Сторінка
6

Навчально-виховна діяльність німецького "Філантропіну" Й.Б. Базедова

Вихованців "Філантропіна" навертали до віри в Бога, але не вимагали заучувати молитви та оповідання зі Священної Історії, не примушували молитись.

У процесі занять педагоги-філантропісти дбали про те, щоб забезпечити дітям по можливості максимальне задоволення їх потреби в рухах, тому в сидячому режимі були тільки уроки письма, арифметики, малювання.

У "Філантропіні" були запроваджені форми навчання: екскурсія, ігри, тощо.

Велике місце в філантропіні Базедова займали заняття фізичними вправами, танці, фехтування, верхова їзда та вольтижировка (вид кінного спорту). В цілому програму фізичного виховання Базедов розділив на три частини. До першої відносилися: дитячі ігри, які спонукали до рухової активності дітей, а також розвивали їх психічні якості і почуття колективізму. У другу частину включалися: різні види практичної діяльності, насамперед фізична праця, а також вправи, необхідні для захисту життя у разі небезпеки: лазіння по скелях, спуск по канату, метання і вміння відхилятися від падаючих предметів, ходіння по тонкому льоду і по вузькій лавці, плавання, веслування, порятунок потопаючих, верхова їзда, вміння керувати візком, стрільба, самозахист за допомогою палиці, кинджала, шаблі, полювання і риболовля. До третьої частини відносив: стройову підготовку і заняття військовою справою під керівництвом військових фахівців.

Всі три частини Базедов називав загальною назвою "Leibesubungen" - вправи тіла, які представляли собою набір різних видів фізичної діяльності, що складали природні потреби дітей в іграх. Заняття фізичними вправами проходили в спеціальних приміщеннях в певні години і під наглядом вчителів.

Як згадувалось в попередньому розділі філантропісти, будучи в значній мірі послідовниками Я.А. Коменського, вважали, що все навчання має починатися з ознайомлення з реальними предметами, а не зі словесного тлумачення про них.

На основі цього, викладачі прагнули не змушувати своїх вихованців займатися науками, а пробуджували в них інтерес до знань.

Нами було виявлено, що в філантропіні були відсутні покарання за неуспішність в навчанні. До 12-річного віку дітям навіть нічого не давали для заучування напам'ять.

У 1776 р. вихованцям філантропіна був влаштований публічний іспит, на якому були присутні понад 100 осіб сторонніх осіб. Перевірка знань вихованців, в якій брали участь і гості, які вибирали уривки для перекладу і пропонували теми бесід з історії, показала гарні результати роботи філантропіна. Всі вихованці за півтора року перебування у цьому закладі навчилися досить добре розуміти латинські тексти і латинську мову, хоча ще й не вивчали граматики. Добрими були їхні знання з історії, географії, математики. Відмінною рисою всіх відповідей вихованців була осмисленість. Відмова від традиційних методів навчання призвела до того, що вихованці вільно оперували фактичним матеріалом.

Можна зробити висновок, що філантропін в Дессау залишив помітний слід в історії педагогіки. Навчання в філантропіні велося за незвичайною методикою. Педагоги філантропіна сприяли вдосконаленню методів навчання з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей. Педагоги проводили навчання з урахуванням інтересів і нахилів дітей, фізичне й трудове виховання, вдосконалювали методику викладання, приділяли велику увагу релігійному вихованню.

Виховний процес у "Філантропіні" Й.Б. Базедова в Дессау

І.К. Кант вважав що людина стає людиною лише завдяки вихованню і є єдиною істотою, яка його потребує.

Й.Б. Базедов розпочав розробляти свою навчально-виховну систему в ролі домашнього вчителя, а завершив у Дессау, в спеціально створеному ним навчальному закладі "Філантропін".

Учні філантропіна стригли волосся, не носили перук і кіс, краваток, ходили в сорочках з відкритим коміром, символізуючи цим природність і свободу, проголошувані Ж.-Ж. Руссо.

Дітей із заможних та бідних родин з гуманістичних міркувань виховували разом.

Й.Б. Базедов був переконаний, що дітей слід виховувати серед дітей (хоча в умовах, наближених до родинних), щоб змалку привчати до взаємних обов’язків. Дітей привчали до терпіння, покори, відвертості, порядку, чистоти. Вчили любити людей. Оберігали дитячу сором’язливість. Намагалися розвивати, а не пригнічувати природні нахили вихованців.

Незвичайний інтерес викликав розпорядок дня у філантропіні, дотримання якого було суворо обов'язковим для всіх вихованців. Час доби розподілявся таким чином: 7 годин на сон; 6 годин на прийняття їжі, виконання правил особистої гігієни, розваги; 1 годину на самообслуговування; 5 годин на навчальні заняття; 3 годин на танці, музику, верхову їзду, гімнастику, тощо і, нарешті, 2 години на фізичну роботу. На нашу думку, слід визнати розумність такого режиму, бо дотримання його дозволяло здійснювати гармонійний розвиток духовних і фізичних сил дітей.

Від дітей вимагалася слухняності. При цьому педагоги уникали покарань, але широко використовували нагороди. За свідченнями очевидців, нагороди застосовувались надмірно, що більше, аніж це доцільно, формували у вихованців гідність.

В якості нагороди використовувалися так звані "заохочувальні крапки", які ставилися на особливій дошці проти прізвища вихованця. Вихованці, що отримали певну кількість таких крапок, нагороджувалися або якою-небудь відзнакою, або ласим блюдом. В останньому випадку нагороджений повинен був запрошувати до свого столу найбільш близьких товаришів, які повинні були розділити з ним задоволення. Це робилося для того, щоб у дитини не розвивалося почуття егоїзму. Нарешті, вищою формою нагороди для найбільш дорослих вихованців вважалося надання можливості бути присутнім в кімнаті директора філантропіна і на засіданнях педагогічної ради, а іноді навіть брати участь в обговоренні тих чи інших питань.

Покарання за будь-які провини морального порядку (порушення правил, непослух, погана якість виконаної роботи) були декількох видів: зменшення кількості заохочувальних крапок, поміщення в порожню кімнату, коли в сусідній грають товариші.

Харчування вихованців філантропіна було досить помірним, а один раз на місяць навіть влаштовувався особливий "пісний" день, коли дітям давалися тільки суха їжа і вода, приміщення не топилися, а спати потрібно було на підлозі, в кращому випадку на соломі. Ми вважаємо, що це робилося для того, щоб привчати дітей до різного роду позбавленням насолод, які можуть бути в їх майбутньому житті.

Щотижня на загальні збори під головуванням директора, "батька дому", збиралися вчителі і вісімнадцять "асесорів" з числа учнів. На ньому були присутні і інші учні. На зборах оцінювали поведінку учнів, виносили осуд, оголошували подяки, видавали ордена. "Сенат" з учителів засідав особливо і виносив вироки. У "сенат" входили троє учнів, які мали повноправний голос разом із дорослими його членами.

Й. Базедов не визнавав рівноправності чоловіка та жінки. Призначення жінки він бачив винятково в ролі матері й дружини, яка піклується про дім і сім’ю, турботами про "дрібниці життя" та створенням затишку, "приносити користь" та задоволення чоловікові. Отже для дівчаток важливо вміти ретельно доглядати за тілом, бути охайними, хазяйновитими, знати усі господарські обов’язки. Найкращими моральними якостями для дівчини І. Базедов вважав сумирність, терплячість, цнотливість і скромність.