Сторінка
21

Формування умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразного зв’язку

Крім аналізу учнівських письмових робіт, ми з'ясували характер і причини труднощів, з якими стикаються учні при написанні зв'язних висловлювань. Важливе значення в системі взаємозв’язаного навчання усного й писемного мовлення молодших школярів має робота над помилками. Знання відхилень від норм літературної мови, систематизація негативного мовленнєвого досвіду учнів дозволяє правильно діагностувати рівень сформованості комунікативних умінь, своєчасно виявити слабкі місця у мовленнєвому розвитку, ефективно спланувати роботу щодо запобігання й усунення помилок та недоліків.

У сучасній лінгводидактиці, розглядаючи проблему класифікації помилок і недоліків, учені вважають доцільним брати до уваги такі критерії, як система мовних одиниць і використання мовних засобів у мовленні (А.Б. Буяновер, В.І. Капінос, М.М. Кожина, Т.О. Ладиженська, М.Р. Львов, С.М. Цейтлін та ін.). З цієї точки зору всі помилки й недоліки поділяються на дві групи: помилки в структурі (у формі) мовної одиниці й помилки у використанні (функціонуванні) мовних засобів. До перших належать граматичні, до других – мовленнєві. Крім того, у класифікаціях ураховуються також порушення культури мовлення: правильного й комунікативно доцільного мовлення.

Заслуговує на увагу й розмежування на помилки та недоліки. Помилками вважаються порушення норм літературної мови, а недоліками – порушення комунікативної доцільності й слабкий рівень культури мовлення. Такий підхід особливо важливий у початкових класах, оскільки тут лише розпочинається процес формування якостей мовлення, а подальше вдосконалення відбувається в старших класах. Тому при розробці класифікації помилок ми вважали за доцільне розрізняти помилки та недоліки.

Слід зазначити, що єдиної класифікації помилок у науково-методичній літературі на сьогодні не існує. Відсутність ґрунтовної класифікації мовних і мовленнєвих похибок у науково-методичній літературі, зокрема в галузі розвитку зв’язного мовлення молодших школярів призводить до істотних недоліків у практиці початкового навчання.

Як теоретична, так і практична потреба у створенні класифікації помилок і недоліків, що трапляються в мовленні молодших школярів, є незаперечною. Розробляючи таку класифікацію, ми виходили з завдань та змісту роботи з розвитку зв’язного мовлення, окреслених програмами з рідної мови в початкових класах, а також із завдань нашого дослідження.

У класифікації помилок та недоліків ми врахували особливості мови учнівських творів і керувалися теоретичними дослідженнями Л.І. Величко, Н.А. Гац, В.І. Капінос, Д.М. Кравчука, М.Р. Львова, В.Л. Мельничайка, М.І. Пентилюк та ін.

До мовленнєвих недоліків, відносимо інформативно-змістові, порушення зв’язності, логічності, структурно-композиційної цілісності, наведення фактів, що не відповідають дійсності (фактичні).

Інформативно-змістовими недоліками вважаємо такі, коли дібраних для розкриття теми фактів або мало, або вони не відповідають темі й меті тексту.

До фактичних помилок відносимо наведення учнями фактів, які не відповідають дійсності.

До мовленнєвих недоліків, відносимо й ті, що пов’язані з недодержанням культури мовлення: порушення точності, доречності, бідність мовлення.

У зв’язному мовленні школярів спостерігаємо порушення комунікативної доцільності: невиправдане використання мовностилістичних засобів одного стилю в іншому. Причина такого недоліку – невміння враховувати завдання мовлення. Так, наприклад, при створенні наукових описів молодші школярі вдаються до слів, властивих художньому мовленню й навпаки.

Точність мовлення залежить від уміння мовця добирати відповідно до змісту висловлювання потрібні слова та вирази. Як свідчить аналіз усного й писемного мовлення, молодші школярі користуються словами, які не завжди точно називають поняття або ж узагалі не відповідають їм.

Серед усіх недоліків ми виділили такі істотні: 1) невиправданий повтор слів; 2) неправильний вибір засобів зв'язності, що є порушенням смислового зв’язку між реченнями; 3) відсутність у тексті необхідних засобів зв'язку; 4) надмірне використання засобів зв'язності.

Так, найбільша кількість учнівських помилок пов'язана із невиправданим повтором слів (47%).

Таке явище пояснюється незв'язністю мислення учнів. Адже як зазначав І.О. Синиця „зв'язність мови залежить від зв'язності мислення".

Приклад 1. Біля самого берега озера, серед очерету, качка з каченятами збирала ряску. Зовсім поруч біля качки, на лататті, сиділа жаба і про щось дуже голосно кумкала. А біля жаби, своїми довгими ніжками плесо озера міряла водомірка. Жаба озирнулась на качок, невдоволено квакнула і стрибнула у воду (розповідь).

В даному тексті іменник «жаба», що є в третьому реченні, слід замінити займенником «неї». Таким чином, речення 2 і 3 трішки перебудуються, проте будуть пов'язуватися із попереднім і вже в четвертому реченні іменник «жаба» буде мотивованим.

До цього ж розряду недоліків, що порушують вимогу правильності мовлення, відноситься і тавтологія. Її трактують як невиправдане використання спільнокореневих слів, що пов’язано із недосконалістю оперативної пам’яті мовця, відсутністю сформованого у дітей естетичного чуття.

Наприклад: Сонце піднялося на небосхилі і освітило всю долину світлом.

Однокореневі слова містять загальні семантичні компоненти, носієм яких виступає лексичний морфологічний корінь, саме він виступає тут як дублікат.

Незв'язність писемної мови учнів проявляється і в надмірному використанні лексичного повтору, як засобу увиразнення.

Приклад 2. Море . Останні промені сонця купаються у зеленювато-синіх хвилях.

Море . Все швидше насувається з берега вуаль нічного неба.

Море . Все потопає у тиші (розповідь).

У поданому тексті учень намагався передати красу приходу вечора на морі. У перших двох абзацах повторення слова «море» акцентує увагу слухачів на місці, де відбувається подія. У третьому абзаці доречнішою є заміна повторення: Тиша морська .

Надмірне використання повтору свідчить як про бідність словесного запасу учнів, так і про нездатність утримувати текст, що пояснюється недостатнім розвитком оперативної пам'яті. Жинкін говорить про те, що слово щойно вимовлене чи записане вмить активізується в пам'яті учнів і як подразник має більшу силу збудження ніж ті, що містяться в лексиці мовця.

Крім того, бідність словникового запасу слів свідчить про неволодіння синонімічними словесними формами. Тому слід звертати особливу увагу на збільшення словникового запасу учнів словами-синонімами, а також на привчання до контролю та самоконтролю. Останнє вимагає необхідних знань та формування вмінь і навичок через систему вправ, що сприятимуть покращенню процесу побудови зв'язних висловлювань на основі ознайомлення із лексичним потором як засобом зв'язності.

Наступним недоліком, що проявляється в писемних висловлюваннях учнів, є неправильний вибір засобів зв'язності, що призводить до порушення смислового зв’язку між реченнями.

Наприклад: Під величезним дубом лежав хлопчик. Він був такий великий, що здавалося, його крона накривала всі дерева лісу.