Сторінка
23
Інші "дочірні" організації "Пріорату Сіону", це — славнозвісна "Велика Альпійська Ложа" ("Альпіна"), яка контролює фінансові банки в Цюріху, Базелі і Женеві і про яку розповів журналіст Меттью Паолі в своїй книзі "Les Dessous" ("Заглибиння", 1973 р.; автор пізніше був заарештований в Ізраїлі за шпигунство і начебто розстріляний). Діяла вона під протекторатом Комітету суспільної безпеки в уряді Шарля де Голля і в керівництво якого входили ветерани руху Опору — нобелівський лауреат Анрі Мальро та вчений П'єр Планто де Сен-Клер (начебто він одночасно — "навігатор", Великий магістр Пріорату Сіону, але залишив свій пост на знак протесту проти засилля його рицарями Мальтійського ордену), і, на думку М. Паолі, ставилася мета зведення на французький престол королівської династії Меровінгів, яка веде своє походження, начебто, від іудейського царя Давида)[cvii]. Відома також італійська „Пропаганда (массоніка) дуе" (або "Ложа П2"), створена банкіром Адріано Леммі в 1885 р. Вона рекрутувала в свої ряди посвячених третього ступеню з Великим східних лож Італії (великим магістором яких і був А. Леммі). Станом на 1982 р., коли розпочали просочуватися в ЗМІ дані про Ложу, до неї входило більше 900 чоловік з високих посад в державному управлінні Італії. " . Досить сказати, що не менше двохсот неіснуючих банків зуміли "проіснувати" достатньо довго, щоб дивним чином поєднати банк Ватікану з банком Цизальпіне та Національним банком Франкліна (переводячи кошти на користь польської "Солідарності", наприклад, — О.Г.) . всі три відомих лідери змови П2 (Лічо Джеллі, засновник П2[cviii] .; Роберто Кальві, президент банку Амброзіано і управляючий "банками-привидами"; Мікеле Сіндона, член П2, президент Національного банку Франкліна і адвокат мафії) мали звання рицарів Вищого Військового Мальтійського Ордену (ВВМО), власної таємної поліції Ватикану"[cix]. Щоправда, великий магістр італійського "регулярного" масонства Армандо Корона проголосив, що ложа "П2" (з раніше приєднаними до неї ложами "Хід" та "Справедливість і свобода") була єретичною (тобто не належала до традиції "Мемфіс-Міцраїм"), вийшла за межі прийнятих масонських уставів, через що в 1974 р. вона була оголошена офіційно розпущеною, але роком пізніше декретом великого магістра Сальвіні ложа була відновлена під юрисдикцією саме "Великого Сходу Італії" "квазі-шотландського обряду", який відновив станом на 1972 р. союз з аналогічними ложами США та Англії і проводити спільні т.зв. "Конференції Вашінгтона"[cx]. У Франції проти фармазонства і присягу на вірність істинній шотландській традиції принесла ложа Нейї (під безпосередньою опікою ряду американських лож, як правило, зі значним впливом військових), їй ідентичні також також такі ложі: у Греції — ложа "Парфенон", в турецькому Ізмірі — "Ефесіс", в СНГ — "Паламіт", в Мексиці — "Tequila", в Фінляндії — "Суомі Лоосі І", у Перу – „Фенікс 137”.
Але найцікавішим є той факт, що існує нелегальна органцізація "друзів Шотландського майстра" — "Ramses Pharao", „орден Короля-Сонця”, яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання "ір-регулярної" ложі "Мемфіс Міцраїм". Символом "друзів Шотландського майстра" є "золотий грифон", який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха. Однак у Західній традиції, за Жаном Парвулеско, він же — "Червоно-Коричневий Єдиноріг", Licorne Mordore, де франц. mordor — "червоно-коричневий із золотим відливом" (символ фінальної есхатологічної коронації алхімічним золотом Традиції)[cxi]. Сам Жан Парвулеско (нар. 13.9 1929, Румунія) як командор д'Альтвілла (або Тоні д'Антремон, Сільванус Репробатус, "таємний протектор Полярної Зорі") є емісаром цього ордену як серед вищого сановного екзотерично стурбованого світу (аж до того, що через своїх дочок породичався з королівськими та імператорськими родинами та кланами Європи та Японії), так і емісарами "Мемфіс-Міцраїм" (зокрема, для відвернення експансії Альянтів в Іспанію)". У грифона, зазначалося у папірусах, "дзьоб сокола, око людини, тулуб лева, вуха, як у риби, і хвіст змії", що символізує могутність та суперечливість тварин всіх чотирьох стихій, але головним з'єднує у собі якості птаха і звіра, Неба і Землі, добра і зла. У греків він — поряд з лебедем — їздова тварина бога гіперборейців Аполлона та неодмінний супутник богині Немезіди — він їм допомагає неминуче і люто карати лиходіїв. Також зображався зі стрілою Аполлона у пащі.
Давні автори так описували цю дивну істоту: " . грифони вдійсності мешкають в Індії і шануються посвяченими Сонцю — тому індійські зодчі зображають колісницю Сонця запряженою четвіркою грифонів" (Флавій Філострат, ІІІ, 48); "Люди ловлять грифона і з його пір'я роблять сагайдаки, а з його кігтів — великі кубки" (Тимофій з Гази, "Про тварин", 9 а, 9); "Грипи — особливий вид тварин, мешкає на гіперборейських горах. За своєю зовнішністю вони суть леви, але крилами і головою схожі на орлів, дуже ворожі коням, посвячені Аполлонові; тому і сказано: "вже з'єдналися грипи з конями" (Мавр Сервій Гонгорат, "Пояснення до книги "Буколік" Вергілія"). У "Чистилищі" Данте (ХХІХ) тріумфальна колісниця запряжена саме грифоном (орлина його частина — золота, а лев’яча — біле з червоним, символізуючи дві природи Христа), а св. Ісидор Сивільський у своїх "Етимологіях" трактує грифона як символ Христа, який є лев, бо царює над світом, і він орел, бо вознісся із землі на небо. Також, як розповідає Арістей з Проконнесу (VII ст. до н.е.), грифони стережуть золотоносні гірські масиви та ріки і час від часу "одноокі" арімаспи крадуть їхні скарби. Певні джерела (Ктесій з Кнідоса, Клавдій Еліан, Тимофій з Гази, Конрад Ліконстен, Джон Мандевіль) мешкання грифонів розташовують саме в Індії, що викликано явними зображеннями могутньої арійської птиці Гаруди, символа царя-жерця. Особливо цінувалися магічні чаші для вина, які виготовляли із пазурів грифонів і які можна було отримати в дар тільки за вилікування людиною тяжкохворого грифона.
Завантажити реферат