Сторінка
1

Навчально-виховна діяльність німецького "Філантропіну" Й.Б. Базедова

У складних умовах динамічного реформування середньої та вищої освіти України відповідно до європейських стандартів актуалізується потреба глибокого вивчення і творчого застосування напрацювань вітчизняних і зарубіжних педагогів минулих століть, ціннісних у науково-пізнавальному та практичному сенсі педагогічних ідей та концепцій відомих учених. Ретроспективне узагальнення, творче осмислення еволюції освітніх систем, ідей, теорій, концепцій, підходів до навчання та виховання - методологічний орієнтир у процесі ефективної реалізації стратегічних напрямів розвитку на сучасному етапі освітньої галузі України.

Методологічним підґрунтям, здійсненням поступальних перетворень у системі сучасної вітчизняної освіти є, зокрема, освітньо-педагогічна спадщина німецьких учених XVIII ст., як-от: Й.Б. Базедова, К.Х. Вольке, Х.Г. Зальцманна, Й.Г. Кампе, Е.Х. Траппа та ін. В історії німецької, як загалом і світової, науки й культури названі особистості відомі не лише як педагоги-філантропи, а й як видатні діячі доби Просвітництва. Значним досягненням діяльності філантропів було заснування прогресивних навчально-виховних закладів нового типу, так званих філантропінів, в яких навчалися представники багатьох країн Європи XVIII ст.

Освітньо-педагогічну спадщину філантропів досліджували: Н. Анастасіу, Р. Цільхерт, В. Гасс, Д. Греффе, Е. Гундерт, Л. Краусольд, Р. Кюбель, К. Мартенс, А. Мессер, Й. Міллер, Е. Моллер, Х. Морф, Д. Мюллер.

Педагогічну спадщину німецьких просвітителів вивчали російські науковці, зокрема В. Бондар, Н. Крупська, Н. Новиков, Л. Образцова, В. Підшивалов, А. Піскунов, П. Соколов, Х. Чєботарьов та ін.

Окремі аспекти епохи німецького просвітництва досліджували українські учені: Л. Ваховський, А.Р. Завальнюк, М. Лемківський. Попри існування підвищеного інтересу науковців до педагогічної думки Німеччини XVIII ст., ми вважаємо, що освітня діяльність та педагогічні погляди німецьких філантропів залишаються недостатньо дослідженими. Це зумовило вибір теми нашого дослідження "Організація діяльності німецьких філантропінів XVIII ст."

Мета дослідження: дослідити зміст, форми та методи організації навчально-виховної діяльності німецького "Філантропіну" Базедова.

Завдання:

- Розглянути філантропізм як соціально-педагогічний феномен і виявити його історико-культурні передумови і духовно-моральну основу;

- Охарактеризувати педагогічні ідеї німецьких філантропістів та впровадження їх в навчально-виховний процес;

- Дослідити педагогічні погляди Й.Б. Базедова;

- Проаналізувати зміст, форми та методи роботи Базедова у навчально-виховному закладі "Філантропін";

- Запропонувати можливі шляхи творчого використання досвіду філантропів у середній школі.

Об’єкт – педагогічні ідеї та практика діяльності німецьких філантропістів XVIII ст.

Предмет – зміст, форми та методи організації навчально-виховного процесу у "Філантропіні" Й.Б. Базедова.

Методи дослідження:

- пошуково-бібліографічний, (що передбачав систематизацію та класифікацію філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, вивчення бібліотечних фондів, каталогів, описів, бібліографічних видань періодичної преси з означеної проблеми);

- теоретичні (аналіз, систематизація та класифікація матеріалів);

Практичне значення роботи визначається, можливістю використання ідей філантропістів у процесі подальшого розвитку у навчально – виховних закладах, а також для комерційних організацій, що здійснюють педагогічно – філантропічну діяльність.

Зародження ідей німецького філантропізму в Європі

Крайня феодальна роздробленість і кріпосна залежність селянства були досить сильною перешкодою на шляху розвитку капіталістичних відносин у Німеччині.

Німецькі міста середини XVIII в. майже нічим не відрізнялися від середньовічних міст. У них, як і раніше, панувало ремісниче виробництво, яке ускладнювалося різними обмеженнями цехових статутів.

Одним з наслідків розвитку капіталізму стало запровадження в Пруссії в 1763 р. шкільного регламенту (Generallandschulreglement), який передбачав обов'язкове відвідування початкової школи дітьми у віці від 5 до 13-14 років.

У Німеччині, як і в багатьох інших країнах Європи, в XVIII столітті були надзвичайно поширені домашні школи, які мали спорідненість з російськими школами майстрів грамоти. Ці школи зазвичай влаштовувалися "на дому" у ремісників, шевців, кравців і т.п., - виступаючи свого роду додатковим джерелом доходу. Напівграмотні вчителі-ремісники поводились з дітьми дуже грубо, били їх, змушували виконувати різні домашні роботи.

Регламент 1768 р. містив спеціальний пункт, згідно з яким всякого роду домашні школи категорично заборонялися, а вчителям народних шкіл, що знаходилися у веденні громад, заборонялося використовувати учнів для виконання господарських робіт.

Аналіз змісту шкільного регламенту 1763 р. приводить до висновку, що прусська абсолютистська держава в другій половині XVIII ст. починає робити серйозні спроби до того, щоб взяти під свій контроль виховання і освіту простого народу. Держава не тільки наказувала вивчення певних предметів і використання схвалених навчальних книг, але навіть встановлювала раз і назавжди певну послідовність занять на кожен день.

Розвиток Нового суспільного клас – буржуазії в Німеччині, як і в інших країнах Західної Європи, викликав специфічний ідейний рух – "Просвіта", спрямований проти феодалізму і особливо посилилився в другій половині XVIII ст.

У Німеччині цей рух розвивався в умовах економічної і політичної відсталості всієї держави в цілому і слабкості самої буржуазії. У зв'язку з цим все німецьке Просвітництво носило набагато більш абстрактний, обмежений характер, ніж, наприклад, у Франції або в Англії.

Однак, незважаючи на економічну відсталість і політичну роздробленість Німеччини, з середовища молодої німецької буржуазії висунувся цілий ряд прогресивних мислителів, що піддали серйозній критиці феодалізм.

З числа "нових вихователів" найбільш видатне місце в історії німецького Просвітництва займають представники педагогічного течії, що отримала назву філантропізм.

Філантропізм (від грец. Рhilanthropнa – людинолюбство) – педагогічна течія, що виникла наприкінці XVIII ст. у Німеччині під значним впливом ідей французького Просвітництва і, передусім, ідей Руссо. Засновником педагогічного течії філантропії справедливо вважають Йоганна Бернгарда Базедова (1724-1790). Разом з ним у справі розвитку прогресивної німецької педагогіки багато зробили Християн Готтгільф Зальцман (1744-1811), Йоахім Генріх Кампе (1746-1818), Ернст Християн Трапп (1745-1818) ,Карл Фрідріх Барт (1741-1791), Йоганн Штуве (1752-1793), Петер Віллауме (1746-1806) і цілий ряд інших теоретиків і практиків педагогіки. У своїх теоретичних роботах і практичній діяльності філантропісти виходили з того, що поліпшення умов життя людей неможливо без попереднього поліпшення постановки роботи у освітньо-виховних установах. Розглядаючи процес навчання, філантропісти виходили з того, що в його основі має лежати принцип наочності. Велика заслуга філантропістів полягає в тому, що вони першими в Німеччині зробили спробу докорінно змінити методи навчання в школі, вигнавши з неї безглузде заучування, місце якого повинно було зайняти активна і свідома робота всіх учнів.