Сторінка
1
Вже перші ігумени Манявського Скиту, Іов і Феодосій велику увагу приділяли церковному співові. З "Житія Іова" - настоятеля скиту знаємо про "болгарський улейний спів". Наступник Іова Княгиницького ігумен Феодосій сам був творцем гимнографічних співів, один з яких "Аллилуйя" 3 гласу дійшов до наших днів в двох Манявських Ірмолоях 1684 і 1731-1733 років . Феодосій (†1629) - диякон, ігумен Манявського Скиту, деякий час був дияконом буковинського монастиря Путна. Музикознавець проф. Ю. Ясиновський припускає, що путянський знавець болгарського співу Феодосій Зотик (Зонара) і ігумен Манявського Скиту - та ж сама особа. Правдоподібно, за час ігуменства цього Феодосія зародилася ідея створення школи церковного співу.
Про функціонування тут школи церковного співу з виразною орієнтацією на болгарський напів добре засвідчують згадувані вже три нотолінійні Ірмолої, що були створені у Манявському Скиті. Збереглося ще декілька Ірмолоїв, котрі собою нагадують манявське походження, наприклад Ірмолой середини XVII століття (НД 103), "по преданію", переписаний у Манявському Скиті, як це стверджував жертводавець пам'ятки Фаддей Левицький . Це підтверджується і записами на полях рукопису, в яких мовиться про його передачу у 1803 році "do wiesi Maniawy" та приналежність до "Ecclesia Maniaviensis"- тобто манявській церкві. Подібну легенду про походження з Манявського Скиту носить також Ірмолой кінця XVIII століття (ПЕТР.209), в якому є запис "З Скиту".
Школа церковного співу Манявського Скиту виховувала не лише кадри для своїх власних потреб. Вихованці Скиту дуже часто діяли у навколишніх містах, містечках та селах, де не лише підтримували дух святого Православ'я, плекаючи церковний спів, але й вчили дітей співати в церквах, і з цією метою часто переписували нотолінійні Ірмологіони, в яких в певній мірі відображалися традиції скитського співу. Збереглося декілька таких пам'яток, створених в далеких околицях. Це передовсім два Ірмолої Симеона Бронницького (F-301 і Рук.86). У рукописі "Рук.86" зберігся титульний аркуш, з якого стало відомо, що він переписаний у 1726 році в м. Богородчани при церкві Успенія Пресвятої Богородиці. В іншому, гірше збереженому рукописі Симеон Бронницький занотував, що він сам створив художні прикраси в цій книзі. Нотолінійні Ірмологіони були створені і у містечках Тисмениці, Лисці, Загвіді. Збереглося декілька пам'яток, які були в ужитку в навколишніх селах і містечках: Горохолина, Гринівка, Іваниківка, Кривець, Старі Богородчани, Грабовець, Глибока. Сьогодні всі ці села належать до Богородчанського району Івано-Франківської області. Майже всі книги писані чіткою і гарною каліграфією, мальовничо оздоблені орнаментом, багаті на співочий репертуар, мають вказівки на різні напіви - скитський, острозький, київський, болгарський, сербський, грецький та інші. Всі ці факти ще раз підтверджують, що разом з Манявським Скитом, Святу Православну віру ревносно оберігали від чужих зазіхань довколишні міста і села.
Вплив культури церковного співу Манявського Скиту охоплював і значно ширші території, що добре підтверджується розповсюдженням "скитського напіву". Не можна забувати і про те, що Скит постійно підтримував зв'язки з найважливішими центрами розвитку Православного церковного співу: Перемиською та Львівською Єпархіями. В умовах тодішньої Галичини три найбільші осередки церковного співу (Перемишль, Львів і Манявський Скит) культивували його по різному. Львів та його Успенське Братство запозичував новітні надбання Заходу і пристосовував їх до місцевих умов і православного обряду. Перемишль твердо тримався давніх форм церковного православного співу. А Манявський Скит забезпечував вплив новітньої хвилі з поствізантійської мистецької культури, дякуючи діяльності відомої тоді школи "болгарського напіву". Така тісна взаємодія забезпечувала рівновагу й збереження основ самобутності української церковної музики. Саме в таких умовах формувався Галицький розспів, коріння котрого найбільше переплетені з традиціями Школи церковного співу Манявського Скита.
Український нотолінійний Ірмолой є багатожанровим збірником духовних піснеспівів, до якого входять молитви з різних Богослужінь. Сама назва "Ірмолой", або "Ірмологіон" походить від терміну "ірмос", що в перекладі з грецької мови означає "пісня величальна", або "гимн" . Як вже згадувалось вище, відкриття і перші дослідження Манявських Ірмолоїв належать болгарській досдідниці музикознавцю Є. Тончевій. А перше оформлення і упорядкування Ірмолоїв Манявського Скита в єдиний Каталог українських та білоруських Ірмологіонів здійснив професор Львівської Державної консерваторії, музикознавець Ю. Ясиновський, фундаментальна праця котрого має титул "Українські та білоруські нотолінійні Ірмолої 16-18 століть", видана у Львові в 1996 році. Серед понад тисячі описів Ірмолоїв, що сьогодні зберігаються по музеях, архівах, чи приватних збірках в усіх кінцях світу, автор подає також опис трьох нотолінійних Ірмолоїв, створених у Манявському Скиті в XVII-XVIII століттях, що сьогодні знаходяться в Бухаресті.
Коротко ознайомимось з описами цих Ірмолоїв, згідно послідовності років видання, умовно назвемо їх "перший", "другий" і "третій".
"Перший" манявський Ірмолой був створений в 1675-1676 роках, в Каталозі під № 239, містить в собі 305 аркушів, частина текстів писана грецькою мовою кириличними буками, в грецьких текстах зустрічаються вставки. В орнаментиці переважають рослинні мотиви. На титульному аркуші зберігся напис: "Ірмологіон сиріч Гимнослов содержай в себі церковния пінія по преданію преподобнаго отца нашего Іоана Дамаскина і прочих святих отец. В святой общежительной обителі Скитской в літо 7184, року 1676 місяца апріля 5 дня". В даному Ірмолої знаходимо також "Передмову к боголюбивому півцу" (стр.3-4), Воскресні співи Октоїха з вказівкою "болгарского напіва": "Господи возвах", Догматики, стихири Богородичні, подобні стихирам (стр.7-48), вибрані стихири на свята: Собор Архістратига Михаїла, Введення во храм Пресвятої Богородиці, свт. Миколаю, Різдво Христове, св. ап. Петру і Павлу, на Успеніє Пресвятої Богородиці "Богоночальним мановенієм", з вказівкою "болгарского напілу", та піснеспіви інших свят.
Завантажити реферат