Сторінка
3
4) велика увага зверталася на фізичний розвиток і здоров’я дітей. У філантропінах були поширені екскурсії, прогулянки, розваги, рухливі ігри на свіжому повітрі, фізичні вправи, шкільна гімнастика.
5) багато робилося для удосконалення трудового виховання. Дітей привчали до ручної праці сільськогосподарського і ремісничого характеру. Вони виготовляли іграшки, займались моделюванням.
"Нові вихователі" виступили проти основних принципів традиційної педагогіки і піддали критиці побудовану на цих принципах шкільну систему. Торкаючись питань виховання, представники філантропічної педагогіки в якості його основного гріха відзначали відсутність розумного початку і жорстокість по відношенню до дітей. Філантропісти, стояли на тій точці зору, що ідеалом виховання є підготовка людини, корисного для суспільства, що вміє водночас досягати і особистого щастя. Цей ідеал вони вважали досяжним.
Філантропісти справедливо вважали, що зміцнення фізичних сил дітей сприяє їх розумовому розвитку. Однобічний розвиток розумових чи фізичних задатків робить неповноцінним досягнення основної мети виховання. У зв’язку з цим в педагогіці філантропізму питання розумової освіти, фізичного, морального, трудового виховання займали рівноправне місце.
Е.Х. Трапп, у своїй роботі "Про навчання взагалі" поставив питання про непотрібність навчання дітей в школах таких предметів, які трактують про потойбічний світ і тільки вносять плутанину в голови учнів. Замість цього він пропонував розвивати розум дітей шляхом вивчення тих навчальних предметів, які мають важливе практичне значення для життя всього загального людства. До таких навчальних дисциплін Е.Х. Трапп зараховував математику, практичну логіку, основи природного права, закони вітчизни, науки про саму людину, і т.д., одним словом, все те, що сприяє розумному і щасливому життю людини.
Відносно змісту освіти значний інтерес представляють критичні зауваження Г.Х. Зальцмана, що містяться в його роботі "Про виховання". Г.Х. Зальцман бачить найважливіший засіб пізнання істини в глибокому вивченні природи. "Природа - спільне джерело засобів проти людського нещастя і для збільшення людського благоденства". Однією з основних причин невігластва людей щодо природи. Г.Х. Зальцман вважав незадовільну роботу школи в галузі викладання природничих наук.
Г.Х. Зальцман передбачав спеціальні фізичні вправи, засновані головним чином на природних рухах людини. Він включав сюди біг, стрибки, ходьбу по колоді, різні рухливі ігри, верхову їзду і танці.
В 1784 році Г.Х. Зальцманом (1744-1811 рр.) (Додаток А) у його філантропіні було вперше запроваджено ідею: вихованцям було надано можливість вивчати предмети за вибором. В філантропіні він приділяв увагу трудовому вихованню. Для дітей молодшого віку заняття ручною працею Зальцман рекомендував починати з виготовлення різних іграшок з паперу та ниток. У міру того як діти стають старше, ускладнюються і види робіт: вводяться картонажні роботи, вирізання іграшок з дерева, плетіння кошиків, слюсарні та токарні роботи. Дуже великого значення Г.Х. Зальцман надавав земляним роботам в саду і городі. Вихованці його філантропіна в Шнепфенталі навесні, влітку і восени кожен ранок починали такими роботами на маленьких ділянках в саду, які відводилися кожній дитині. Разом з тим вихованці Г.Х. Зальцмана доглядали за кроликами, розводили бджіл, риб і т.п. Г.Х. Зальцман високо оцінював і виховне значення трудової діяльності дітей, що сприяє розвиткові в них почуття поваги до простих людей, які все життя займаються важкою працею .
Питанням фізичного виховання в тій чи іншій мірі приділяли увагу всі філантропісти, а один з них Х.Ф. Гутс-Мутс (1759-1839) (Додаток А) вважається родоначальником шкільного викладання гімнастики. Основна його праця – "Гімнастика для юнацтва" - вийшла у світ в 1793 р У цій праці він дав наукове обґрунтування необхідності фізичного виховання, описав фізичні вправи і методику їх застосування. Х.Ф. Гутс-Мутс показав відмінність між трудовими рухами і фізичними вправами. На його думку гімнастика повинна зміцнювати м'язи, оживляти кровообіг, загартовувати шкіру, розвивати, в окремих м'язах і частинах тіла навички найбільш спритних і ефективних рухів і вдосконалювати органи чуття. Х.Ф. Гутс-Мутс зробив великий внесок в історію фізичного виховання, зокрема:
- Перший в Німеччині педагогічний посібник з ігор зі школярами, 1796;
- Перше змагальне заняття з плавання, з 1798;
- Перший комплексний педагогічний журнал, 1800-1820;
- Реформування уроку географії;
- Засновник нових для Тюрінгії видів спорту, таких як стрибки з жердиною, біг по пересіченій місцевості, ковзанярський спорт, лижні гонки .
Також великого значення фізичному вихованню надавав Г. Фіт (1763-1836). Він створив 3-х томну книгу, яка називалась "Досвід енциклопедії фізичного виховання". В ній виклав відомі факти з історії фізичної культури в стародавньому світі в середні віки. Зробив спробу теоретично осмислити важливість фізичного виховання, описав техніку фізичних вправ та методику викладання. Найважливішим у книзі Г. Фіта є спроба біомеханічного аналізу фізичних справ. Крім цього, він спробував обґрунтувати необхідність проведення публічних змагань (за прикладом Олімпійських ігор), описав порядок їх проведення.
Мету фізичного виховання Г. Фіт вбачав: 1) у збереженні здоров'я; 2) збільшенні м'язової сили; 3) розвитку красивих форм тіла; 4) вироблення впевненості та точності в рухах; 5) підвищення бадьорості, необхідної для розумової роботи .
Г. Фіт також зробив спробу класифікувати всі фізичні вправи за анатомо-фізіологічною ознакою. Він поділяв вправи на прості і складні. До першої групи належали вправи, які впливають на яку-небудь одну ізольовану частину тіла, а до складних - вправи, які впливають на весь організм в цілому.
Завершив створення системи німецької гімнастики Ф.Л. Ян (1778-1852). Він значно розширив "гімнастичну область" і винайшов нові вправи і снаряди (включаючи поперечину та бруси), заклавши тим самим основи сучасної спортивної гімнастики. Він розробив гімнастичну систему, названу "турнен", яка збагатила німецьку гімнастику вправами на поперечині (турніку), кільцях, брусах і коні. В 1811 році Ф.Л. Ян відкрив перший гімнастичний майданчик (неподалік від Берліна), а через 5 років опублікував — разом з одним зі своїх учнів Е. Айзеленом — книжку "Німецька гімнастика": у ній містились опис основних вправ та необхідні методичні рекомендації.
Що ж до питань практичного здійснення всебічного фізичного виховання людини, то філантропісти вважали, що воно повинно проводитися з раннього дитинства, починаючись з виховання елементарних правил гігієни.
Б.Г. Блаше (1766-1832) вважав що ручна праця і його результати повинні були, служити не стільки для розвитку фізичних сил , скільки для вироблення навичок поводження з різними інструментами, для наочного опрацювання значної частини навчального матеріалу (виготовлення дітьми різних макетів, моделей і т.п.). Саме Б.Г. Блаше вводить у філантропіни трудове навчання як навчальний предмет. Головним видом праці для дітей молодшого віку Б.Г. Блаше вважав роботи по картону. По-перше, ці роботи не вимагають особливих майстерень з дорогим обладнанням; по-друге, з картону діти можуть порівняно швидко виготовляти різні красиві предмети і потім використовувати їх для своїх потреб; по-третє, роботи по картоні освоюються дітьми значно легше, ніж по дереву або по металу, і дозволяють разом з цим швидше отримувати безпосередні результати, що сприяє підтримці в дітях інтересу до занять працею. Наступним етапом у роботі з картоном Б.Г. Блаше вважав перехід до виготовлення моделей різних предметів ужитку та інструментів, що використовуються в різних ремеслах.