Сторінка
1

Сонячний юліанський календар

У наш час майже всі народи світу користуються соняч­ним календарем, успадкованим від давніх римлян (виправленим у XVI ст.).

У 45 р. до н.е. Юлій Цезар “вдало підібрав” середню тривалість календарного року – 365,25 доби. Це дозволяло у трьох із кожних 4-х років лічити по 365, у четвертому ж – 366 діб. Цей 366-й день прийнято було вставляти між 24 і 25 лютого, його назвали bis sextum kalendas Mart – “двічі шостий до березневих календ” (тобто “до 1-го числа березня” – включно з ним!). Від цього annus bis sextus і походить назва високосний рік, тобто рік, у якому вставлено одну добу. Було впорядковано кількість днів у місяцях за принципом: непарний місяць має 31 день, парний – 30. Лютий у простому році мав 29, у високосному – 30.

За цю реформу сенат перейменував місяць Квінтиліус на Юліус. До речі, упродовж багатьох сотень років римляни вважали березень (Мартіус) першим місяцем, квітень (Апріліс) – другим, грудень – десятим (Децембер). Про це нагадують чотири із цих “числових” назв, які залишилися дотепер.

У простому році юліанського календаря 365 = (52 × 7 + 1) доби, тобто рік налічує 52 тижні і 1 день, у високосному – 52 тижні і 2 дні. За декілька років від довільно взятого за початковий, як тільки з уламків тижня назбирається 7 діб, дні тижня припадають на ті ж календарні дати (тому й маємо слово тиждень “той же день”). Наприклад, календар 1999-го року мав такий же «розклад» днів за числами місяців, що й 1909, 1915, 1920 (з 1.03), 1926, 1937, 1943, 1948 (з 1.03), 1954, 1965, 1971, 1976 (з 1. 03), 1982 і 1993. На це вказує колонка років – зверху вниз – таблиці Додатку 1. Повний збіг дат і днів тижня від року до року повторюється через 28 років (в них налічується рівно 1461 тиждень). Це – 28-річний сонячний цикл юліанського календаря.

Однак розподіл днів у місяцях нашого календаря не такий, як його прийняв Юлій Цезар! Це тому, що після смерті Юлія Цезаря римські жерці, мабуть. не зрозумівши правила вставки 366-го дня, почали вставляти його у кожний третій рік. Можливо, вони користувалися методом “включної лічби”, коли враховують і останній рік попереднього циклу. Тому з 44 р. до 9 р. до н.е. було введено 12 високосних років замість 9. Цю помилку виправив імператор Август. Упродовж 13 років – з 9 р. до н.е. до 8 р. н.е. – високосних років не було (5 і 1 pp. до н.е. і 4 рік н.е. були простими). Отже, юліанський календар почав функціонувати нормально з 1 березня 4 р. н.е. То ж сенат перейменував 8-й місяць Секстиліс в Августус, додавши один день від лютого. А щоб три місяці підряд не мали по 31 дню, змістили 31-й день від вересня на жовтень і від листопада на грудень (вживаємо наші назви для легшого сприймання сказаного).

Розглянемо тепер суть реформи юліанського календаря, проведеної 1582 р. папою Григорієм XIII.

Середня тривалість року юліанського календаря – 365,25 доби, а це на 0,0078 доби більше, ніж триває тропічний рік (рис. 5). Тому за кожні 128 років весняне рівнодення (та й інші явища тропічного року) у такому календарі зміщується на більш ранні календарні дати на одну добу.

Конкретно, якщо близько 325 р. весняне рівнодення трапилося опівдні 21 березня, то через 128 років, у 453 p., воно настане вже опівдні 20 березня, ще через 128 років, у 581 p., – 19 березня і т.д. У 1582 р. весняне рівнодення випало вже на 11 березня юліанського календаря.

Тому то Папа Григорій XIII спеціальною буллою “Inter gravissimas” (“Серед найважливіших”) наказав вилучити з лічби днів 10 діб: після 4 жовтня 1582 р. настало не 5, а 15 жовтня. Так весняне рівнодення було повернуто на 21 березня. А щоб ця помилка в майбутньому не нагромаджувалася, було прийнято з кожних 400 років (адже 128 × 3 = 384 ≈ 400) викидати три доби: вважати простими ті столітні роки, число сотень яких не ділиться без остачі на 4. Тому 1700-й, 1800-й і 1900-й роки в юліанському календарі були високосними, у григоріанському – простими. Відповідно й різниця між датами у цих календарях з 1582 до 1699 pp. становила 10 діб, з 1700 до 1799 pp. – 11 діб, з 1800 до 1899 pp. – 12 діб, з 1900 до 2099 pp. – 13 діб. Доцільно підкреслити: ця різниця зростає на одну добу з 1-го березня столітнього року юліанського календаря.

Поглянемо, чи справді григоріанський календар є дуже точним і чи утримується в ньому весняне рівнодення на даті 21 березня?

Середня за 400 років (а це в сумі – 146 097 днів) трива­лість року григоріанського календаря становить 365,2425 доби, що всього лише на 26 сек. перевищує тривалість тропічного року. Тому й похибка в одну добу тут нагромаджується за близько 3300 років. Отже, григоріанський календар таки точно відображає “астрономічні події”.

Що ж стосується моменту весняного рівнодення, то в цьому календарі у проміжку з 4-х років він “ковзає” в інтервалі 0,76 доби, а в кожних 400 роках – в інтервалі 2,15 доби. Тому весняне рівнодення насправді, упродовж 400 років, випадає на 21, але і на 20; і на 19 березня. Наприклад, у першій половині XX ст. воно тричі (з кожних 4-х років) випадало на 21 березня і один раз на 20 березня, наприкінці ж XX ст. – навпаки. На 19 березня весняне рівнодення в григоріанському календарі випадає головним чином у другій половині того століття, яке йде за столітнім високосним роком (як ось у 1650 – 1700 рр. 2050 – 2100 рр. і т.д.).

Варте уваги й таке. Православні відзначають свої нерухомі свята за юліанським календарем; отже в проекції на календар григоріанський ці свята, від століття до століття, сповзають у бік літа!