Сторінка
3

Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку

3) «Текст – певна з функціонально-смислового погляду упорядкована група речень або їх аналогів, які завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів становлять завершену смислову єдність» (Одинцов В.В.)

4) Текст – відрізок мовлення, що характеризується цілісністю (А.А. Акішина).

5) Текст - закінчене писемне висловлювання, що належить мовцю (Н.Д. Зарубіна).

З появою фундаментальної роботи І.Р. Гальперіна «Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження» найбільш уживаним у науці стало визначення тексту, дане автором: «Текст – це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об’єктивований у вигляді писемного документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із загаловка й ряду особливих одиниць (єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну установку».

Останнім часом текст є об’єктом різноаспектного лінгвістичного вивчення. Його сутність розкривається (як уже зазначалося) науковцями (І.Г. Гальперін, Л.М. Лосєва, О.І. Москальська, В.Я. Мельничайко, О.І. Мельничайко та ін.), проте аналіз літератури доводить, що в лінгвістичній науці до сьогодні не прийнято загального визначення цого поняття.

Відсутність єдиного визначення створює труднощі при вивченні цього поняття в школі, що в свою чергу зумовлює необхідність звернення до характерних ознак тексту, що визначається багатьма дослідниками.

Робота з розвитку мовлення учнів забезпечує тісний зв’язок лінгвістичної теорії з практикою і грунтується на опрацюванні текстів різних стилів і типів мовлення, на аналізі їх змісту, структури і мовних засобів. Лінгвістичний аналіз тексту розглядає комунікативний та функціонально-стилістичний підходи до навчання мови; аналізуючи текст, учні засвоюють його комунікативні ознаки (роль у спілкуванні), стилістичну приналежність і функції мовних одиниць, а отже, формують і вдосконалюють свою мовну і мовленнєву компетентність.

Як об’єкт лінгвістики текст (лат. textum – тканина, поєднання, в’язь) є функціонально завершеним мовним цілим, основне завдання якого визначається певною метою мовленнєвої діяльності.

У лінгвістичній теорії тексту робляться спроби класифікувати категоріальні ознаки (І.Р. Гальперін, З.Я. Тураєва, Е.В. Сидоров та ін.). Деякі учені вважають класифікацію категоріальних ознак неможливою (О.П. Воробйова), але описують ієрархічну підлеглість «категорія – підкатегорії» – що виділяються усередині кожної категорії свої сутнісні властивості.

Враховуючи той факт, що в науці ще не досягнута єдність у виділенні певної кількості текстових категорій, назвемо ті з них, які зафіксовані лінгвістичними словниками:

- інформативність, що виявляється в наявності змістовно-фактичною,змістовно-концептуальною і змістовно-підтекстовою (у текстах художніх і публіцистичних стилів) інформації, а також в особливому типі інформації про структуру, компоненти, хід думки і т. д.;

-завершеність, яка визначається наочно-смисловою вичерпаністю по відношенню до задуму і реалізується в різних видах зачинів і кінцівок;

- інтеграція, що реалізується у формах підпорядкування одних частин іншим і всіх частин тексту його темі та ідеї;

- зв'язність, що забезпечує зв'язок між реченнями, між ССЦ тексту, між відносно самостійними частинами тексту за допомогою різних видів і засобів: лексичних, синтаксичних, ритмомелодичних та ін.;

- цілісність, що визначається єдністю смислів, які закладені в мікротемах і зв'язані загальною темою (макротемою);

- комунікативність, що виявляється в різних способах і засобах орієнтації на інтереси співрозмовників, «в попередженні нерозуміння, неправильного ходу думки, питань, в заохоченні випередження в ході думки, в створенні емоційного настрою і співпраці в процесі спілкування»;

- ретроспекция, що забезпечує повернення читача або слухача до викладених раніше фактів, подій, оцінок;

- проспекция, що полягає в забезпеченні перспективи вислову.

Ми не ставимо завдання докладно інтерпретувати всі категорії тексту, а обмежимося лише тлумаченням суті найбільш актуальних для навчання школярів категорій, включаючи ті поняття, за допомогою яких розширюються знання про категоріальні ознаки тексту.

Інформативність. До тексту звертаються з метою отримати інформацію про предмет мови, тобто тексту властива категорія інформативності. У лінгвістичній теорії тексту інформативність розглядається під кутом зору типів закладеної в повідомленні інформації. Слово «інформація» уживається в мові як в загальноприйнятому значенні, так і в термінологічному. Загальноприйняте значення – всяке повідомлення, оформлене у вигляді номінативних словосполучень, пропозицій, надфразової єдності тексту.

І.Р. Гальперін пропонує розглядати два види інформації: змістово-фактуальну (вона містить повідомлення про факт, подію, процес) і змістово-концептуальну (повідомляє читачу індивідуально-авторське розуміння відносин між явищами, їх причиново-наслідкових зв'язків). Ці два різновиди інформації в школі називають темою і основною думкою.

Тема — це предмет мовлення, коло певних питань, які об'єднують зв'язне висловлювання в єдину смислову цілісність. Щоб текст мав чітке тематичне спрямування, всі його складові повинні давати інформацію, підпорядковану заданій темі. Порівняння в мовленні часткового і загального допоможе побачити теми широкі і вузькі, наприклад, тема «Літо» — широка, а «Літній день»— часткова, вузька. Тема переважно виражена в назві висловлювання, в його плані, нерідко в початковому реченні.

Основна думка — це відповідь на поставлене темою питання. У тексті найчастіше вона сформована в самому його початку (щоб налаштувати слухача), в кінці (щоб підбити підсумок) або у заголовку. Формування основної думки може бути і в іншому місці тексту або зовсім відсутнє, але в будь-якому випадку весь матеріал висловлювання підпорядкований темі і основній думці.

Цілісність, яка визначається тим, що текст має єдність адресації, тобто кожною своєю частиною спрямовується одному й тому самому адресатові. Не має значення, хто він, важливо те, що текст адресується в цілому.

Цілісність тексту полягає в підпорядкуванні групи речень і їх послідовності меті автора, темі й основній думці висловлювання. Частково, мета автора тексту полягає у донесенні до слухача (читача) певної інформації про певні явища, факти, події, висловлюванні власної думки (думок). Те, про що послідовно розповідається, що описується, зображується, про що міркується в тексті з метою донести до адресата основну думку, є темою тексту. Тема відображає рпозгортання основної думки. Єдність теми й основної думки становить зміст тексту. Текст набуває змістової цілісності лише за умови, якщо, повідомляючи щось про предмет мовлення, автор підпорядковує добір матеріалу і його виклад темі й меті передати основну думку висловлювання. Отже, тема й основна думка об’єднують речення тексту і надають йому змістової цілісності.

У тексті великого обсягу, в цілому мовленнєвому витворі предметна єдність виявляється у вигляді ієрархії тем. У ньому провідна тема розкладається на низку складників, підтем, членується на мікротеми. Мікротема вважається мінімальною одиницею мовленнєвого змісту. У тексті їй, зазвичай, відповідає абзац, який на рівні змістового аналізу більше не ділиться. Проте, абзаци не завжди відображають змістову членованість тексту. Порядок розміщення та змістові відношення між частинами тексту, послідовність речень у них підпорядковується логіці розгортання теми та головної думки висловлювання.