Сторінка
1
Розбудова української держави, інтеграція в Європейське і світове співтовариство, перехід до високотехнологічного інформаційного суспільства вимагають подальшого переосмислення змісту, методів, форм організації мовної освіти, зокрема в початковій школі. Створення нових ефективних моделей шкільного навчання мови має спрямовуватися на виховання особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє швидко опрацьовувати здобуту інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, вільно орієнтуватися в різноманітних комунікативних ситуаціях. Усе це вимагає комплексного застосування як вербальних, так і невербальних засобів з метою комунікації, вміння спілкуватися в конкретних соціально-побутових ситуаціях, виявляти ініціативність під час спілкування, вільно користуючись усною і писемною формами мовлення.
Державний стандарт початкової загальної освіти наголошує на тому, що основною змістовою лінією мовної освіти в початковій ланці є комунікативна, яка орієнтує на опанування всіх видів мовленнєвої діяльності – аудіювання, говоріння, читання і письмa. Основна мета навчання рідної мови, актуальність якої підкреслена в чинних програмах, полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови – її стилями, формами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо), тобто навчити школярів слухати, говорити, читати і писати (створювати тексти).
Навчити учнів початкових класів зв'язно висловлюватись можна лише на основі роботи над текстом як завершеним зв’язним висловлюванням. Отже, завдання практичного опанування мови не можуть бути розв’язані без постійної уваги до структури тексту, способів зв'язку між його елементами.
Розвиток лінгвістики тексту дав змогу вченим, методистам (Л.І. Величко, Т.О Ладиженська, Н.А. Гац, Н.Я. Грипас, В.І. Капінос, В.Я. Мельничайко та ін.) використати у практиці навчання мови основні лінгвістичні поняття - стиль, тип мовлення, текст, абзац, засоби зв’язку - і розробити на цій основі понятійно орієнтовану систему навчання зв'язних висловлювань. Внесення до сучасного курсу української мови елементів лінгвістики тексту дозволило здійснити принципово новий підхід до розвитку зв'язного мовлення учнів, значно підвищити рівень володіння ними комунікативними вміннями. Проте вивчення типових недоліків учнівських висловлювань дозволяє зробити висновок про те, що розв'язання проблеми навчання молодших школярів будувати систему структурно-семантичних зв'язків між компонентами тексту ще далеке від завершення.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті відмічається, що освіта сьогодні «є засобом відтворення і нарощування інтелектуального, духовного потенціалу народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, зміцнення авторитету держави на міжнародній арені». Формування творчої особистості, здатної до плідної праці в різних сферах суспільного життя в контексті соціально-економічних перетворень в Україні, не мислиться без посиленої уваги до мовленнєвого розвитку школярів в усіх ланках мовної освіти. Таким чином, актуальність проблеми дослідження зумовлена соціальною значущістю володіння мовою як засобом спілкування та пізнання, а також вдосконаленням процесу формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів.
Об’єктом дослідження є процес розвитку мовленнєвих умінь молодших школярів на основі ознайомлення їх з лексичним повтором як засобом зв'язності тексту.
Предмет дослідження — методика розвитку у четвертокласників умінь використовувати лексичний повтор у ролі засобу зв’язності тексту.
Мета дослідження полягає у розробці науково-обгрунтованої та експериментально перевіреної методики ознайомлення молодших школярів з лексичним повтором як засобом міжфразного зв’язку і формування в учнів умінь використовувати його у побудові зв’язних висловлювань.
Гіпотеза дослідження. Ефективність формування у четвертокласників умінь будувати зв’язні висловлювання підвищиться, якщо ознайомити учнів із властивістю лексичного повтору виступати у ролі засобу зв’язності тексту.
Реалізація поставленої мети та висунутої гіпотези потребувала вирішення таких завдань дослідження: 1) з’ясувати стан розробленої проблеми в сучасній лінгвістиці; 2) визначити лінгводидактичні засади використання лексичного повтору як засобу міжфразного зв'язку; 3) обґрунтувати психолого-педагогічні передумови формування у молодших школярів умінь використовувати лексичний повтор як засіб міжфразового зв'язку; 4) виявити стан розвитку в учнів початкових класів умінь виявляти мовні засоби зв'язності тексту та використовувати їх у власних висловлюваннях; 5) розробити і апробувати експериментальну методику, яка сприяє формуванню в учнів умінь використовувати лексичний повтор у ролі засобу зв'язності тексту; 6) перевірити ефективність експериментальної роботи.
Для розв'язання поставлених завдань ми використали такі методи дослідження:
1) теоретичні:аналіз лінгвістичної, психолінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури, програм і підручників; комплексний аналіз функціональних можливостей мовного і мовленнєвого матеріалу відповідно до цілей і завдань дослідження;
2) емпіричні: діагностичні (бесіди, педагогічні анкети); обсерваційні (психолого-педагогічні спостереження: пряме і опосередковане); прогностичні (експертні оцінки); експериментальні (педагогічний експеримент: констатувальний, формувальний), які були застосовані для здійснення аналізу практичної діяльності вчителів з метою вдосконалення мовлення молодших школярів, педагогічного оцінювання рівня сформованості умінь четвертокласників використовувати у власному мовленні лексичний повтор як засіб зв’язку, експериментального обґрунтування актуальності та доцільності обраної проблеми, перевірки ефективності пропонованої системи роботи;
3) статистичні: кількісна та якісна обробка результатів дослідження з метою отримання найдостовірніших результатів щодо опанування учнями умінь використовувати лексичний повтор як засіб зв’язку.
Методологічною основою дослідження є положення про взаємозв'язок мовних рівнів, розгляд мовних одиниць у єдності їх значення, функції.
Теоретичне значення дослідження полягає в науковому обґрунтуванні методики роботи над засобами міжфразового зв'язку в тексті, спрямованої на підвищення мовленнєвої культури учнів початкових класів.
Практичне значення полягає в розробці системи вправ, спрямованої на формування в учнів вмінь використовувати лексичний повтор як засіб вираження міжфразного зв’язку у власних висловлюваннях.
Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались в процесі дослідження в загальноосвітніх школах №5, №15, м.Тернополя. В експериментальному дослідженні приймали участь 100 учнів 4 класу.
Структура роботи. Магістерська робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Ефективність отриманих результатів представлена в діаграмах, таблицях і показана у %. Обсяг – стор.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Логоритміка в системі корекції заїкання
Теоретичні основи національного виховання старших дошкільників шляхом ознайомлення з творами українського образотворчого мистецтва
Дистанційний курс навчання з дисципліни "Методи та системи штучного інтелекту"
Активізація пізнавальної діяльності на уроках української літератури
Розв'язування задач на побудову в 7-9 класах курсу планіметрії середньої загальноосвітньої школи