки" власне й склали кістяк ордену "Поалей-Ціон".
Також в США існує для негрів Африканська ложа (№459), котра затверджена Великою ложею Англії 29 вересня 1784 р. і котру утворювали чорношкірі військовослужбовці 38-го піхотного полку Британської армії. Після здобуття незалежності США Африканська ложа не була визнана білими масонами-американцями, через що великий майстер ложі Прінс Холл проголосив незалежність ложі і почав створювати філіали. Надалі вона поповнювалася, як правило, військовослужбовцями-неграми. З метою протидіяти їй на території колишньої Конфедерації виникла біла ложа "Ку-клукс" (від грец. kyklos "коло"), проте незабаром вона переродилася у відверто расистську і антикатолицьку організацію "Рицарі Ку-клуксклану", через що офіційно була розпущена 1869 р. великим магістром генералом Н. Б. Форрестом, проте розрізнені організації її спадкоємців існують досі у багатьох штатах Америки.
Також ряд "квазі-Шотландських" лож заявив про підтримку позицій Великого Сходу Франції і об'єдналися у "Велику Символічну Шотландську Ложу" (1874 р.), однак через 22 роки вона самоліквідувалася і приєдналася до Великого Ложі Франції на компромісній основі щодо застосування тих чи інших формул про релігійність і Великого Архітектора в дипломах та требниках. За це Велика Англійська Ложа наклала відлучення і на Велику Ложу Франції.
Заслуговує особливої уваги також течія масонів "англо-французького чину" — ілюмінати, яку в Баварії заснував 1 травня 1776 р. професор канонічного права Інгольштадського університету, колишній єзуїт Адам Вайсгаупт (Вейсхопт), а ілюмінатів Авіньйона об’єднав бенедектинський аббат Антуан Пернеті, та розкольницькі групи з вищезгаданого “Світлійшого Ордена суворого дотримання заповітів” (заснованою в 1751 р. бароном фон Гундом[lxxxiii]), що самоозначилися як “нові тамплієри”, хоча офіційно ці рухи (разом з "масонами-розенкрейцерами") збереглися як окремі структурні одиниці, утворюючи, швидше, “федерацію”. Ілюмінати проголосили себе носіями ”Релігії Розуму”, просвітлення людства яким принесе всезагальне благоденство: „Розум є Абсолют, тому ми повинні вірити у нього”, „Розум людини, мов смолоскип, осяє Всесвіт”, „Люцифер Світозорий, син Світанку! Це він несе Світло .”. Непосвяченим членам нижніх ступенів Ордену (а їх всього є 13-ть) говорилося, що вищих ступенів посвяти не існує, а ім’я Великого Магістра Ордену всіляко замовчувалося.
" . Ілюмінатська хронологія (в котрій перший рік світла — "р.с." — відповідає чотирьохтисячному рокові до нашої ери за григоріанським календарем) веде свій відрахунок від народження Хун Муна, давньо-китайського філософа-хаосиста (переддаоса), котрий відповідав на всі питання голосним вигуком: "Я не знаю! Не знаю!" . П'ять ілюмінатських пір року називаються Verwirrung, Zweitracht, Unordnong, Beamtennherrschaft та Realpolitik, кожна з котрих триває 73 дні. В ілюмінатському календарі, як у григоріанському і ерідіанському календарях, теж кожні чотири роки "зависає" один додатковий день . Heiligefliegendekinderssheissetag, і в цей день виконуються ритуали "[lxxxiv]. Крім того, вважається, що Вайсгаупта посвятив в ілюмінатство датський купець Кельмер, яким був, начебто, ніхто інший, як прибулий з Єгипту Альтотас, вчитель Каліостро. Кредитором Адама Вайсгаупта у його ілюмінатській діяльності був єврейський банкір Ротшільд.
Послідовником секти ілюмінатів була й Женні фон Вестфален (von Westphalen; 1814–1881). Для неї, як дочки аристократа від другого шлюбу, яка не могла успадкувати титул і статки батька, надто привабливою стала доктрина соціальної справедливості баварсько-авіньонського Ордену (" . У церомонії посвячення в члени ордену, той, хто посвячує, говорить тому, кого посвячує: "Ось наша таємниця Якщо для знищення всього християнства, всієї релігії ми зробимо вигляд, що маємо єдино правильну релігію, пам'ятайте, що ціль виправдовує засоби і що мудрому для того, щоб робити добро, слід використовувати всі засоби, які негідник допускає, щоб творити зло" ."[lxxxv]). До нього вона втягнула свого друга дитинства (а потім і чоловіка) єврея–вихриста, автора драми "Оуланем" (назва — спотворене біблійне ім’я божого месії Еммануїла), адвоката Карла Генріха Маркса (1818–1883), учня протосіоніста-соціаліста Мойсея Гесса, та всіляко сприяла дружбі та співпраці його з масоном-"підмайстром", "найбільш визначнішим поетом пролетаріату", який "був неперевершеним у відображенні природної, здорової чуттєвості і плотської пристрасті" (за визначенням Ф. Енгельса), Георгом Веертом (пізнішим емісаром франкфуртських та лондонських масонів-grasshoppers в Латинській Америці та Вест-Індії, де навіть був радником гаїтянського імператора Сулука і раптово помер в 1856 р. в Гавані) та іншим ілюмінатом, англійцем німецького походження Фрідріхом Освальдом Енгельсом (1820–1895), автором езотеричного лібретто опери “Кола ді Ріенцо” (1840-1841) та окультної газети “Північна зоря”, пропагатором ідей ілюмінатів у середовищі англійських чартистів[lxxxvi].
Завантажити реферат